Рішення № 103083356, 27.01.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 592/4922/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Дибі І.Б.

за участю:

представника відповідача - Бригинець А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення нарахованих штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Сумі з зазначеним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), в якому просив визнати незаконним нарахування штрафних санкцій ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу №SU00А@0000594467 з додатками №1, 3» від 04 липня 2014 року. Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» незаконно нараховані та сплачені штрафні санкції. Стягнути з АТ КБ «Приватбанк`витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 04 липня 2014 року він уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль марки «Сітроен С4», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за умовами якого позивач зобов`язаний був вносити щомісячно платіж згідно графіку погашення зобов`язання що включає в себе платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу, винагорода за користування, винагорода за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу.

Позивач вказує, що вносив платежі вчасно та в повному обсязі, однак у лютому 2015 року він як військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), тому не мав можливості своєчасно сплачувати платежі за договором лізингу. У зв`язку з чим, відповідач нарахував позивачу штрафні санкції.

Позивач зазначав, що неодноразово звертався до відповідача з метою повідомлення відповідача про свій статус військовослужбовця та надавав, при цьому, підтверджуючі документи згідно з листами від 28 лютого 2017 року та 12 червня 2017 року, проте відповідач не врахував його прохання та доводи і продовжував нараховувати штрафні санкції, що підтверджується листом відповідача від 04 липня 2017 року №20.1.0.0/7-20170702/3874.

Посилаючись на те, що дії ПАТ КБ «Приватбанк» порушують його права та суперечать нормам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою штрафні санкції військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а саме, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вказану норму підтвердив своїм листом Національний Банк України від 05 вересня 2017 року №20-0009/61327.

На підставі наведеного позивач просив про задоволення позову.

До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати в ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію про сплату грошових коштів та штрафних санкцій позивачем за договором фінансового лізингу №SU00А@0000594467 з додатками №1, 3» від 04 липня 2014 року.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Сум від 15 червня 2018 року справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

17 вересня 2018 року справу передано на розгляд судді Писанцю В.А.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11 жовтня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що спірний договір підписано сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його умови.

Згідно з довідкою від 09 жовтня 2018 року №Н615GO910BCT2N1P ОСОБА_1 заборгованості за спірним договором не має. Дата закриття кредиту 09 лютого 2018 року, а отже правовідносини між сторонами припинені.

У зв`язку з наведеним, предмет спору між сторонами відсутній, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, позивач помилково визначив ПАТ КБ «Приватбанк» як належного відповідача, оскільки предмет спору між сторонами відсутній, відповідач прав та законних інтересів позивача не порушував, докази таких порушень в матеріалах справи відсутні.

На підставі наведеного, відповідач просив про закриття провадження у справі. У разі відмови у закритті провадження, ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від 04 липня 2014 року№ SU00A@0000594467 з додатками № 1, № 2.

07 лютого 2020 року від представника відповідача надійшов розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від 04 липня 2014 року№ SU00A@0000594467 з додатками № 1, № 2.

07 липня 2021 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просив стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 120 000 грн як незаконно нараховані та сплачені відсотки за договором лізингу, штрафу та пені.

15 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якій вказано на те, що фінансовий лізинг є різновидом договору найму (оренди), тому він відрізняється від кредиту й перерахунок за договором лізингу № SU00A@0000594467 з додатками № 1, № 2 від 04 липня 2014 року згідно із зазначеним Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» неможливий, оскільки лізинг не є кредитною угодою. Позивач же посилається на ч. 15 ст. 14 цього Закону. Водночас, Національний банк України у своєму листі від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинен надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Однак позивач надав банку тільки посвідчення учасника бойових дій від 12 жовтня 2015 року. Інших документів, визначених у листі НБУ позивач не надав. Крім того, позивач взагалі не надав до позовної заяви копії звернень до банку від 28 лютого 2017 року та від 12 серпня 2017 року із яких буде встановлено перелік наданих документів.

Крім того, банк не володіє інформацією стосовно строку перебування позивача на службі. Також і ціни позову у розмірі 120 000 грн неможливо встановити і період та складові суми, яку позивач вважає необхідним повернути, оскільки розрахунок з боку позивача матеріали справи не містять.

При цьому, умовами договору була передбачена сплата пені у разі несвоєчасного виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, яку позивач сплатив у розмірі 57943,31 грн.

На підставі наведеного, представник відповідача просив про відмову у задоволенні позову.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року у зв`язку зі смертю судді Писанця В.А. справу передано на повторний авторозподіл.

17 листопада 2021 року справу передано на розгляд судді Бусик О.Л.

Ухвалою судді від 20 листопада 2021 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд установив, що 04 липня 2014 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву - приєднання до Умов та Правил надання фінансового лізингу №SU00А@0000594467 з додатками №1, 3, предметом якого є автомобіль марки Сітроен С4, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 липня 2014 року №SU00А@0000594467 відсутня.

Згідно з посвідченням від 12 жовтня 2015 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 23 лютого 2017 року №512, молодший лейтенант ОСОБА_1 з 16 лютого 2015 року дійсно перебуває на військовій службі в військовій частині - польова пошта В1060. Відповідно до наказу командира ВЧ - польова пошта В1060 був відряджений в безпосереднє підпорядкування керівнику АТО в Донецькій та Луганській області (зона проведення АТО) для участі в АТО, де виконує службові (бойові) завдання з 02 липня 2015 року до 16 вересня 2015 року, з 23 вересня 2015 року до 28 жовтня 2015 року, з 06 листопада 2015 року до 26 листопада 2015 року, з 22 грудня 2015 року до 21 квітня 2016 року, з 18 вересня 2016 року до 26 жовтня 2016 року, з 05 листопада 2016 року до 15 січня 2017 року, та з 01 лютого 2017 року по теперішній час.

28 лютого 2017 року ОСОБА_1 надіслав ПАТ КБ «Приватбанк» лист, в якому просив застосувати пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по заяві про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №SU00А@0000594467, оскільки особливий період ще не закінчився та війна продовжується; посприяти питанню щодо скасування штрафних санкцій по фінансовому лізингу та скасування пені.

12 червня 2017 року ОСОБА_1 повторно надіслав ПАТ КБ «Приватбанк» лист із проханням застосувати пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо укладеного сторонами договору фінансового лізингу.

04 липня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 02 липня 2017 року №895026 щодо проведення перерахунку за договором від 04 липня 2014 року №SU00А@0000594467 з додатками №1, 3, в якому зазначено про неможливість проведення такого перерахунку згідно із Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки лізинг не є кредитною угодою.

11 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України з проханням посприяти у врегулюванні питання щодо скасування штрафних санкцій по фінансовому лізингу та скасування пені за договором від 04 липня 2014 року №SU00А@0000594467 відповідно до пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

05 вересня 2017 року від Національного банку України ОСОБА_1 надіслано відповідь, в якій ОСОБА_1 роз`яснено норми статей ЦК України та ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інші норми чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Частиною 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є, окрім інших, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Тобто в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

У матеріалах справи знаходиться довідка про Військової частини польова пошта В1060 від 23 лютого 2017 про безпосередню участь ОСОБА_1 в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

12 жовтня 2015 року позивачу надано статус учасника бойових дій.

Таким чином, позивач безпосередньо приймав участь в АТО.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон № 1201-IX) договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу. Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону № 1201-IX).

Згідно з ч. 1, 2 Закону № 1201-IX порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу за умови належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором. Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, право власності на об`єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.

Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та цього Закону (ч. 1 ст. 14 Закону № 1201-IX).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що укладений сторонами договір фінансового лізингу є формою зобов`язання, за яким ПАТ КБ «Приватбанк» передав ОСОБА_1 автомобіль марки «Сітроен С4», за який останній повинен був сплачувати лізингові платежі згідно з графіком, що був невід`ємною частиною укладеного сторонами договору фінансового лізингу.

Отже, ураховуючи те, що наявні у справі докази підтверджують факт участі позивача у антитерористичній операції та наявність у нього статусу учасника бойових дій, а відтак на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто норми щодо ненарахування йому штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами.

При цьому, доводи відповідача про те, що фінансовий лізинг не є кредитною угодою, а тому скасування пені та штрафів за договором лізингу є неможливим, не заслуговують на увагу, оскільки вказаною нормою Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що пеня та штрафні санкції не нараховуються за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, тобто за усіма зобов`язаннями.

Проте, АТ КБ «Приватбанк» всупереч нормі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахував позивачу пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу в сумі 57 943,31 грн.

Враховуючи, що пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу не мала нараховуватися позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то сплата позивачем пені в сум і57 943,31 грн за вказаним договором є помилковою.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 579, 43 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь витрат за надання професійної правничої допомоги, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду із позовом позивач надав довіреність від 14 листопада 2017 року, якою уповноважено представляти його інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За правилами чч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути доведений та документально підтверджений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.509, 525, 526, 634 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення нарахованих штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 57 943 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 31 копійка.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 579, 43 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570).

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик