Ухвала суду № 103079242, 09.02.2022, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3390/20

№ провадження 1-кп/646/223/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя - Теслікова І.І.

за участі секретаря - Мірзоєвої К.Р.,

за участю - прокурора Хихля О.П.,

захисника - Євглевського В.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Герасименка Г.Л.,

розглянувши у судовому засіданні у залі місцевого суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 149 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, за змістом якого ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 149 Кримінального кодексу України.

Відносно обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами суду був продовжений та строк дії якого збігає.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачена ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також прокурор зазначила, що вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, відсутність законного джерела доходів та відсутність стійких соціальних зв`язків, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачена та її захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання у зв`язку з повним відшкодування шкоди.

Суд, вислухавши прокурора, обвинувачену, захисника, та представника потерпілої дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.

Пунктом 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи, що суддя Шелест І.М. знаходиться на лікарняному, строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 спливає 20.02.2022, тому з метою захисту та дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у вказаному кримінальному провадженню, питання про продовження запобіжного заходу відповідно до вимог абз. 5 п. 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, підлягає вирішенню головуючим суддею, оскільки справа розглядається колегіально.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.12.2021 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.02.2021 року.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Судом встановлено, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, який є особливо тяжким злочином, та за яке може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти волі людини, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання захисника на необґрунтованість клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним, оскільки ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшились, а існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, а саме те, що обвинувачена не працює, не має: родини, постійного місця проживання, постійних офіційних джерел доходу; протягом тривалого часу проживала за межами України, у зв`язку з чим була оголошена у міжнародний розшук за обліками Генерального секретаріату Інтерполу, що додатково підтверджує наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Доказів про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу суду не надано, у зв`язку з чим клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк 60 днів, а саме до 09 квітня 2022 року включно.

Строк дії ухвали встановити до 09 квітня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої Євглевського В.О. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: І.І. Теслікова