Рішення № 103078500, 09.02.2022, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2354/21 Провадження № 2-а/724/7/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Татарчук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Маноха Дмитра Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2021 представник позивача ОСОБА_1 - Мельник Р.І. звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Маноха Дмитра Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021. В обґрунтування позову посилається на те, що 16 листопада 2021 року, керуючи власним автомобілем AUDI-80 держ. № НОМЕР_1 позивач прямував по автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці в напрямку м. Кам`янця-Подільського. Біля стаціонарного поста поліції, котрий розташований поблизу с. Довжок, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області його зупинив працівник поліції. Не відрекомендувавшись він одразу звинуватив Позивача у тому, що він керує транспортним засобом на лобовому склі якого є тріщина. Не вислухавши пояснень Позивача одразу витребував реєстраційні документи та взявши їх в руки почав вимагати, щоб Позивач відкрив капот двигуна для перевірки ідентифікаційних номерів двигуна та кузова автомобіля. Позивач відкрив запірний пристрій капота але для працівника поліції цього виявилось замало і він почав вимагати, щоб Позивач вийшов з автомобіля і власноруч підняв капот. Позивач відповів, що можливість доступу до ідентифікаційних номерів він надав і не заперечує проти перевірки, яку повинен проводити сам працівник поліції, якщо у нього є така необхідність. На це працівник поліції сказав, що в такому випадку Позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності за тріщину в лобовому склі автомобіля. Після цього він передав документи Позивача своєму підлеглому і наказав виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Поліцейський Відповідач-1 взяв реєстраційні документи і повідомив Позивача, що відносно нього буду винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. На це Позивач виявив бажання надати письмові пояснення. Після написання пояснення Позивач вручив його Відповідачу-1, який прочитав пояснення, це чітко видно на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора Позивача, але не взяв його до уваги, ніяк не відреагував і навіть не вказав цей доказ в матеріалах справи. Після цього Відповідач-1 почав виносити оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності в якій вказав, що Позивач «керував ТЗ у якого на вітровому склі були тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив ДСТУ 3649:2010 України п. 6.8.5 та п.31.1 ПДР України та передав її для підпису Позивачу.

Вказує, що дії працівника поліції не відповідають вимогам законодавчих актів, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає скасуванню. У розумінні Правил дорожнього руху України тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності автомобіля. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Також зазначає, що поліцейський виявив вказану у постанові несправність, хоча на лобовому склі була лише одна тріщина, а в оскаржуваній постанові вказано «трищини» і, після винесення постанови дав її лише для підпису, відмовився задовольнити клопотання Позивача та не долучив пояснення до матеріалів справи. В оскаржуваній постанові відсутні відмітки і про будь-які інші докази вчинення правопорушення. Співробітник поліції не довів при винесенні оскаржуваної постанови, що Позивач не мав права керувати транспортним засобом за вказаних ним порушень.

На підставі вищевикладеного просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021 р. за ч.1 ст.121 КУпАП; вирішити питання розподілу судових витрат.

04.01.2022 на адресу суду від представника відповідача Рисюк П.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що 16.11.2021 р. поліцейським роти № 1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Манохою Д.В., під час виконання своїх службових обов`язків на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці 288км., було виявлено як водій (Позивач) керував засобом марки AUDI-80 д.н.з. НОМЕР_1 , в якого на вітровому склі були тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби», п.31.4.7 ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Відтак поліцейський, вбачаючи у діях гр. ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121, притягнув водія до адміністративної відповідальності, застосувавши, до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в межах санкції відповідної статті.

Вказує, що автомобіль AUDI-80 д.н.з. НОМЕР_1 є легковим автомобілем категорії «В», що має чотири колеса, тобто на цей транспортний засіб поширюються вимоги ДСТУ 3649:2010, «Колісні транспортні засоби, Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

Зазначає, що Поліцейським було повідомлено, що відбудеться розгляд справи за порушення вимог ПДР України та ДСТУ 3649, а також роз`яснено норми статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України. Також, поліцейським забезпечено право водія щодо надання письмових пояснень, вказаним поясненням була надана оцінка, та вони долучені до постанови, про що зазначено в п.7 постанови серії EAO № 5035100. Разом з тим, на пояснення водія, що відповідно до п.31.5 ПДР він має право поїхати на станцію технічного обслуговування, щоб замінити скло, поліцейський зауважив, що в дійсності, таке право водія передбачене п. 31.5 ПДР, однак в такому випадку водій мав би рухатись на т.з. із увімкненою аварійною світловою сигналізацією, чого в даному випадку не було. На вказаний аргумент поліцейського водій ОСОБА_1 промовчав, нічого не заперечивши. Посилання водія, на те що він рухався на СТО для усунення несправностей, не відповідають дійсності, оскільки вказані тріщини лобового скла на AUDI-80 д.н.з. НОМЕР_1 були наявні ще 23.09.2021р. В цей день, відносно гр. ОСОБА_1 працівниками поліції було винесено постанову серії ДПО18 №970046, не погодившись із якою, гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування постанови до Хотинського районного суду Чернівецької області.

Також зазначає, що в додатках до даного позову зазначено: «оптичний диск із відеозаписом порушення правил дорожнього руху працівниками поліції .. ». При цьому, на вказаному відеозаписі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » чітко видно, що на лобовому склі автомобіля позивача наявна тріщина в зоні роботи склоочисників. Крім того, на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора позивача від 16.11.2021 р. також зафіксовано, що на лобовому склі наявні тріщини в зоні роботи склоочисників.

Щодо витрат на правничу допомогу адвоката представник відповідача вважає, такі вимоги безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Гр. ОСОБА_1 вказує що поніс витрати в сумі 4500 грн., однак вони в 13 разів перевищують суму накладеного стягнення та є не співмірними та необґрунтованими. Згідно інформації з веб-сайту Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 є адвокатом, що ставить під сумнів необхідність «надання консультацій, рекомендацій щодо дотримання обраної правової позиції». Також, з акту приймання-передачі наданих послуг від 2б.11.2021р., видно, що вартість підготовки адміністративного позову становить 3000 грн., однак в акті зазначено про підготовку позову про скасування постанови серії ДПО18 №970046 від 23.09.2021р., в той час, як предметом даного позову є скасування постанови серії ЕАО №5035100 від 16.11.2021р.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але його представник Мельник Р.І надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив справу розглянути у його з позивачем відсутності.

Відповідач Маноха Д.В. та представник ДПП в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що постановою поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядового поліції Маноха Дмитра Віталійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 5035100 від 10.11.2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., де зазначено, що він 16.11.2021 року о 09:15 год. керував транспортним засобом AUDI-80, д.н.з. НОМЕР_1 , на вітровому склі якого були тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п. 6.5.8 ДСТУ 3640 та порушив п. 31.4 ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 10 розділу ІІІ тієї ж Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Відповідно до вимог пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Частиною першою статті 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, або таким транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням установлених правил, норм і стандартів.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем порушення вимог ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Відповідно до пункту 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» дійсно визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Відповідність вказаній вимозі перевіряється візуально (п. 7.8.1 ДСТУ).

Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог ПДР ґрунтуються на тому, що позивач керував транспортним засобом, що має технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Відповідно до підпункту 31.4 пункту 31 ПДР заборонено експлуатацію транспортних засобів за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється їх експлуатація.

При цьому, вказаний перелік технічних несправностей, наведений в пункті 31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Таким чином, судом встановлено, що у розумінні ПДР тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності автомобіля, а фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Отже, наявність тріщин та сколів на вітровому склі в зоні склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції частини першої статті 121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.

Отже, слід зазначити, що саме порушення ПДР, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в районі роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021 не відповідає об`єктивній стороні правопорушення.

З наданого відповідачем відеозапису судом не встановлена наявність таких пошкоджень вітрового скла автомобіля, які б могли обмежувати оглядовість з місця водія і погіршувати прозорість скла (наприклад, великої кількості тріщин скла та сколів, які в своїй сукупності погіршували б оглядовість та прозорість скла), що дало б підстави для твердження про порушення вимог п. 31.4.7 в ПДР.

Враховуючи те, що наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників згідно вимог пункту 31 ПДР не віднесена до технічної несправності транспортного засобу, за наявності якої забороняється його експлуатація, а відповідальність відповідно до частини першої статті 121 КУпАП настає саме у разі керування водієм транспортним засобом , що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, суд приходить до висновку про те, що притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП є безпідставним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 КАС України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, представником позивача надано: попередній (орієнтовний) розрахунок витрат від 26.11.2021; угоду про надання правової допомоги від 22.11.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ № 1034347 від 26.11.2021, акт приймання передачі наданих послуг до угоди про надання правової допомоги від 22.11.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру про оплату вказаних послуг в сумі 4500 грн.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат та акт приймання передачі наданих послуг до угоди про надання правової допомоги від 22.11.2021 встановлено, що позивач поніс судові витрати:

- судовий збір в сумі 454,00 грн.;

- попереднє опрацювання матеріалів справи - 300,00 грн.;

- опрацювання законодавчої бази - 500,00 грн.;

- формування правової позиції по справі - 500,00 грн.;

- надання консультацій, рекомендацій, щодо дотримання обраної правової позиції - 200,00 грн.;

- підготовка процесуальних документів по справі (адмінпозов про скасування постанови) - 3000,00 грн.

Проте, як зазначено в акті приймання передачі наданих послуг до угоди про надання правової допомоги від 22.11.2021, позивач оплатив послуги за складання адміністративного позову про скасування постанови серії ДПО18 №970046 від 23.09.2021р., в той час, як судом розглядається позов про скасування постанови серії ЕАО №5035100 від 16.11.2021р. Таким чином, відшкодування судових витрат в цій частині не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції слід стягнути судові витрати у розмірі 1954,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5035100 від 16.11.2021, винесену поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Маноха Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у його діях.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 1954 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ