Рішення № 103076647, 08.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6930/21

2/212/301/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області у складі: Головуючого - судді Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання спільної дитини у розмірі ј частини від його заробітку, доходу починаючи з дня подання позову до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування вимог вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач по справі. ОСОБА_3 проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані позивачка та її син ОСОБА_4 . Відповідач не визнає місце проживання дитини з матір`ю і постійно чинить дії щодо зміни місця проживання дитини, погрожує, вчиняє сварки при дітях та навідується з стані наркотичного сп`яніння, офіційно не працює, немає постійного місця проживання, а тому немає можливості належно утримувати та забезпечувати розвиток сина. В той час, як позивач має стабільний дохід, власне житло, належні умови для проживання, виховання та навчання сина.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надала заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник третьої особи надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, рішення прийняти в інтересах дитини з урахуванням рішення виконкому Покровської районної у місті ради.

Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1611 (а.с.11).

Відповідно до довідки №44 Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 2-2160 від 24.10.2015 року (а.с.16).

Згідно характеристики, виданої керівником напрямку трудових ресурсів АТ КБ "Приват Банк", ОСОБА_1 з 03.12.2019 року займає посаду оператора ІІІ рівня GOLD лінії НОКЦ ГО. За період роботи зарекомендувала себе як відповідальний, ініціативний, цілеспрямований, дисциплінований співробітник. Володіє високими професійними знаннями та навичками. До роботи підходить відповідально, з наданими дорученнями справляється у встановлені терміни. За характером спокійна та врівноважена. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, дотримується корпоративних норм та правил, доброзичлива, комунікабельна (а.с.14).

Згідно довідки по доходи, позивач отримує стабільний щомісячний дохід за основним місцем роботи у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає у с. Михайло-Заводське, Апостолівського району Дніпропетровської області (а.с.22).

Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради № 546 від 18.08.2021 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27).

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 1 ст. 150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки це духовний дисбаланс на усе життя.

Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.3 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди що до того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно вимог ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз`яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та досліджені докази, виходячи з інтересів малолітньої дитини, суд вважає, що саме позивач як мати дитини здатна забезпечити належний догляд, виховання та повноцінний розвиток дитини.

Крім того, суд враховує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо порядку спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 180 СК України батьки повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, є гарантією її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Проживання одного з батьків окремо від дитини не повинно впливати на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та врахувавши обставини справи, вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний та може надавати щомісячне утримання дитини у розмірі ј частини з всіх видів його доходу, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 серпня 2021 року до досягнення сином повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Виходячи з результату вирішення спору, на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 908 гривень, а також у вказаному розмірі на користь держави за заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів щодо яких позивач звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року,ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 1, 7, 18, 141,150,151,157,159 СК України, ст.ст. 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з його матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 09 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради, код ЄДРПОУ 04052531, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 09 лютого 2022 року.

Суддя М.Д. Власенко