Рішення № 10307662, 17.06.2010, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-843/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Грищенко В.М., при секретарі Демченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2009 року, ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс» суд задовольнив у повному обсязі.

ОСОБА_1 14.01.2010 р. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що при розгляді справи не був жодного разу присутнім на судових засіданнях та був таким чином позбавлений права навести свої доводи та міркування стосовно неправдивості твердження позивача, а також у судовому засіданні, що відбулося без нього судом було неповно і не всебічно зясовані обставини по справі.

Представником позивача було надано у судовому засіданні 5 лютого 2010 р. заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення, в якому позивач просив суд залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 зазначив, що про винесене рішення він не знав, тільки 30.12.2009 р. через своїх представників ознайомився з матеріалами справи № 2-2282\09, що підтверджується заявою про ознайомлення та довіреністю на ведення справи та отримав 30 грудня 2009 року заочне рішення про стягнення з нього на користь позивача суми заборгованості у розмірі 15522,23 грн. та судових витрат, повязаних з розглядом справи.

З цим рішенням ОСОБА_1, не погодився, оскільки не був жодного разу присутнім на судових засіданнях та був таким чином позбавлений права навести свої доводи та міркування стосовно неправдивості твердження позивача.

Відповідач зазначив, що докази позивача, які викладені в позовній заяві є невірними та такими, що потребують перегляду, а рішення суду таким, що винесено поверхово, одним днем, а саме: 22.06.2009 р., без всебічного розгляду, без додержання процедури ведення судового процесу, без належного сповіщення сторони, про що в матеріалах справи відсутнє підтвердження про повідомлення відповідача прибути на судове засідання та інше.

Позов відповідач не визнає повністю, і просить суд на підставі статті 228 ЦПКУ переглянути винесене заочне рішення від 22.06.2009 р., винести нове, яким в задоволення позову позивачу відмовити.

Суд ознайомившись з матеріалами справи дійшов до висновку, що строк на складання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не пропущений, підстави своєї поважної неявки у суд підтверджуються, по-перше, відрядженням відповідача до м. Львів, а по-друге, неповідомленням його судом про дату, час та місце слухання справи і проведення судового засідання, про що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи.

В судовому засіданні, представник відповідача зазначив, що, згідно до умов договору № 90\МАЦ\С-1408 від 25.07.2008 р., а саме: пункту 4.2., «розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, Сторона 2 повертає Стороні 1 підписаний акт виконаних робіт по експлуатаційним витратам, сумісному використанню електричних та водопровідних мереж та покриттю комунальних платежів.». Відповідно, цим пунктом обумовлено, що щомісячно Сторони повинні укласти акт виконаних робіт, за яким, згідно до п. 1.1. Договору позивач зобовязався виконувати експлуатаційні послуги по утриманню комплексу «Мост-апартамент центр», а відповідач покрити позивачу (згідно до приборів обліку) вартість використаних відповідачем комунальних послуг та вартість сумісного використання електричних та водопровідних мереж» (а.с. 22). Таким, чином, Сторони обумовили важливу річ у своїх правовідносинах це щомісячно проводити розрахунки по наданим послугам та отриманим послугам, та письмово їх затверджувати, після чого згідно до наданих послуг та використаних послуг проводити до 5-го числа розрахунки. Розрахунки по покриттю витрат позивача позивач повинен довести був суду та відповідачу.

Акти по наданим послугам, згідно до вимоги п.4.2. Договору, повинна була скласти Сторона 1, тобто, позивач, а іншими словами особа, яка ті послуги надала, а Сторона 2 повинна була такий акт підписати, при наявності погодження, що такі послуги були надані, та що такі послуги були використані, про що неодноразово відповідач просив у своїх листах позивача, але останній не відповідав на письмові запити стосовно підтвердження своїх витрат та надання відповідачу деталізованої калькуляції.

21 травня 2010 року на запитання представника відповідача у судовому засіданні до представника позивача Борієва О.Б. «А чи можете Ви підтвердити, що такі Акти Ви надавали відповідачу» представниця позивача відповіла: «У мене такого підтвердження не має» і попросила суд відкласти розгляд справи на 17 червня 2010 р. для пошуку таких доказів. Крім того, в матеріалах справи маються на листах № 32-34 рахунки до сплати за серпень, вересень, жовтень 2008 року по сплаті відповідачем експлуатаційних витрат позивача, а з листопада 2008 року рахунки мають наприкінці дописку, яку сам позивач вписав для відповідача, що ці рахунки є актами виконаних робіт, таким чином, підтверджуючи факт того, що відповідач не складав та не збирався складати акти виконаних робіт (а.с. 35-39).

Таким чином, діюче законодавство України, а саме, цивільний кодекс зазначає, що двохсторонній зобовязальний договір потребує підпису як мінімум двох осіб, а Рахунок це є документ, який набуває юридичну силу тільки на підставі договору, підписаного сторонами або самим фактом сплати грошових коштів за рахунком.

Таким чином, з листопада 2008 року сторона позивача намагалася представити виставлені рахунки (односторонні документи) як другорядні по відношенню до актів виконаних робіт.

Підписання актів виконаних робіт, це є двостороння угода цих сторін, якою закріплено проведення певних робіт одній стороні для іншої по узгодженій ціні та погодження сторони прийняти такі роботи та сплатити за них певні кошти. В даному випадку двох підписів на Рахунках не має, самого місця для підпису також не передбачено, і тому ці рахунки не можливо вважати актами виконаних робіт.

Крім того, позивач ніколи не звертався до відповідача письмово з проханням або вимогою до останнього прибути на звірку показань рахунків або показань лічильників, а навпаки, на письмову вимогу по наданню інформації стосовно калькуляції таких сум отримував відкази, відписки або вимоги сплатити такі суми.

Представники позивача у судовому засіданні 02 березня та 21 травня 2010 року таке явище підтвердили.

Відповідно до ст. 526 ЦК України: „Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.”

Відповідно до ст. 610 ЦК України: „Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).”

Далі, відповідач письмово, неодноразово, звертався до позивача з проханнями не надавати деякі послуги у звязку з тим, що такі послуги не потрібні відповідачу та з проханням надати деталізовану калькуляцію тарифів на експлуатаційні витрати, які надаються нібито позивачем.

Так, наприклад листом № 341/м від 25.12.2008 р. відповідач просив не надавати послуги на поставку теплової енергії у квартирі № НОМЕР_1 у звязку з тим, що квартира, яка є власністю відповідача, не пригідна для житла, в ній ніхто не мешкає, не зареєстрований, в цій квартирі не робився ремонт.

Так, листом № 340/м від 25.12.2008 р. відповідач просив письмово позивача надати калькуляцію витрат, які виставлені в рахунку на сплату.

Листом № 18/м 03.02.2009 р. відповідач вдруге просив у позивача надати калькуляцію тарифів на експлуатаційні витрати та зауважував позивачу про прозорість відношень оди до одного.

Листом № 63/м від 29.04.2009 р. відповідач просив у позивача відповіді на поставлені питання про складову частину тарифів та зауважував про своє непорозуміння з позивачем у звязку з неповагою останнього до власників квартир а головне, до самого відповідача.

Тому, вимоги позивача є неправдивими, оскільки відповідач своїми листами звертався до позивача з проханням надати калькуляцію тарифів відповідачу а позивач відмовлявся провести таку калькуляцію.

Крім того, позивач у одній єдиній за весь час листування відповіді на імя відповідача, а саме: у листі № 78/м-1 від 18.02.2009 р., відповів, що ніякого деталізованої калькуляції відповідачу позивач надати не може, оскільки «експлуатаційні послуги надаються усьому будинку «МОСТ-Апартамент ценр» в цілому».

Таким чином, позивач брав усі витрати на будинок у цілому та ділив їх на кількість квадратних метрів чи то на кількість власників у будинку, що є помилковою арифметикою бухгалтерії позивача, оскільки такі данні не відображають правдивості реальних витрат відповідача.

Крім того, у Протоколі погодження ціни згідно до Додатку № 2 до Договору (а.с. 26) вартість експлуатаційних витрат для відповідача розраховується з наведеною там формулою, а саме: за 1 кв.м. позивач нараховує певну суму грошових коштів у трьох валютах: гривні, доларах США та ЄВРО а потім позивачем береться той курс тієї валюти, яка більша, перераховується на гривню та виставляється позивачу у рахунках.

Така формула не є зрозуміла та не прийнятна відповідачем та судом. У судовому засіданні від 21 травня 2010 р. представник позивача не зміг дати пояснення такому факту і зазначив, що не є фахівцем у галузі нарахування тарифів.

Крім того, згідно до умов п. 8.4. Договору, «У разі не виконання Стороною-2 строків оплати по цьому Договору) більше 15-ти календарних днів, Сторона 1 має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору шляхом направлення відповідного повідомлення Стороні 1».

Але такого повідомлення позивач не складав, відповідачу не надсилав, а головне не виконав цієї умови договору, яку Сторони закріпили та підписали.

На підставі п. 2 ст. 256 Цивільного процесуального Кодексу України:

«У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб».

На підставі ст. 57 ЦПК України, «доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Одним з доказів відповідача є той факт, що позивачем були порушені умови договору в односторонньому порядку. Такі умови договору позивачем систематично не виконувалися. Калькуляція експлуатаційних витрат позивачем замовчувалася, що привело до недовіри відповідача до позивач та надсилання листів позивачу, на які відповідачу не надходило жодної відповіді.

Своїми доказуваннями позивач так і не доказав наявність спричинених збитків відповідачем. Але відповідач у судовому засіданні 02 березня 2010 р. та 21 травня 2010 р. просив надати як доказ наявність таких збитків для суду та для відповідача. Про те, що таких збитків не було, підтвердила у судовому засіданні 21 травня 2010 р. представниця позивача, сказавши, що така калькуляція зараз складається та вже практично готова. І на підставі цього вона просила суд перенести розгляд справи на іншу дату, щоб закінчити складати таку калькуляцію.

Таким чином, весь цей час у самого позивача така калькуляція була відсутня і відповідно не існувало ніяких підтверджуючих документів для складання актів виконаних робіт і виставлення на їх підставі рахунків.

У розумінні ст. 22 ЦК України, «з битками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)».

Позивач не тільки міг, але й був зобовязаний не допускати виникнення у себе таких збитків. Для цього позивачу потрібно було задовольнити чисельні вимоги відповідача та виконати умови договору про припинення постачання послуг відповідачу.

Крім того, строк дії договору укладений до 31 грудня 2008 року. На 2009 рік договір є не укладеним та є не пролонгованим у звязку з тим, що сторони не обмінялися листами між собою один з одним, а також тому, що відповідач потребував у позивача письмових пояснень.

Тобто, по-перше, нарахування пені та штрафів є необґрунтованим з боку позивача у звязку з тим, що договір на 2009 рік не був укладеним між Сторонами, а по-друге, є невірним з боку трактовки того, що договором, а саме: п.5.3. передбачена зовсім інша пеня, ніж та, яку нараховував позивач. Позивач нараховував пеню відповідачу починаючи з вересня 2008 року по квітень 2009 року, в той час, як відповідач просив не надавати йому послуги та в той час, як дія договору вже припинилася.

Відповідач не підписуючи договір на 2009 рік, таким чином, підтвердив свою відмову від отримання будь-яких послуг, які не підтверджені документально та не доведені до відповідача.

Крім того, у відповідач під сумнівом є той факт, що показання лічильників у приборах обліку водопостачання, теплопостачання та електропостачання є правдивими. Ці лічильники знаходяться не у квартирі відповідача, а в окремому приміщенні, доступ до якого у відповідача відсутній.

У судовому засіданні 21.5.2010 р. відповідач підтвердив, що ключів від приміщень, де знаходяться лічильники у нього не було та не має, давати їх позивач на його вимогу не збирався, а на неодноразові прохання відповідача надати показання лічильників позивач відмовлялися таке зробити. Про таке підтверджує відповідь № 78/м-1 від 18 лютого 2009 р., де позивач зазначив, що ніякої деталізованої калькуляції відповідачу позивач надати не може, оскільки «експлуатаційні послуги надаються усьому будинку «МОСТ-Апартамент ценр» в цілому».

Статтею 626 ЦК України говориться, що « Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

А також «Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору».

Стаття 627 ЦКУ говорить, що «сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Сам представник позивача у судовому засіданні 21.5.2010 р. підтвердив, що знімати показання лічильників має право адміністратор будинку у присутності власника квартири (відповідача) згідно до правил внутрішнього розпорядку, затвердженого у Додатку № 5 (а.с. 30).

У судовому засіданні 21 травня 2010 р. представник позивача підтвердив, що письмового звернення до відповідача прибути для зняття даних лічильників у позивача немає. Ці акти показань обліку приладів не надавалися відповідачу для затвердження та підпису, хоча усі лічильнику у квартирі згідно до Додатку № 3 до Договору (а.с. 21) повинні були матися у базовому вводу до приміщення, оскільки такий обовязок взяв на себе позивач при продажу квартири згідно до умов договору на дольову участь від 19.10.2005 р., № 1408/А/30.

Згідно до Додатку № 3 до Договору № 90/МАЦ/С-1408, позивач припиняє подачу теплової енергії (підігрів води) відповідачу у випадку: письмового звернення відповідача про припинення теплової енергії, що, відповідач дійсно проводив у листах № 341/м від 25.12.2008 р., № 340/м від 25.12.2008 р., № 18/м 03.02.2009 р., листах № 63/м від 29.04.2009р., або прострочення більше чим на 10-ть днів сплати за спожиту теплоенергію згідно до затверджених у Договорі строки.

Позивач не зміг пояснити необхідність надавати відповідачу ті послуги, про які відповідач письмово просив позивача цього не робити.

Відповідно до ст.21 та 64 Конституції України:

«… права громадянина є непорушними та такими, що не можуть бути відчужені, вони також не можуть бути обмежені, крім випадків, прямо передбачених законом».

У розумінні ст. 509 ЦК України, «зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості».

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави».

Позивач 21 травня 2010 року надав уточнення до позовної заяви, яким змінив суму вимог до відповідача та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальність «Акта-Сервіс» збитки у сумі 12795,99 (дванадцять тисяч сімсот девяносто пять грн.. 99 коп.) гривень та судові витрати у розмірі 401,21 гривень.

В обґрунтування свої вимог, позивач повідомив, що за спожиті відповідачем комунальні та експлуатаційні послуги, позивач виставив відповідачу такі рахунки-фактури: №90/МАЦ/С-14080808-6647 від 29.08.2008 р. на сплату експлуатаційних витрат за серпень 2008 р. на суму 1138,02 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080908-7053 від 29.09.2008 р. на сплату експлуатаційних витрат за вересень 2008 р. на суму 1138,02 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14081008-6647 від 28.10.2008 р. на сплату експлуатаційних витрат за жовтень 2008 р. на суму 1138,02 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14081108-8133 від 27.11.2008р. на сплату експлуатаційних витрат за листопад 2008 р. на суму 1297,25 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14081208-8693 від 22.12.2008 р. на сплату експлуатаційних витрат за грудень 2008 р. на суму 1855,74 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080109-9222 від 27.1.2009 р. на сплату експлуатаційних витрат за січень 2009 р. на суму 2305,84 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080209-9757 від 26.2.2009 р. на сплату експлуатаційних витрат за лютий 2009р. на суму 1783,57 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080309-10331 від 26.03.2009 р. на сплату експлуатаційних витрат за березень 2009 р. на суму 1122,53 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080409-10912 від 28.4.2009 р. на сплату експлуатаційних витрат за квітень 2009 р. на суму 508,50 грн. з ПДВ; №90/МАЦ/С-14080509-11141 від 14.5.2009 р. на сплату експлуатаційних витрат за травень 2009 р. на суму 508,50 грн. з ПДВ.

В підтвердження обґрунтованості виставлених в рахунках на сплату сум, позивач надав довідки про витрати по утриманню і експлуатації будівлі «Мост-Апартамент Центр» з серпня 2008 р. по травень 2009 р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що докази позивача, що викладені в позовній заяві є невірними, оскільки згідно до умов договору № 90\МАЦ\С-1408 від 25.7.2008 р., а саме: пункту 4.2., «розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, сторони повинні були підписувати акт виконаних робіт по експлуатаційним витратам, сумісному використанню електричних та водопровідних мереж та покриттю комунальних платежів. Цим пунктом обумовлено, що щомісячно Сторони повинні укласти акт виконаних робіт, за яким, згідно до п. 1.1. Договору «Сторона 1 зобовязалася виконати експлуатаційні послуги по утриманню комплексу «Мост-апартамент центр»…., а Сторона 2 покрити Стороні 1 (згідно до приборів обліку) вартість використаних Стороною 2 комунальних послуг та вартість сумісного використання електричних та водопровідних мереж» (а.с. 22).

Таким, чином, Сторони обумовили важливу річ у своїх правовідносинах це щомісячно проводити розрахунки по наданим послугам та отриманим послугам, та письмово їх затверджувати, після чого згідно до наданих послуг та використаних послуг проводити до 5-го числа розрахунки.

Розрахунки проводяться відповідачем не по віртуальним рахункам а тільки по покриттю витрат позивача, які позивач повинен довести був суду та відповідачу.

Позивачем не доведення направлення відповідачу акти звірки, акти наданих послуг, відповіді на поставлені позивачем питання у листах до відповідача. Такі докази відсутні в матеріалах справи а вимоги позивача щодо неотримання таких документів відповідачем є безпідставними, оскільки позивач не навів суду спроби вручення відповідачу таких документів або відправку їх через засоби поштового повідомлення.

Суд визначив, що акти по наданим послугам, згідно до вимоги п.4.2. Договору, повинна була скласти Сторона 1, тобто, позивач, а іншими словами особа, яка ті послуги надала, а Сторона 2 повинна була такий акт підписати, при наявності погодження, що такі послуги були надані, та що такі послуги були використані. Такого погодження позивач не навів та не довів своїми доказами суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України: „Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.”

Відповідно до ст. 610 ЦК України: „Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).”

Суд встановив, що дійсно, відповідач письмово, неодноразово, звертався до позивача з проханнями не надавати деякі послуги у звязку з тим, що такі послуги не потрібні відповідачу та з проханням надати деталізовану калькуляцію тарифів на експлуатаційні витрати, які надаються нібито позивачем.

Так, наприклад листом № 341/м від 25.12.2008 р. відповідач просив не надавати послуги на поставку теплової енергії у квартирах № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_5 у звязку з тим, що квартири, які є власністю відповідача, не пригідні для житла, в них ніхто не мешкає, не зареєстрований, в цих квартирах не робився ремонт.

Так, листом № 340/м від 25.12.2008 р. відповідач просив письмово позивача надати калькуляцію витрат, які виставлені в рахунку на сплату. Листом № 18/м 03.02.2009 р. відповідач вдруге просив у позивача надати калькуляцію тарифів на експлуатаційні витрати та зауважував позивачу про прозорість відношень між сторонами. Листом № 63/м від 29.04.2009 р. відповідач в котрий раз просив у позивача відповіді на поставлені питання про складову частину тарифів та зауважував про своє непорозуміння з позивачем.

Позивач не довів суду своїми калькуляціями та розрахунками, як того просив суд стосовно нарахування сум за надані комунальні та інші послуги.

Представник позивача не відповів суду про існуючі у протоколі погодження ціни згідно до Додатку № 2 до Договору суми вартості експлуатаційних витрат для відповідача, які розраховуються з наведеною там формулою, а саме: за 1 кв.м. позивач нараховує певну суму грошових коштів у трьох валютах: гривні, доларах США та ЄВРО. Чому потім позивачем робиться певна арифметична пропорція, за якою береться той курс тієї валюти, яка найбільш більша та привабливіша для позивача, представник позивач пояснив суду, що так проводити нарахування зручніше.

Така формула не є зрозуміла та не прийнятна судом. Суд встановив, що згідно до умов п. 8.4. Договору, у разі не виконання Стороною-2 строків оплати по цьому Договору більше 15-ти календарних днів, Сторона 1 має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору шляхом направлення відповідного повідомлення Стороні 1. Такого повідомлення позивач не складав, відповідачу не надсилав, а головне не виконав цієї умови правочину, яку Сторони закріпили та підписали в Договорі.

Далі, суд встановив, що строк дії договору укладений до 31 грудня 2008 року. Таким чином на 2009 рік договір є не укладеним та є не пролонгованим у звязку з тим, що сторони не обмінялися листами між собою один з одним, а також тому, що Сторона 2 (відповідач) потребував у позивача письмових пояснень. Тобто, нарахування пені та штрафів є необґрунтованим з боку позивача у звязку з тим, що договір на 2009 рік не був укладеним між Сторонами, та невірним з боку трактовки того, що договором, а саме: п.5.3. передбачена зовсім інша пеня, ніж та, яку нараховував позивач.

Позивач не звертався з вимогою до судових органів зобовязати відповідача укласти договір на 2009 рік або пролонгувати цей договір з 2008 року на 2009 рік.

Також представник позивача не довів суду хто та як знімав показання лічильників у приборах обліку водопостачання, теплопостачання та електропостачання і чому це проводилося без попередження відповідача та у його відсутність. Акти показань обліку приладів не надавалися відповідачу для затвердження та підпису, хоча усі лічильнику у квартирі згідно до Додатку № 3 до Договору (а.с. 21) повинні були матися у базовому вводу до приміщення, оскільки такий обовязок взяв на себе позивач при продажу квартири згідно до умов договору на дольову участь від 19.10.2005 р., № 1408/А/30.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 611, 623-625 ЦК України, ст. 10, 11, 30, 58-60, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Акта-Сервіс» (код ЄДРПОУ 34499579) у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 12795,99 (дванадцять тисяч сімсот девяносто пять грн. 99 коп.) гривень та судових витрат у розмірі 401,21 гривень у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: В.М. Грищенко