Ухвала суду № 103074920, 07.02.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2-п/235/8/22

Справа №235/4922/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника заявника (відповідача по справі) Ярошенко Д.В.

представника позивача по справі Лаєнко П.П.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Покровська заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Ярошенко Д.В., про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Ярошенко Д.В., з заявою про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява обґрунтована тим, що 18.10.2018 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у справі № 235/4922/18 ухвалено заочне рішення, яким позовні вимог АТ «СБЕРБАНК» до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08.04.2013 № 23505- ФО/2013/22 в сумі 218 636 гривень 27 копійок, а також судові витрати в розмірі 3279 гривень 54 копійки.

Вказане рішення суду відповідач не отримувала. Про його існування відповідачу стало відомо лише 08.12.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень після того, як приватним виконавцем, на виконанні якого перебуває виконавчий лист виданий у справі № 235/4922/18, було накладено арешт на рахунки відповідача.

Заявник просить суд скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 у справі № 235/4922/18 і призначити справу до судового розгляду, з огляду на наступні обставини:

Зі змісту заочного рішення вбачається, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась з урахуванням приписів п. 19 перехідних положень ЦПК України, Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Водночас, просить суд звернути увагу на те, що відповідач не має юридичної освіти та не є практикуючим юристом, а тому вона не знала про те, що сторона судового процесу може повідомлятися шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а не викликом до суду, який зокрема направляється листом, телефонограмою, тощо.

Тому, з огляду на те, що відповідачу не було відомо про існування такого повідомлення, вона не з`явилась в судове засідання та не повідомила суд про причини неявки. В свою чергу, не подання відзиву на позовну заяву викликане тим, що відповідач не отримувала позовну заяву у справі, а тому не змогла скористатись своїм правом визначеним ст. 191 ЦПК України.

Звертає увагу суду, що номер телефону, який був повідомлений позивачу під час укладання кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 , не змінювався відповідачем та цей номер є активним на сьогоднішній день.

Таким чином, через те, що банком не було повідомлено суд про засоби зв`язку відповідача, заходи повідомлення у цій справі не були достатньою мірою забезпечені і, таким чином, заявник був позбавлений можливості надати свої аргументи під час слухання справи у Красноармійському міськрайонному суді Донецької області.

Також вважає за необхідне наголосити на тому, що повідомлення відповідача розміщені на веб-сайті судової влади від 17.08.2018 та 14.09.2018 не можуть вважатися належними в розумінні положень ЦПК України.

Після ознайомлення з текстом заочного рішення, представником відповідача були знайдені вказані повідомлення та було встановлено, що вони не відповідають положенням ст. 129 ЦПК України, п. 19 перехідних положень ЦПК України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Зокрема, в даних повідомленнях не зазначено номер справи; у назві справи зазначено: «про звернення стягнення на предмет іпотеки», замість вірного - «про стягнення коштів за кредитним договором» або «про стягнення коштів»; повідомлення не містить посилання на веб-адресу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як цього вимагає ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а виключно містить посилання на головну сторінку веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень; не зазначено чи викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання; не роз`яснено про наслідки неявки до суду і про обов`язок повідомити суд про причини неявки.

Таким чином, з огляду на те, що повідомлення розміщенні на веб-сайті судової влади не відповідають вимогам ст. 129 ЦПК України, п. 19 перехідних положень ЦПК України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», то відповідач не може вважатися особою, що була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Заперечення проти вимог позивача.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо кредитний договір встановлює обов`язок боржника повернути кредит частинами (щомісячними платежами), то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення боржником строку внесення чергового платежу. А відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) боржником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 160000,00 грн на цілі зазначені в п. 1.3. цього договору, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, та повернути кредит банку, а також сплатити банку проценти за користування кредитом, комісії санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки визначені цим договором, та виконати всі інші умови цього договору.

Згідно з п. 8.1. кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення банку кредиту у розмірах та в порядку згідно з графіком з кінцевим терміном повернення кредиту «06» квітня 2018 року.

Як вбачається з графіку платежів, який є додатком №2 до кредитного договору, боржник мав здійснювати платежі з погашення основної суми кредиту та процентів до 10 числа кожного наступного місяця починаючи з 10.05.2013 та закінчуючи 06.04.2018.

З ухвали про відкриття провадження у даній справі вбачається, що позивач звернувся до суду в серпні 2018 року.

Таким чином, в розумінні положень п. 11.6 кредитного договору, а також положень ст.ст. 253, 257 та 261 ЦК України, позивач з урахуванням строку позовної давності міг просити стягнути з відповідача платежі за кредитним договором за період з серпня 2015 року, тобто за останні три роки, що передували зверненню до суду.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 08.04.2013 по 20.12.2021, на виконання умов кредитного договору, відповідачем в рахунок погашення основної суми кредиту на рахунок банку було сплачено 48530,06 грн. Останнім платежем, який був здійснений відповідачем, був платіж в розмірі 2666,67 грн від 10.10.2014.

З заочного рішення вбачається, що судом було стягнуто борг за тілом кредиту в сумі 111469,94 грн, тобто різницю між сумою кредиту 160000,00 грн та сплачених відповідачем коштів в сумі 48530,06 грн (160000,00-48530,06=111469,94).

Таким чином, судом під ухвалення рішення були стягнуті суми кредиту згідно графіку в тому числі за період з 10.11.2014 по 10.07.2015 в сумі 24000,03 грн, а також 18793,89 грн відсотків за користування кредитом, які перебувають за межами строків позовної давності (всього 42 793,92 грн).

Таким чином, відсутність відповідача у судовому засіданні призвело до неможливості подання заяви про застосування строків позовної давності у справі та, як наслідок, призвело до задоволення вимог позивача, за якими закінчився такий строк.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з кредитного договору, сторони узгодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 24,45% з кінцевим строком кредитування 06.04.2018.

З огляду на викладені обставини, банк має право вимагати стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом до закінчення строку кредитування, тобто до 06.04.2018.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом. В цьому договорі під терміном «загальна сума заборгованості за кредитом» розуміється залишкова сума кредиту, тобто сума кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку.

З урахуванням строку позовної давності, залишок основного боргу за кредитом, станом на дату звернення позивача до суду (серпень 2015 року) склав - 87469,91 грн.

Таким чином, позивач мав право вимагати стягнути з відповідача проценти за користування кредитом в сумі 57362,41 грн, які нараховані на залишок боргу в сумі 87469,91 грн.

Підсумовуючи викладені обставини, загальна сума боргу, яку суд мав стягнути з відповідача складає 144832,32 грн, яка складається з 87469,91 грн основного боргу за кредитом та 57362,41 грн відсотків за користування кредитом.

Водночас, у зв`язку з неявкою відповідача до суду, що призвело до неможливості подання заяви про застосування строків позовної давності, а також подання заперечень щодо періоду нарахування відсотків, судом було стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в сумі 218636,27 грн, що майже в два рази перевищує реальну заборгованість відповідача перед позивачем.

З огляду на викладені обставини, просить суд скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 у справі N9 235/4922/18 і призначити справу до судового розгляду.

Відповідач не отримувала заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 у справі № 235/4922/18. Зі змістом вказаного рішення відповідач ознайомилась 08.12.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, в розумінні положень ч. 3 ст. 284 ЦПК України, відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до 28.12.2021.

Заявник просить суд визнати поважними причини та поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 у справі № 235/4922/18; скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 у справі № 235/4922/18 і призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.01.2022 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2022 року задоволено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим засідання відкладено на 7.02.2022 року.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Сбербанк», та є позивачем по цивільній справі.

Представник позивача по справі АТ «Міжнародний резервний банк» (стара назва «АТ «Сбербанк», у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення зазначив, що за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення від 08 12.2021 р. вважає, шо заява є безпідставною та не підлягає задоволенню у повному обсязі адже окрім того, що у відповідача відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що суд неналежно повідомляв про судові засідання, також слід врахувати наступне.

У відповідності до рішення суду по справі №235/4922/18 відповідач повідомлявся згідно де п. 19 Розділу XIII перехідних положень у відповідності до яких особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

В свою чергу, стаття 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України" та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» передбачає наступний порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення:

Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстр судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційне електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення,

Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішенню може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживань (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків

Відповідач не спростовує факту наявності заборгованості за кредитним договором № 23505-ФО/2013/22 від 08.04.2013р., не повідомляє про причини які зумовлюють невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не повідомляє про причини не звернення до позивача з приводу врегулювання наявної заборгованості за кредитним договором.

У своїй заяві представник відповідача не повідомляє ані суд, ані позивача про причини неповідомлення відповідачем позивача відносно зміни місця проживання, адже пунктом 11.5 Кредитного договору № 23505-ФО/2013/22 від 08.04.2013р., передбачено, що у випадку зміни будь - якого з реквізитів сторін чи платіжних реквізитів, зазначених пунктах 12.1-12.2 цього договору, сторона що змінила реквізити зобов`язана повідомити іншу сторону про такі зміни в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів із дня, коли вони відбулися, отже вказане свідчить, що відповідач просто не виконує вимоги кредитного договору та рішення суду при чому, відповідач повністю обізнана про судове рішення по справі №235/4922/18, щонайменше з 2020 року.

Як вже зазначено, відповідач повідомлялася про розгляд справи способом, який прямо передбачений законом про що свідчать матеріали справи, як поважність причин неявки у судове засідання, представник відповідача зазначає, що необхідно враховувати практику ЄСПЛ та визнати вимоги закону щодо повідомлення сторони по справі про судове засідання формальними при цьому інших поважних причин неявки представник відповідача не наводить.

Отже, вважати що повідомлення суду було таким, яке відбулося неналежним чином є мінімум некоректним.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року по справі № 916/3188/16 де Верховний Суд доходить до таких висновків: -«Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції (повідомлень), якій суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами. а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу».

Представник позивача наголошує, що у відповідності до одного з принципів цивільного судочинства не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою — домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене відповідно до вимог цивільного законодавства.

Представник відповідача звернувся до суду зі спливом більше трьох років з моменту ухвалення рішення судом та після неодноразового відкриття органами Державної виконавчої служби виконавчих проваджень з приводу виконання зазначеного рішення суду.

Про судове рішення по справі № 235/4922/18 відповідачу достеменно відомо якнайменш з 2020 року, більше того, в телефонних розмовах в зазначений період відповідач повідомляла про свою повну поінформованість стосовно наявного судового рішення та відкритого виконавчого провадження і запевняла представників банка стосовно погашення заборгованості, згідно з наявним судовим рішеннями.

Вважає, що відсутня справедлива рівновага між інтересами відповідача та необхідністю дотримання принципу юридичної визначеності, підтримання ефективності системи судочинства.

Відповідач не надає заперечення саме по суті позовних вимог позивача, не надає відомостей про повне погашення заборгованості, як не надає підтвердження відносно поважності неявки до суду. Надані відповідачем документи, в якості додатку до заяви про перегляд заочного рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують вимог банку, не є доказом в силу положень статті 77 ЦПК України, а тому не мають значення для розгляду справи і не підлягають встановленню при ухвалень судового рішення.

Представник наголошує, що твердження відповідача про те, що відповідач не знала пре рішення суду по справі 235/4922/18, яке винесене 18.10.2018р., спростовується також тими обставинами, що АТ «МР БАНК» отримавши наручна виконавчі листи по згаданій справі було пред`явлено до виконання спочатку до Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУМЮ (м. Харків), і вже з 19.08.2019р. зазначеним відділом ДВС відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду та накладено арешти на рахунку та майно відповідача.

Вже з серпня 2019 року відповідач був поінформований про відкрите виконавче провадження стосовно неї та про накладена арештів на майно в межах суми стягнення заборгованості.

Більше того, у зв`язку з відсутністю майна у боржника на яке можна звернути стягнення 24.03.2021р. Державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документ стягувачу без виконання. У зв`язку з чим, в грудні 2021р. виконавчі листи повторно направлені на виконання приватному виконавцю і з 06.12.2021 відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду.

На підставі наведеного, зазначає, що відповідач повністю була поінформований про наявну судову справу та наявне судове рішення, отже, мінімум дивним, неправдивим та безглуздим виглядає пояснення відповідача, що відповідач дізналася про існування та судове рішення лише із реєстру судових рішень 08.12.2021 року.

Обставини, на які посилається заявник щодо порушень норм цивільно-процесуального та матеріального права при ухваленні заочного рішення не підтверджені та не могли вплинути на правильність прийнятого судом рішення, яке просить переглянути заявник.

Представник позивача по справі просить суд заяву про перегляд заочного рішення залити без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах розгляду заяви, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення,має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позовна заява про стягнення заборгованості надійшла до суду 10.08.2018 року. Адреса відповідача ОСОБА_1 зазначена у м. Донецьк. Ухвалою суду від 15.08.2018 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.09.2018 року. відповідача про день та час розгляду справи повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.53). 4.092018 року відповідач до судового засідання не з`явилась у зв`язку з час засідання відкладено на 18.10.2018 року, про що також повідомлено відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.61).

Представник заявника посилається на невідповідність оголошень, яке розміщувались на офіційному веб-порталі судової влади для виклику відповідача до суду. Проте дані оголошення містять необхідні реквізити для розуміння, що до суду викликається саме ОСОБА_1 , наявний номер провадження, за допомогою якого можливо знайти необхідні процесуальні рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про її необізнаність з судовим провадженням, оскільки як встановлено рішенням суду від 18.10.2018 року відповідач уклала кредитний договір 08.04.2013 року, взяла на себе зобов`язання за даним договором, певний період сплачувала кошти за договором. Протягом 2014-2018 років у відповідача була можливість зв`язатися з кредитором, оскільки вона повинна була розуміти, що окупація території та проведення АТО не знімає з неї обов`язків виконання умов кредитного договору. Тому перш за все саме відповідач повинна була бути зацікавлена у вирішенні виниклих кредитних питань.

До заяви про перегляд заочного рішення долучено копію довідки від 10.07.2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО у м. Києві (а.с.74). Проте, як встановлено судом, з цього періоду відповідач також не зверталась до кредитора. Будь-яких обставин які заважили відповідачу це зробити судом не встановлено.

Для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох умов, суд повинен не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що аргументи відповідача щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

Наведені представником заявника обставини для скасування заочного рішення та його перегляду не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Виходячи з викладеного, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Ярошенко Д.В. про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали виконано 09.02.2022 року.

Суддя С.М. Хмельова