Рішення № 103071980, 09.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58111/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.,

справа № 757/58111/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

установив:

У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до відповідача, просить визнати такими, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 24122, вчинений 27.08.22021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», заборгованість у загальній сумі 12 166,65 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не погоджується з підставами для вчинення виконавчого напису, зокрема, в частині безспірності заборгованості перед кредитором.

Ухвалою суду від 04.11.2021 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» відзив на позовну заяву не подано.

Третіми особами: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Тетяною Вікторівною пояснення щодо позову або відзиву не подано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

25.05.2020 р. між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 099528-КС-001. Отримані кошти частково було повернуто у відповідності графіку погашення заборгованості, частину боргу Позивач не змогла ліквідувати у зв`язку із втратою роботи. Протягом тривалого часу жодних звернень від кредитора Позивачу не надходило. Позивач поштою отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 66863335 ід 17.09.2021 р. відносно неї. Підставою для примусового стягнення з ОСОБА_1 став виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. від 27.08.2021 р. , номер в реєстрі 24122. Загальна сума, що підлягає стягненню відповідно виконавчого напису складає 12 166,65 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо а) подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; б) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Отже у обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання, а також встановлення моменту виникнення права вимоги. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Так, з позивача підлягає стягненню кошти за пропуск платежів, втім ані договором, ані додатком до нього означені стягненні не передбачені.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 р. «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» судам роз`яснено, що при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно принципу диспозитивності, встановленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суду не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б переконливо доводили наявність підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення суми заборгованості із позивача, оскільки боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за тридцять днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору; якщо жодна із цих дій не виконання, заборгованість вважається безспірною. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 61-154св18.

За таких обставини, суд встановив, що під час вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури його винесення та перевірки безспірності вимог товариства, а отже, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір за подання позову у розмірі 908,00 грн та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову підлягають стягненню з відповідача.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої, третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Симоненко Т.В. відповідно до договору про надання правничої допомоги від 25.10.2021 р. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу Симоненка Т.В. позивачем до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі виконаних робіт від 25.10.2021 р., квитанції до прибуткового касового ордера Серії АААА № 0002 від 25.10.2021 р., у договорі про надання правничої допомоги сторони визначили фіксований розмір вартості послуг (гонорару): підготовка та написання позовної заяви, підготовка та написання заяви про забезпечення позову.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розмір означених судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи № 757/58111/21-ц, є правничою допомогою в розумінні вимог закону в межах саме даної цивільної справи, а тому витрати на професійну правничу допомогу адвоката Симоненка Т.В. у розмірі 4 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 24122, вчинений 27.08.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованості за договором № 099528-КС-001 від 25.05.2020 р. про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 12 166,65 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 908,00 грн сплаченого судового збору за подання позову та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову, 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бул. Г. Алмазова, 13, офіс 524, ЄДРПОУ: 41084239).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (02068, м. Київ, пр-т Григоренка, 15, прим.3).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 45).

Суддя Волкова С.Я.