Рішення № 103071422, 17.05.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24193/19

провадження № 2/753/592/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,

секретар судового засідання Кримчук Я. Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У грудні 2019 р. ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до суду з даним позовом, заявивши до ОСОБА_3 (далі за текстом - ОСОБА_3 , Відповідач 1) вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 18 105,08 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта», страхова компанія, страховик, Відповідач 2) про відшкодування майнової шкоди (стягнення страхового відшкодування) в розмірі 88 920,53 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований посиланням на такі обставини.

10.11.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Infiniti FX 37", д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та "Kia Soul", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який у подальшому по інерції відлетів вперед та допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем марки "Skoda Octavia", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , що завдало матеріальних збитків.

Вина ОСОБА_3 у даній пригоді встановлена постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2018, набрала законної сили 03.01.2019.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 206 від 27.11.2018, складеного судовим експертом Таракановим Ю. Ю., вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, становить 115 255,08 грн. Яка складається з: відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу складових, що підлягають заміні - 105 116,29 грн., величина втрати товарної вартості - 10 138,79 грн. Крім цього, вартість сплачених позивачем послуг на експерта склала 2 500 грн., дефектування транспортного засобу 350 грн. А всього разом загальний розмір майнової шкоди для позивача склав 118 105,08 грн.

Цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на умовах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом № АМ/5806021 від 02.04.2018. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. Про вказаний страховий випадок позивач у встановлений законом спосіб та час повідомив ПАТ «НАСК «Оранта», у зв`язку з чим вказаний страховий випадок був зареєстрований, а представник страхової компанії у подальшому здійснив огляд автомобіля.

Водночас розмір страхової виплати недостатній для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, а тому решту суми в розмірі 18 105,08 грн. повинен відшкодувати відповідач.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди, в сумі 5 000 грн., мотивовані посиланням на те, що з вини відповідача позивач зазначав фізичних та психологічних страждань, погіршились умови його звичайного життя, знизилась ділова активність, погіршились відносини у сім`ї та він змушений був витрачати додатковий час на відновлення свого порушеного права.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про судове засідання за зареєстрованою адресою проживання у встановленому законом порядку, йому направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, яку він отримав особисто, про що свідчить зворотнє повідомлення з відміткою про вручення (а. с. 115). Надалі, усі повістки поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 161, 169, 178, 185).

Отже ураховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання останнім відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідностіз нормою частини 8 статті 178 ЦПК України.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 09.04.2020 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 05.08.2020.

04.05.2020 від Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2020 у зв`язку з неявкою Позивача розгляд справи відкладено на 24.11.2020.

24.11.2020 за клопотанням представника Відповідача 2 розгляд справи відкладено на 03.02.2021.

03.02.2021 від Відповідача 2 надійшло клопотання про відмову позивачу у стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

03.02.2021 суд розпочав розгляд справи по суті та у зв`язку з необхідністю роз`яснення висновку експертного товарознавчого дослідження та звіту про оцінку розміру шкоди оголосив перерву до 01.04.2021.

01.04.2021 судове засідання не відбулося та було перенесене на 17.05.2021.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, від Позивача та Відповідача 2 надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди.

Окрім того, Позивачем подана заява, у якій він зазначив про повне підтримання вимог до Відповідача 1 та просив закінчити розгляд справи за його відсутності.

17.05.2021 суд постановив ухвалу про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «Оранта».

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

10.11.2018 рухаючись по автодорозі "Київ-Одеса", на 24 км. + 700 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Infiniti FX 37", д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та "Kia Soul", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який у подальшому по інерції відлетів вперед та допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем марки "Skoda Octavia", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби її учасників отримали механічні пошкодження, в тому числі і автомобіль "Kia Soul", д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 06.09.2018 Територіальним сервісним центром 3243 МВС України.

Відповідач ОСОБА_3 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2018, яка набрала законної сили 03.01.2019 (а.с.18).

Цивільна відповідальність при використанні керованого ОСОБА_3 автомобіля "Infiniti FX 37", д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5806021 від 02.04.2018 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн.

З викладених у позовній заяві пояснень позивача вбачається, що 18.01.2019 ПАТ «НАСК «Оранта» виплатив страхове відшкодування в сумі 11 079,47 грн., проте, як вбачається з ліміту відповідальності зі страхової компанії підлягає виплаті ще 88 920,53 грн. (100 000 - 11 079,47).

Згідно складеного на замовлення позивача Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 206 від 27.11.2018 вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля становить 115 255,08 грн., разом з сплаченим позивачем послуг на експерта та дефектування транспортного засобу 118 105,08 грн. (а.с. 23-29).

У той же час як вбачається з вищевикладеного, суми у розмірі - 100 000 грн. недостатньо для відшкодування позивачеві в повному об`ємі всієї майнової шкоди, яка була йому спричинена у зв`язку зі знищенням його транспортного засобу. А тому з ОСОБА_3 має бути стягнута решта майнової шкоди, що була заподіяна позивачу у зв`язку з пошкодженням при дорожньо транспортній пригоді його транспортного засобу у розмірі 18 105,08 грн. (118 105,08 - 100 000).

ІV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 9 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Наданий позивачем на підтвердження розміру заявлених вимог Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 206 складений з врахуванням даних, отриманих під час огляду належного позивачу автомобіля, що зафіксовано у протоколі його огляду.

У Висновку експерт, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» свідоцтво № 354 та стаж експертної роботи з 24.11.2000 р., керуючись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, провів ідентифікацію транспортного засобу, визначив ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як сума вартості відновлювального ремонту (115 255,08 грн.) та вартість послуг на експерта та дефектування транспортного засобу (2 850 грн.)

Чогось очевидно безпідставного і необґрунтованого вказаний Висновок не містить, жодних доказів, які б спростовували висновки експерта, суду не надано, а тому суд вважає його належним і допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків та покладає його в обґрунтування свого рішення.

Зі змісту Висновку експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача включає податок на додану вартість, розмір якого становить 118 105,08 грн.

П. 36.2 ст. 36 Закону 1961-IV передбачено, що в тому разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Однак враховуючи, що предметом даного позову є вимога потерпілої особи до винуватця дорожньо-транспортної пригоди про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини положення п. 36.2 ст. 36 Закону 1961-IV не поширюється, а відтак підстави для зменшення розміру шкоди на суму податку на додану вартість відсутні.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте жодних доказів, які б свідчили про здійснення ОСОБА_3 додаткових виплат на користь позивача, суду не надано.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону, суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 різниці між фактичним розміром шкоди і отриманою страховою виплатою, що становить 18 105,08 грн.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та ст. 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі оцінки наведених у позовній заяві доводів і аргументів суд дійшов висновку про доведеність факту завдання позивачу душевних страждань та переживань, зумовлених як самим фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду, так і пошкодженням цінного майна, що призвело до змін у звичному способі його життя, оскільки він був змушений витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до експерта, адвоката та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

З урахуванням наведеного суд визнає обґрунтованою компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в сумі 10 000 грн. вважаючи такий розмір моральної шкоди цілком розумним і справедливим. А тому з ОСОБА_3 має бути стягнено 5 000 грн. за понесену позивачем моральну шкоду.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позивачем вимог до ОСОБА_3 становив 23 105,08 грн. (18 105,08 + 5 000).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1 838,66 грн. (а.с. 12-13).

Окрім того, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., що підтверджуються договором про надання правової допомоги від 26.04.2019, додатковою угодою до цього договору, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, актом прийому-передачі наданих послуг та квитанцією до прибуткового касового ордера від 16.12.2019 на вказану суму (а.с. 68-73).

Оскільки позов в частині вимог до ОСОБА_3 задоволений на 23 105,08 грн., тобто на 100%, на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати, що становить 2 367,73 грн. у процентному відношенні відповідно до розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 18 105 грн. 08 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та судові витрати в сумі 2 367 грн. 73 коп., а усього стягнути 25 472 гривень 81 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: