Рішення № 103065048, 31.01.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6803/21

пр.№ 2/464/176/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2022 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Коваль М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі та за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 23.09.2021 звернувся в суд із позовом до відповідача Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (далі – ДП «Львівський БТЗ»), у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ 210 К(п) від 25.08.2021 про припинення трудового договору про звільнення його з посади інженера технолога ТВ, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 серпня 2021 року по день поновлення. Окрім цього, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість по невиплачені заробітній платі в сумі 1 559, 60 грн, а також кошти за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з розміру 624,54 грн. в день, за період з 25.08.2021 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він працював інженером-технологом у ДП «Львівський БТЗ» з 09 серпня 2017 року. 22.06.2021 його було ознайомлено з наказом №137 від 17.06.2021 «Про зміни до штатного розпису підприємства, скорочення штату та чисельності працівників», згідно з яким виведено з 20.08.2021 із штатного розпису підприємства (технічний відділ) посади: інженер-технолог (без категорії) – 2 посади. Також згідно із вказаним наказом, надано доручення начальнику технічного відділу Вовчку Н.В. подати до 20.06.2021 до відділу управління персоналом список працівників, які підпадають під скорочення, та попередити працівників, які підпадають під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади (за наявності таких на момент попередження) та протягом двомісячного терміну повідомляти про появу нових вакантних посад. У разі відмови від переведення або відсутності вакантних посад підготувати документи для скорочення працівників. Йому була запропоновані посада прибиральника виробничих приміщень, від якої він відмовився. 25.08.2021 відповідачем був виданий наказ №210 К (п), згідно якого його звільнено із займаної посади. Своє звільнення з посади за скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України вважає незаконним, оскільки фактично під час його звільнення порушено процедуру та порядок звільнення. Згідно із наявною у нього інформацією Профспілкового комітету підприємства, зі слів голови комітету Я.Ткачука, копію наказу на скорочення він отримав лише у липні 2021 року, тобто на місяць пізніше встановленого законом терміну. Отже були порушені як терміни скорочення, так і сама його процедура. Крім того, сам документ повідомлення створений з порушеннями. Він створений у довільній формі і на ньому присутній лише підпис начальниці відділу управління персоналом ОСОБА_4 , жодних інших підписів і штампів на такому немає, а рішення профспілкового комітету про надання дозволу на його звільнення не приймалось. Окрім цього, згідно з наказом №137, у технічному відділі під скорочення попали дві посади інженерів-технологів без категорії. На той час у відділі були лише дві вказані посади – його та молодшого співробітника ОСОБА_5 , котрий на відміну від нього, є фахівцем в галузі інформатики та обчислювальної техніки, а спеціального освіти інженера-технолога машинобудування не має. Разом з тим, вказаний працівник залишився працювати на цій посаді. Коли ж його посада була введена у новий штатний розклад заново, така у першу чергу не була йому запропонована. З огляду на освіту вищевказаного працівника та його спеціальність, позивач має переважне право на залишення на роботі. Окрім цього, 12.07.2021 на офіційному сайті заводу появились вакансії слюсарів-ремонтників по ремонту деталей з листового металу і бекелітників, про що він дізнався значно пізніше. Посада слюсаря-ремонтника могла б йому підійти, так як він має вищу технічну освіту, вміє читати креслення і має навики по виготовленню деталей з листового металу. Крім того, виконував низку робіт для 4–го цеху, де саме ці деталі і ремонтуються, відтак має певне уявлення про специфіку роботи. Вище наведені посади йому не пропонувались роботодавцем. Всупереч ст. 49-2 КЗпП, а також п.3 наказу №137, відділ управління персоналом повинен був на протязі двох місяців офіційно у письмовій формі під розписку повідомляти його про появу нових вакансій, але він цього не зробив. Окрім цього, в день звільнення 25.08.2021, з ним повинен бути проведений повний розрахунок при звільненні, однак такий розрахунок проведений не був, підприємство досі не виплатило повністю заробітну плату, яка згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 29.12.2021, становить 1 559,60 грн. Щодо розрахунку середньоденної зарплати для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказав, що розмір такої становить 624,54 грн.

Ухвалою від 24.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду.

Від представника відповідача ДП «Львівський БТЗ» Карабань В.І. 21.10.2021 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, вважає такі безпідставними та не обґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке. Вищезазначене скорочення штату та чисельності працівників ДП «Львівський БТЗ» було обумовлено зменшенням завантаженості підприємства з виконання робіт за державним оборонним замовленням та необхідністю оптимізації штату підприємства в умовах реформування ДК «Укроборомпром», для забезпечення за таких умов рівня заробітної плати працівників в оптимізованому складі штату підприємства та чисельності працівників. 22.06.2021 позивача було ознайомлено із наказом №137. Також 22.06.2021 позивач був ознайомлений із персональним повідомленням про майбутнє звільнення. Із урахуванням стану здоров`я ОСОБА_1 (інвалідність 2 групи загального захворювання, часте перебування на лікарняному протягом 2021 року), йому була запропонована вакантна посада прибиральника виробничих приміщень, від якої він відмовився. 23.07.2021 Голова профспілкового комітету ДП «Львівський БТЗ» на подання адміністрації №1157 щодо надання згоди на звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників, повідомив про відсутність можливості провести розгляд профспілковим комітетом подання, посилаючись на заходи із запобігання поширенню на оборонному підприємстві пандемії коронавірусної хвороби Covid-19. Таким чином, згідно із ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.2 ст.43 КЗпП України вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору із позивачем. 25.08.2021 позивача було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Серед інших спростувань позовної заяви, представником відповідача зазначено, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що йому не було запропоновано протягом 2 місяців право зайняття вакантних посад. Згідно із поясненнями відділу управління персоналу ДП «Львівський БТЗ» від 05.10.2021 №1205, протягом 2-х місяців на підприємстві не відкривалось нових вакансій, відтак п.3 наказу директора від 17.06.2021 №137 не порушений. Також у відзиві представником відповідача наведені спростування щодо покликань позивача на його переважне право залишення на роботі. Окрім цього, позивач протягом періоду, що передував його звільненню, значну кількість часу перебував на лікарняному, а саме в період з 05.01.2021 по 25.08.2021 був непрацездатним 45 днів. Вказана обставина свідчить про те, що роботодавець не мав права пропонувати ОСОБА_1 посади, які були б йому протипоказаними за станом здоров`я. Щодо вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати, вважає, що також відсутні підстави для задоволення такої, такі вимоги не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Представник відповідача 12.01.2022 подав додаткові письмові пояснення до раніше поданого відзиву, у яких зазначив, що усі вакантні посади, які були наявні на ДП «Львівський БТЗ», не підходили ОСОБА_1 за станом його здоров`я. Окрім цього, щодо розрахунку позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу представник відповідача зазначив, що при здійсненні такого, позивач залишив поза увагою Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 02.02.1995 року №100. Згідно розрахунків відповідача, з огляду на вказану Постанову, середня заробітна плата ОСОБА_1 за один робочий день складає 522,79 грн., а не 624,54 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, що наведені у такому, просили позов задовольнити. Додатково представник позивача зазначив, що позивачу ОСОБА_1 не були запропоновані усі наявні вакантні посади на підприємстві у період з 22.06.2021 по 25.08.2021. Позивачу ОСОБА_1 було запропоновано лише одну посаду прибиральника виробничих приміщень, хоча на підприємстві було ще три посади, які могли бути йому запропоновані, зокрема, прибиральник службових приміщень, контролер КПП, терміст. Зазначив, що представником відповідача не наведено доказів, які б підтверджували неможливість зайняття за станом здоров`я позивача таких посад. Окрім цього, позивач та його представник зазначили, що не заперечують щодо розрахунку середньоденного заробітку позивача в розмірі 522,79 грн., для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача ДП «Львівський БТЗ» Карабань В.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень. Вважає, що звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 було проведено у відповідності до норм чинного законодавства про працю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 09.08.2017 працював у ДП «Львівський БТЗ» на посаді інженера-технолога у Відділі головного технолога згідно із наказом №290 К(п) від 08.08.2017.

Згідно із наказом директора ДП «Львівський БТЗ» В.А.Антощука від 17.06.2021 №137 «Про зміни до штатного розпису підприємства, скорочення штату та чисельності працівників», у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, виведено з 20.08.2021 із штатного розпису підприємства (технічний відділ) посади: інженер-технолог – 2 посади, інженер-технолог ІІІ категорії – 1 посада, інженер-технолог І категорії. Пунктом 3 вказаного наказу передбачено: «Начальнику ВУП ОСОБА_4 попередити працівників про вивільнення за ст.40 КЗпП України і запропонувати працівникам, які підпадають під скорочення, переведення за їхньою згодою на вакантні посади (за наявності таких на момент попередження) та протягом двомісячного терміну повідомляти про появу нових вакантних посад.

Відповідно до наказу директора ДП «Львівський БТЗ» В.А.Антощука від 24.06.2021 №145 «Про скорочення працівників», у зв`язку із зменшенням обсягів виробництва, потребою скорочення витрат на утримання апарату управління підприємства, з метою підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством, враховуючи проведений аналіз економічних можливостей підприємства наказано розпочати на підприємстві процедуру скорочення штату та кількості всіх категорій працівників, крім основних робітників основного виробництва.

Наказом ДП «Львівський БТЗ» від 25 серпня 2021 року №210 К(п) «Про припинення трудового договору», звільнено ОСОБА_1 з 25.08.2021 у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю згідно із ст.5-1КЗпП України, є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема, перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на ДП «Львівський БТЗ» відбулись зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, стану здоров`я тощо.

Вказаний правовий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц, Постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вбачається із повідомлення начальника ВУП І.Р.Кикена від 22.06.2021, у зв`язку з тим, що посада інженера-технолога ТВ, відповідно до наказу директора ДП «Львівський БТЗ» від 17.06.2021 «Про зміни до штатного розпису підприємства, скорочення штату та чисельності працівників» скорочується, запропоновано ОСОБА_1 посаду прибиральника виробничих приміщень. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 відмовився від вказаної запропонованої йому посади.

Згідно із довідкою №2789 від 09.11.2021 щодо вакансій на ДП «Львівський БТЗ», за період з 22.06.2021 по 25.08.2021 на підприємстві були наявні вакансії: уповноважений з антикорупційної діяльності, начальник відділу інформаційних технологій, фахівець відділу безпеки, прибиральник службових приміщень, прибиральник виробничих приміщень, прибиральник територій, контролер на контрольно-пропускному пункті, інженер з метрології, токар, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, шліфувальник, фрезерувальник, бекелітник, терміст, машиніст крана, слюсар-ремонтник бойових і спеціальних машин, слюсар-електрик з ремонту електроустаткування бойових і спеціальних машин та водій автотранспортних засобів гаража.

В ході розгляду справи представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 міг претендувати на зайняття таких посад: прибиральник виробничих приміщень, прибиральник службових приміщень, контролер КПП, терміст.

Стороною відповідача згідно із характеристиками вказаних вказаних вакансій та вимог до претендентів для їх зайняття, надано пояснення про те, що посада прибиральника службових приміщень передбачає активну фізичну роботу, пов`язану із постійними фізичними навантаженнями, використанням побутової хімії, засобів дезінфекції; роботою на висоті (1,3 м. і більше) при зовнішньому прибиранні вікон службових приміщень, прибиранні сходових клітин, стелі і стін службових приміщень; фактично така робота пов`язана також з прибиранням службових приміщень в умовах низьких температур внаслідок тимчасової відсутності центрального опалення приміщень підприємства в холодну пору року. Щодо посади контролера КПП – така передбачає цілодобовий режим роботи, обов`язок затримувати порушників, взаємодіяти з охороною при незвичайних ситуаціях тощо, а також напружену інтелектуальну діяльність, пов`язану з виконанням функцій відділу безпеки щодо контролю вантажів при перетині КПП, діями при надзвичайних ситуаціях тощо. Посада терміста передбачає шкідливі та небезпечні умови праці згідно з карткою умов праці ливарно-ковальської дільниці ДП «Львівський БТЗ» за результатами Атестації робочих місць у 2020 році, такі ж станом на 2021 рік, оскільки перевірка умов передбачена раз в 5 років.

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 10 ААВ №709708, ОСОБА_1 присвоєна друга група інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлена пожиттєво.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальні експертні комісії визначають види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю.

Саме покликаючись на вказані норми та наявність у позивача ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, представником відповідача зазначено, що лише на одну із вакантних посад, згідно з їх характеристиками, міг претендувати ОСОБА_1 , яку і було йому запропоновано.

Разом з тим, як вбачається із вищенаведеної довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 10 ААВ №709708, у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, останньому протипоказана робота з відрядженнями, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: спеціальне лікування у ендокринолога.

Враховуючи наведене вище, не заслуговують на увагу покликання представника відповідача про те, що за станом здоров`я ОСОБА_1 не міг претендувати на зайняття вакантних посад таких, як прибиральник службових приміщень, контролер КПП, терміст, тому йому не були запропоновані такі посади, оскільки такі не підтверджені доказами та не узгоджуються з матеріалами справи.

В ході розгляду справи встановлено та не заперечується учасниками справи те, що позивачу ОСОБА_1 письмовою пропозицією запропоновано переведення на одну вакантну посаду - прибиральника виробничих приміщень, жодної іншої посади запропоновано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач був звільнений з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, у відповідача дійсно мало місце скорочення штату, натомість власник під час скорочення штату не запропонував позивачу усі інші посади, які були вільними на час скорочення штату, що є порушення трудових прав та гарантій ОСОБА_1 , визначених ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у зв`язку із звільненням позивача з порушенням норм трудового законодавства, ОСОБА_1 слід поновити на роботі.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

На день розгляду справи позивач ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 26.08.2021 по 31.01.2021, тобто 111 робочих дні.

Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві надано розрахунок його середньоденної заробітної плати, який становить 624,54 грн. Разом з тим, представником відповідача спростовано такий розмір та надано розрахунок середньоденної заробітної плати позивача у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, який становить 522,79 грн. У судовому засіданні сторона позивача погодилась та не спростувала вказаний розмір, відтак такий розмір прийнято до уваги при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Слід також зазначити, що п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, відтак суд визначає суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Із урахуванням вищенаведеного, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 58 029 грн. 69 коп., з розрахунку: 111 (кількість робочих днів) х 522 грн. 79 коп. (середньоденний розмір заробітної плати), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення в його користь заборгованості по невиплаченій заробітній в сумі 1 559,61 грн., а також коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні, така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена належними доказами. В свою чергу, представником відповідача надано розрахункові листки та службову записку начальника ТВ Н.В.Вовчко від 10.11.2021, з яких вбачається, що у день звільнення із позивачем ОСОБА_1 проведено повний розрахунок, відтак заборгованість по заробітній платі відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць та у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера-технолога ТВ Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод».

Стягнути із Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.08.2021 по 31.01.2022 в сумі 58 029 (п`ятдесят вісім тисяч двадцять дев`ять) грн. 69 коп.

Стягнути з із Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2022.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 07985602, м.Львів, вул.Стрийська, 73.

Суддя Д.Ю. Теслюк