Рішення № 103064648, 26.01.2022, Городоцький районний суд Львівської області

441/2369/21 2/441/184/2022

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2022 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Боднар Ю.М.

розглянувши відкрито у залі судового засідання у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської обл., треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл., Львівська районна державна адміністрація про визнання недійсним та скасування розпорядження, державного акта та визнання права на земельну частку (пай), в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 22.10.2021 звернулась з позовом до Городоцької міської ради Львівської обл., просила визнати недійсним розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,6133 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024104 від 26.12.2002, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі вищеозначеного розпорядження, що зареєстрований в книзі записів державних актів за № 431, скасувавши в поземельній книзі запис про державну реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1,45 ум.кад.га, що на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ЛВ № 0092525 від 16.06.2000, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 6096, належало останньому,мотивуючи тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на усе належне йому майно, вона проживала із спадкодавцем на час смерті, фактично прийняла спадщину, в вересні 2021 року звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця. В інший спосіб, як звернутись з означеним позовом до суду вона оформити спадщину не може, просила позов задовольнити.

В суд ОСОБА_1 не з`явилась, 23.11.2021 подала заяву у якій позов підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності (а.с.26)

Представник Городоцької міської ради Львівської обл. в судове засідання не з`явився, 12.11.2021 міський голова подав пояснення, у яких позов фактично визнав, просив про розгляд справи за відсутності їх представництва (а.с.24-25).

Треті особи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Як видно із копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.7), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки ОСОБА_2 помер до ІНФОРМАЦІЯ_2 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після його смерті, слід застосовувати положення ЦК України в ред. 1963 року.

Так, ст. 524 ЦК України (в ред. 1963 року) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України (в ред. 1963 року), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За вимогами ст.ст.373 ЦК України, ст. 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 передбачає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року .

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №599/1833/15-ц (провадження № 61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження №61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №551/1075/17 (провадження № 61-15000св19).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 згаданого Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ст.. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Таким чином, розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 20.02.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,6133 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що видане після його смерті в цій частині слід визнати недійсним.

Вимоги про скасування розпорядження, державного акту та реєстрації є похідними й залежать від доведеності законності рішення відповідного органу, на підставі якого вони видані.

Оскільки на підставі вищевказаного розпорядження був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, тому такий Державний акт теж слід визнати недійсним та скасувати запис про реєстрацію права власності в Поземельній книзі.

Із копії державного акта серії ІІ-ЛВ №024104 виданого на ім`я ОСОБА_2 (а.с.15), убачається, що такий виданий 26.12.2002.

З вищеозначеного державного акту видно, що ОСОБА_2 у 2002 році, тобто задовго після його смерті, передавалась у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,6133 га.

Оскільки на час видачі на ім`я ОСОБА_2 державного акта серії ІІ-ЛВ №024104 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 02.12.2002, останній помер, такий державний акт слід визнати недійсним.

Із копії сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 145097 від 23.04.1997, який було замінено на новий сертифікат серія ЛВ №0092525, зареєстровано за №6096 від 16.06.2000, із витягу з книги реєстрації сертифікатів на середню земельну частку (пай) Керницької сільської ради Городоцького р-ну Львівської обл., довідки Городоцької міської ради Львівської обл. №893 від 06.09.2021р. убачається, що ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 1,45 ум.кад.га на території Керницької сільської ради.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 ще за життя належало право на земельну частку (пай), а отже видача бланку державного акта після його смерті не може слугувати до звуження прав його спадкоємців та відмовою до визнання за ними права на пай в порядку спадкування.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року .

Таким чином, належне ОСОБА_2 на час смерті право на земельну частку (пай) площею 1,45 ум.кад.га, входить до складу спадщини після його смерті.

Отже, оскільки ОСОБА_2 при житті фактично належало право на земельну частку (пай) згідно вищеозначеного сертифікату, саме це право входить до складу спадщини, після його смерті, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця, спадщину фактично прийняла, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, тому є підстави до визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати частково недійсним розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,6133 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024104 від 26.12.2002 виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 431, скасувавши в поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1,45 ум.кад.га, що на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ЛВ № 0092525 від 16.06.2000, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 6096, належало ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.Ф. Українець