Ухвала суду № 103063764, 07.02.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.02.2022 227/4181/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

прокурора Величко А.В.

п/потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Добропілля кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Волноваха Донецької області, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 заявив суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України та просив закрити відносно нього на цій підставі провадження.

Вирішуючи вищевказане клопотання, судом в судовому засіданні встановлено таке.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в літку 2017 року, точну дату слідством не встановлено, в особистих інтересах, вирішив здійснити самовільне будівництво споруд, а саме: гаражу розмірами - шириною 4,26 м, довжиною 7 м, висотою з правої сторони 3,10 м та висотою з лівої сторони 3,70 м, який збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом та збудовано на самовільно зайнятій земельній ділянці прилеглої до житлового будинку АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області та відноситься до земель житлової та громадської забудови, що перебуває у запасі.

Достовірно знаючи, та розуміючи, що ним буде вчинено неправомірні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в літку 2017 року, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, ч.5 ст.26, п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», п.3.2. «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», самовільно захопив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_1 , на якій самовільно, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, за власні кошти побудував одноповерхневу будівлю, яка у відповідності до ст. 32 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться за класами наслідків (відповідальності) будівель і споруд СС1 з незначними наслідками, а саме: гаражу розмірами – шириною 4,26 м, довжиною 7 м, висотою з правої сторони 3,10 м та висотою з лівої сторони 3,70 м, який збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом на самовільно зайнятій земельній ділянці прилеглої до житлового будинку АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області.

При цьому, зазначена вище ділянка не сформована, вона не має кадастрового номеру, чітко встановлених меж, площі, право користування земельною ділянкою, прилеглої до житлового будинку АДРЕСА_1 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не перебуває у спільній сумісній власності власника будинку, оскільки відповідна землевпорядна документація власником домоволодіння не розроблялась.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст.197-1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Обвинувачений в судовому засіданні вину в пред`явленому обвинувачені визнав в повному обсязі, обставини, які йому ставляться в провину, зазначені в обвинувальному акті не оспорював, самостійно ініціював питання про звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України та просив закриття кримінальне провадження відносно нього за вказаною підставою.

Представник потерпілого – Васильєва Ю.Ю. не заперечувала проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Прокурор просив задовольнити клопотання звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 частини 2 ст.284 КПК України передбачено закриття провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.8 ст.284 КПК України).

Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку(ст.285 КПК України).

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінальної справи в відповідних межах, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що саме обвинувачений ініціював питання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України та просив закрити провадження відносно нього. Останньому було роз`яснено його право на судовий розгляд кримінального провадження в загальному порядку, в якому сторона обвинувачення повинна довести вину в пред`явленому обвинуваченні. ОСОБА_2 наполягав на розгляді його клопотанні та зазначив, що він повністю визнає свою вину, не оспорює обставин вчинення кримінального правопорушення, розуміє, що вказана підстава не є реабілітуючою.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст.2 КК України).

Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Судом встановлено, що згідно висунутого обвинувачення, самовільне заняття земельної ділянки та здійснення на ній будівництва господарської споруди ОСОБА_3 мало місце у літку 2017 року.

Відповідно до ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Станом на день розгляду даного кримінального провадження, кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3 відноситься до нетяжкого злочину.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції, що діє станом на день розгляду справи), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З огляду на наведене, на час подання клопотання обвинуваченим закінчився трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Судом не встановлено даних про те, що строк, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України зупинявся або переривався.

У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання, маючи згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності, заслухавши думку потерпілого, з огляду на те, що злочин за яким обвинувачується ОСОБА_3 , в силу ст.12 КК України, є нетяжким злочином, та з моменту скоєння такого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є законним та обґрунтованим і тому його слід задовольнити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.197-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та кримінальне провадження закрити.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284-286, 288, 314,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого за ч.3 ст.197-1 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.

ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України – звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 197-1 КК України (ЕУНСС № 227/4181/21, провадження 1-КП/227/216/2022 - закрити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 7 діб з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений учасникам судового провадження 07 лютого 2022 року о 09.30 годині.

Суддя О.В.Здоровиця