Рішення № 103062394, 08.02.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер справи 243/121/22

Номер провадження 2/243/798/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» лютого 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Корчма О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності майна та поділ спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання об`єктом спільної сумісної власності майна та поділ спільної сумісної власності, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 16 вересня 2004 року вона уклала шлюб з відповідачем, який зареєстровано у Слов`янському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 468.

Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період шлюбу сторонами було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2.

Право приватної власності на даний житловий будинок зареєстровано за нею, ОСОБА_3 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року шлюб між ними розірвано.

На теперішній час відповідач мешкає у вищевказаному житловому будинку, її разом із дітьми до їх спільного житла не пускає, тому вони вимушені жити за іншою адресою.

Крім того, відповідач не сплачує аліменти на утримання спільних дітей, у зв`язку із чим у нього утворився борг у розмірі 120 000 гривень.

Просить суд:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2;

- провести поділ майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме:

- визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2;

- визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2;

- вирішити питання щодо судових витрат.

Позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 08 лютого 2022 року надала до суду Заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити (а.с.36).

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 08 лютого 2022 року надав до суду Заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити (а.с.37).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання об`єктом спільної сумісної власності майна та поділ спільної сумісної власності, підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 16 вересня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя ( тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя), визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права ( ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. ( Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям

про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

В судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу сторони придбали житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, господарські та побутові будови та споруди, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2, що підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку від 09 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. (а.с.17).

Право приватної власності на вищевказаний житловий будинок було зареєстровано 07 квітня 2006 року за ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 квітня 2006 року (а.с.16).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року шлюб, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16 вересня 2004 року у Слов`янському міському відділі реєстрації актів цивільною стану Донецького обласного управління юстиції за актовим записом № 468, розірвано (а.с.19).

Відповідно до Довідки № 162414 від 28 грудня 2021 року, виданої Відділом з надання адміністративних послуг Слов`янської міської ВЦА, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної

сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя ( Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року Справа № 161/14048/19, Провадження № 61-13103св20).

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

У відповідності до ст. 365 ЦК України „Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї".

В судовому засіданні встановлено і підтверджено сторонами, що вони дійшли згоди щодо розподілу майна подружжя, тому у суду є підстави для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2, припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2, оскільки спільне володіння і користування майном є неможливим, та проведення поділу майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2, та визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Позивач ОСОБА_3 при зверненні до суду із даною позовною заявою звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на підставі Довідки МСЕК від 14 вересня 2021 року (а.с.14).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується

за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання об`єктом спільної сумісної власності майна та поділ спільної сумісної власності, а тому з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст.355, 356, 357, 365 ЦК України, ст.ст.3, 24, 56, 60, 61, 63, 66-70, 71, 112, 160 Сімейного кодексу України, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» ст. ст. 5-8, 12-19, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності майна та поділ спільної сумісної власності - задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2.

Провести поділ майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

- визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2;

- визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 79,7 кв.м. – А-1, з господарськими та побутовими будовами та спорудами, а саме: літня кухня з гаражем цегляні – Б, сарай шлаколітий – В, вбиральня цегляна – Д, колодязь - № 1, паркан - № 2.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду невідомі, судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) до державного бюджету коштів на UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року.

Головуючий:

суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.