Рішення № 103062182, 07.02.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/153/22

Справа № 235/7331/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 лютого 2022 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безрук Артем Володимирович, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безрук Артем Володимирович, з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_2 , був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 736.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівсього районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області було видане свідоцтво про народження, актовий запис № 421.

Спільне життя з відповідачем не склалося, тому рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05.11.2012 року був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 26.12.2009 року, з того часу відповідач не цікавився нашою дитиною.

Після розірвання шлюбу за словами відповідача він поїхав до Автономної Республіки Крим, до дитини він не приїжджав, спілкувався тільки на прохання позивачки по телефону. У 2014 році відповідач перестав сплачувати аліменти та переїхав до Російської Федерації.

Після початку збройного конфлікту на Донбасі позивачка просила допомоги у ОСОБА_2 , але він не захотів їм допомагати, тому що в нього з`явилась нова сім`я. Позивачка з дитиною були змушені переїхали до Греції до матері позивачки. ОСОБА_2 не заперечував їх переїду та надав згоду на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами у навчанні, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток доньки як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини.

ОСОБА_2 не надає грошової допомоги дитині. З 2014 року відповідач жодного разу не виплачував аліменти, згідно рахунку заборгованості зі сплати аліментів загальна заборгованість по аліментам станом на 30.06.2021 р. складає 185823,75 грн.

По приїзду в Грецію позивачка направила усі їх з дитиною контакти відповідачу на телефон. З 2015 року вона втратила з ним зв`язок, він не спілкується з позивачкою та їх донькою, його місце проживання не відоме. Позивачка звернулась до поліції з заявою, що втратила зв`язок зі своїм колишнім чоловіком, але до теперішнього часу його місце знаходження не відоме.

Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Позивачка має намір зробити дитині закордонний паспорт, без якого вона не має можливості записати дитину до своєї медичної страховки, та надати їй медичну допомогу в Греції, також без закордонного паспорту вона не може звернутись до органів влади, та інших організацій. Через те, що ОСОБА_2 не спілкується позивачкою та дитиною, вона не може отримати від нього дозвіл на отримання закордонного паспорту, як батька дитини.

Відповідач не займається їх дитиною та не приймає участь у її житті, позивачка вважає, що він втратив інтерес до своєї доньки, тому вважає, що він вже не буде з нею спілкуватись. Через відсутність ОСОБА_2 на продовж довгого часу у житті дитини з моменту її народження, їх донька майже його не пам`ятає та не запитує про нього.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позивачка вважає, що зазначені нею обставини у відповідності з п.2, ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивачка вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Кримської області, Сакського р-ну, с. Фрунзе, батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 10 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідача було належним чином повідомлено про день та час судового розгляду шляхом розміщено інформацію про судові засідання на сторінці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Відповідач відзиву на позов не надав, будь-яких клопотань, заяв до суду не направив, до судового засідання 08 грудня 2021 року та 07 лютого 2022 року не з`явився з невідомої причини.

Частина 4 статті 223 ЦПК України передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просила справу розглянути без її участі, на позовних вимогах наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує, уповноважила представляти її інтереси адвоката Безрук А.В. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради надала заяву про розгляд справи без її участі, позицію щодо вирішуваного питання викладено у висновку органу опіки та піклування №07/26-1725 від 06.12.2021.

З урахуванням викладеного, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження батьками зазначені: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 (а.с.13).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 2009 року, який розірвано рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 листопада 2012 року (а.с.12, 14).

21 червня 2014 року ОСОБА_2 надав згоду, посвідчену нотаріусом Сусліним Є.О. м. Севастополя, на туристичну поїздку своїй дочці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із України в Грецьку Республіку, і назад в Україну в період з 25 червня 2014 року по 25 червня 2015 року разом з її матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

З повідомлення за фактом звернення від 08.12.2020 №41141/401 Слідчого відділення Покровського відділу поліції ГУПН в Донецькій області вбачається, що за дорученням начальника СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Усик І.В. від 03 грудня 2018 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018050410002057 про те, що 03.12.2018 до канцелярії Покровського ВП ГУНП в Донецькій області поштою надійшла письмова заява гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що з жовтня 2014 року вона втратила зв`язок зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , місце знаходження якого до теперішнього часу не відомо. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.115 ч.1 КК України з додатковою позначкою безвісне зникнення. Відомості про кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст.214 КПК України внесено старшим слідчим СВ Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області майором поліції Мізинець С.О. до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 грудня 2018 року за №12018050410002057 (а.с.20).

Згідно довідки про місце проживання від 20.04.2021, мером муніципалітету Велу-Вохас засвідчено, що ОСОБА_4 , ім`я та прізвище батька ОСОБА_2 , ім`я та прізвище матері ОСОБА_5 , проживає в місцевій громаді Тарсінон, муніципального району Велу, муніципалітету Велу-Вохас, області Корінфія. Вищезазначена особа проживає в місцевій громаді Тарсінон в оселі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з поданими ними відповідальними заявами та відповідальної заявою її матері ОСОБА_9 (а.с.16).

Довідкою про навчання іноземного учня в грецькій школі в Греції від 05.04.2021, засвідчено, що згідно з архівними даними 7-місної початкової школи Кокконі-Пулітса, учениця ОСОБА_3 навчається в грецькій школі (а.с.18).

Згідно довідки Краматорського міського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 01.07.2021 №18.13.-52977/12 заборгованість по аліментам ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , згідно виконавчому листу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №6/235/22/21; 235/125/21 від 26.01.2021 року, станом на 30.06.2021 року, з 01.09.2012 року, складає 185823,75 гривень (а.с.21-22).

За інформацією баз даних Центрального сховища Міністерства соціальної політики України, станом на 25.10.2021 є Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на обліку не перебуває (а.с.31).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради від 06.12.2021 року, питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 30.11.2021 року у присутності Безрука Артема Володимировича , який є представником ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10.09.2020 року. Представник пояснив, що ОСОБА_1 з 2015 р. по теперішній час разом з донькою ОСОБА_11 проживає у Греції, батько дівчини не піклується про фізичний та духовний стан дитини, не цікавиться станом її здоров`я, успіхами та навчанням, матеріальної допомоги не надає. ОСОБА_2 , не був повідомлений належним чином про дату та час проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини у зв`язку з тим, що відомості про місце проживання батька та засоби зв`язку відсутні, тому комісії з питань захисту прав дитини не вдалось з`ясувати думку батька щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , та з яких причин батько тривалий час не виконує свої батьківські обов`язки. Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради вирішив, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є недоцільним (а.с.38-39).

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частини 1 статті 151 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, що знайшло повне відображення в поведінці відповідача.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та інше, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують

батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) у параграфі 100 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року).

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року).

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Частинами 4, 5, 6 статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд зазначає, що при вирішення питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, комісією з питань захисту прав дитини не перевірено та не досліджено умови проживання відповідача, не встановлено який він має склад сім`ї, де та з ким проживає, чи працює, не перевірена наявність перешкод для спілкування дитини. На думку суду, органом опіки та піклування інтереси дитини взагалі не прийняті до уваги.

Таким чином, суд не приймає висновок до уваги, оскільки він не обґрунтований та суперечить інтересам малолітньої дитини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки, а саме не забезпечив належного догляду, харчування, санітарно-гігієнічними умовами тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аргументи, наведені на переконання щодо позбавлення батьківських прав, є достатніми для виправдання застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню, оскільки це є в інтересах малолітньої дитини. Проте як, відмова у задоволенні позову, може привести до тяжких наслідків.

Дитина у віці до 14 років, відповідно до ст.6 СК України, вважається малолітньою.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Статтею 169 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Частина 4 цієї статті передбачає, що суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Таким чином, відповідач не позбавлений права поновити батьківські права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 79, 150, 151, 152, 155, 164, 165, 166, 167, 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 81, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безрук Артем Володимирович, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений нею при зверненні до суду, судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Безрук Артем Володимирович, адреса здійснення адвокатської діяльності: Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, буд.6.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради, адреса: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11, код ЄДРПОУ 04052933.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 року.

Суддя Хмельова С.М.