Рішення № 103062123, 27.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16706/21

Провадження № 2/234/372/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Сухоручко Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу №234/16706/21

за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ЄДРПОУ 05763599 (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 37),

про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначив, що у період з 19.08.1996 року по 22.12.2014 року року, позивач постійно працював у фасоносталеварному цеху (ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ «НКМЗ») на посадах: формувальника машиної формовки (три роки) та обрубувача зайнятого на обробці литва наждаком та вручну. Перебуваючи 18 років 4 місяці у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», він працював на посадах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ», він отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт, вібраційна хвороба, хронічна приглухуватість, а також купу супутніх захворювань.

Внаслідок професійного захворювання та погіршення здоров`я, 22.12.2014 року позивач вимушений був перейти контролером у відділ збуту заводу, а 13.07.2017 року він звільнився з підприємства за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Перші ознаки професійного захворювання у позивача з`явились ще у 2010 році. У жовтні 2014 році він в черговий раз пройшов стаціонарне медобстеження у клініці профзахворювань, де в нього вперше підтвердили професійне захворювання. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 1221/1154 від 28.10.2014 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної полінейропатїї верхніх кінцівок зі стійкими змінами у кістках кистей, деформуючого осте артрозу ліктьових суглобів, виразний больовий синдром. Після підтвердження у лікарнях професійного захворювання, 27.11.2014 року обласна профпатологічна медико-соціальна експерта комісія у м. Донецьк провела позивачу перше медичне обстеження та визнала його захворювання професійним, з 40% втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК серія 10ААА №244000 та серія 10ААБ №431187.

У зв`язку з незадовільним станом здоров`я, він у 2015 році знову пройшов стаціонарне медичне обстеження вже у клінічній лікарні профзахворювань м. Києва (ДУ «Інститут медпраці ім. Кундієва національної академії меднаук України») вул. Саксаганського, 75. Результатом медичного обстеження стали висновки центральної лікарсько-експертної комісії за № 42/995 від 01.12.2015 року, згідно якого йому встановили додаткове професійне захворювання: ХОЗ (хронічний бронхіт) ІІ ст., в фазі затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, легка (ІІ) ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також підтвердили раніше встановлений діагноз професійного захворювання: та підтверджено попереднє захворювання вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної полінейропатїї верхніх кінцівок зі стійкими змінами у кістках кистей, деформуючого остеартрозу ліктьових суглобів, виразний больовий синдром.

Після встановлення у лікарні іншого професійного захворювання, 16.12.2015 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, провела позивачу повторне медичне обстеження та визнала його захворювання професійним, з 65(шістдесят п`ять)% втрати працездатності (40% вібраційна хвороба, 15% хронічний бронхіт, 10% приглухуватість, а також підтвердила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК: серія АБ №0039600, серія АВ №0607606.

Враховуючи, що його загальне самопочуття не покращувалось, після проходження курсу стаціонарного лікування у місцевих клініках, та спочатку у листопаді 2017 року, а потім у лютому 2021 року він знову повторно пройшов медобстеження у клінічній лікарні профзахворювань м.Київ. Результатом медичного обстеження стали висновки центральної лікарсько-експертної комісії за № 42/1051 від 4 грудня 2017 та № 5/190 від 10 лютого 2021 року, які повністю підтвердили раніше встановлений діагноз центральної лікарсько-експертної комісії за № 42/995 від 1 грудня 2015 року.

7 лютого 2018 році обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, знову провела йому повторне медичне обстеження та визнала його захворювання професійним, з 65(шістдесят п ять)% втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 25% хронічний бронхіт, 10% приглухуватість, а також підтвердила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК: серія АБ №0048698, серія АВ № 0869412.

26 квітня 2021 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Слов`янськ, знову провела йому повторне медичне обстеження та визнала його захворювання професійним та безстроковим (довічним), з 65 (шістдесят п`ять)% втрати працездатності, а також підтвердила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК: серія 12ААА №092370, серія 12ААВ № 222628. 4

Після встановлення підозри на професійне захворювання, спеціалістом Краматорської міської санітарно-епідеміологічної станції Донецької області, проведено санітарно-гігієнічне-обстеження умов праці робочого місця як формувальника машинної формовки так ї обрубувача ФЛЦ на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 16.02.2011 року. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт формувальника та обрубувача на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що майже всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на обрубувача та формувальника під час праці на робочому місці перевищують гранично допустимий рівень.

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і міжвідомчою комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 листопаду 2014 року, а коли лікарі встановили додаткове професійне захворювання у 2015 році, то знову склали другий акт від 11 грудня 2015 року за формою П-4, де встановила причини та обставини профзахворювання.

Згідно вказаних акта, пункту 12, було підтверджено, що позивач відпрацював у фасоносталеливарному цеху ПрАТ«НКМЗ», 18 років 2 місяця 17 днів та весь цей час, він працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень перевищував гранично допустимі норми.

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і міжвідомчою комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акти розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2014 року та 27 лютого 2015 року за формою П-4.

Згідно вказаних актів, пункту 12, підтверджено, що позивач відпрацював у фасоносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» 18 років 2 місяці 17 днів і весь цей час він працювала зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації перевищував гранично допустимі норми.

У пункті 16 даних актів, встановлено, обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: « Працюючи формувальником ручної формовки підлягала дії комплексу шкідливих виробничих чинників: локальної вібрації пилу шуму, у зимовий період року- несприятливого мікроклімату....»

Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало тривалий період роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: локальної вібрації та пилу, гранично допустимі рівні, яких перевищували норми, встановлені законодавством України.

У пункті 18 акту, начальнику чавуноливарного цеху запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.

Періодично, у зв`язку з отриманням позивачем професійного захворювання, він змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу медичного та санаторно-курортного лікування йому встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого йому для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного та санаторно-курортного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так, він проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м.Краматорська: по одному разу у 2010 році, 2015 році, 2020 році, 2021 році; по два рази: у 2011 році, 2012 році. 2014 році; по три рази - у 2013році, 2016 році, 2018 році, 2019 році; а у 2017 роках - чотири рази.

Також він проходив медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань як м. Донецьк так і м. Київ: по одному разу у 2011 році, 2013 році, 2014 році, 2015 році, 2017 році, 2021 році та двічі на рік він лікувався у 2012 році. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували його діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, він зобов`язаний проходити санаторно-курортне лікування. Позивач проходив санаторно-курортне лікування у м. Бердянськ у 2015 році та у м. Одеса у 2019 році. Також він змушений звертатись до лікарів за консультацією, реабілітацією та рекомендаціями лікування, які підтверджують його захворювання та призначають лікування.

У зв`язку, з отриманням ним професійного захворювання, він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. На час професійного захворювання йому було 39 років, це час зрілості та життєвого розквіту. Він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан мого здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму. Його стан здоров`я дуже - незадовільний, для підтримки здоров`я він вимушений був провести на стаціонарному лікуванні у різних лікарнях країни близько року, свого життя, це не враховуючи амбулаторне лікування. Внаслідок професійного захворювання змінився його життєвий уклад, його життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях та суглобах, шум в голові, погано спить, не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Позивач доставляє багато труднощів своїм близьким, не може вести нормальний спосіб життя, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», він намагався знайти будь-яке місце праці, але у зв`язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, він так і не знайшов постійного місця праці. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про його хворобу та каліцтво.

Моральна шкода, яка заподіяна йому, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана йому внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ».

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності та встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної їй моральної шкоди.

З аналізу законодавства та судової практики випливає те, що сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків свідчить про завдання йому моральних страждань.

Згода його на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 65 000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені ним душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06.12.2021 року по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу надано строк для подання відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 27.01.2022 року у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

10.01.2022 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач спростовує доводи позивача, наведені ним у позовній заяві. Пояснює, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом. У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, належними та допустимими доказами, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя. В обґрунтування своїх вимог позивач додає до позову виписки з медичної карти, довідки, проте, з їх змісту не вбачається наявність у нього моральної шкоди. Отже, вони не можуть бути достатніми доказами на підтвердження такої шкоди. У виписках зазначено, що «загальний стан задовільний», що спростовує його заяви про наявність у нього «психологічної травми» та «порушення душевної рівноваги». Зазначає, що позивач звільнився з роботи за власним бажанням, а не за станом здоров`я. Враховуючи наведене, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та просить у позові відмовити.

11.01.2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Ликової В.Ю., згідно яких вона повідомила, що потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 11.12.2015 року. За висновком МСЕК від 16.12.2015 року серія АБ №0039600 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 65%, у тому числі: 40% по професійному захворюванню (дата по акту 13/11/2014 за №б/н); 25% по професійному захворюванню (дата по акту 11/12/2015 за б/н) та 3 група інвалідності (з повторним переоглядом 16 жовтня 2017 року), внаслідок професійного захворювання, що отримане на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

Постановами Краматорського міського відділення №0536/4187/4187.2/10, №0536/4187/4187.2/11 від 12.02.2016 року, відповідно до статті 36 та 42 Закону України №1105-XIV було призначено одноразову допомогу в сумі 5856,50 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 50 коп.) та щомісячні страхові виплати в розмірі 6694,59 грн. (шість тисяч шістсот дев`яносто чотири грн. 59 коп.).

За висновком МСЕК потерпілий ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування у ЛПЗ, санаторно-курортного лікування, лікарських засобів та виробів медичного, медикаментозного призначення.

Неодноразово постановами Краматорського міського відділення №0536/4187/4187.2/13 від 19.04.2016 року, №0526/4187/4187.2/35 від 18.12.2019 року призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на стаціонарне лікування та перебування у лікарні (копії постанов додаються).

За висновком МСЕК від 26.04.2021 року, серія 12 ААА №092370 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 65% та 3 група інвалідності, безстроково.

Потерпілому на виробництві ОСОБА_1 постановою Краматорського міського відділення №14018/245355/4187.2/38 від 03.05.2021 року призначено перераховану щомісячну страхову виплату у розмірі 12845,74 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 74 коп.). За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого на виробництві ОСОБА_1 не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зауважує, що Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3,5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як від сторін не надійшло клопотань про інше.

За таких обставин розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з копії трудової книжки, позивач ОСОБА_1 постійно працював з 19.08.1996 року по 22.12.2014 року, позивач постійно працював у фасоносталеварному цеху (ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ «НКМЗ») на посадах: формувальника машиної формовки (три роки) та обрубувача зайнятого на обробці литва наждаком та вручну, 13.07.2017 року він звільнився з підприємства за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується. (а.с. 9-11).

28.10.2014 року за результатами медичного обстеження в клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька лікарсько-експертною комісією виданий висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 1221/1154 від 28.10.2014 року, згідно якого позивачу вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної полінейропатїї верхніх кінцівок зі стійкими змінами у кістках кистей, деформуючого осте артрозу ліктьових суглобів, виразний больовий синдром (а.с. 20 зворотній бік).

Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці формувальника машинного формування у ЧЛЦ на ПрАТ «НКМЗ» та склала акти розслідування хронічного професійного захворювання від 13.11.2014 року та від 11.12.2015 року. За результатами перевірок встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на формувальника, під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. (а.с. 14-19)

7 лютого 2018 році обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, знову провела йому повторне медичне обстеження та визнала його захворювання професійним, з 65 (шістдесят п ять)% втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 25% хронічний бронхіт, 10% приглухуватість, а також підтвердила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК: серія АБ №0048698, серія АВ № 0869412. (а.с. 38-39)

26 квітня 2021 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Слов`янськ, знову провела йому повторне медичне обстеження та визнала його захворювання професійним та безстроковим (довічним), з 65 (шістдесят п`ять)% втрати працездатності, а також підтвердила третю групу інвалідності, що підтверджено довідками МСЕК: серія 12ААА №092370, серія 12ААВ № 222628. (а.с. 40-41).

У зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивач був змушений перебувати на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів, що підтверджується виписками з медичних карт. (а.с. 44-78).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 11.12.2015 року.

Постановами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 5856,50 грн., та щомісячні страхові виплати в розмірі 19527,40 грн.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримав професійне захворювання і йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65%, встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 65 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн. (ставка судового збору станом на дату звернення позивача в суд з позовом).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа - яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 65 000,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо в Донецькій апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко