Вирок № 103058211, 08.02.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1081/22

Провадження № 1-кп/161/460/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 08 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурора - Гловацького А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Нестерука М.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42021032010000073, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 24.01.2022 з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 за невстановленого органом досудового розслідування дня та часу – приблизно на початку травня 2021 року, маючи спеціальні технічні знання в сфері програмування, перебуваючи у невстановлену місці, умисно, з корисливих мотивів, з метою використання та в подальшому збуту шкідливого програмного засобу, через належний йому мобільний телефон марки «Huawei», s/n НОМЕР_1 , за допомогою пошукової системи «Google», віднайшов в мережі Інтернет посилання на файли фішингових скриптів, за допомогою яких здійснюється несанкціонований, без згоди володільця, доступ до облікових записів соціальних мереж, електронних поштових скриньок.

Він же, 12.05.2021 з метою збуту вищевказаного шкідливого програмного забезпечення авторизувався на форумі «http:bhf.io» під мережевим псевдонімом «forestgram963», де розмістив оголошення про продаж вказаного продукту.

22.12.2021 в період з 13.15 год. по 15.30 год. у м. Луцьку за результатами проведення спеціального слідчого експерименту у вказаному кримінальному провадженні в формі оперативної закупки, шляхом оплати коштів в сумі 150 гривень на банківський рахунок № НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 , за допомогою мобільного телефону марки «Huawei», s/n НОМЕР_1 через меседжер «Telegram» та використовуючи обліковий запис з мережевим псевдонімом «dekanon», ОСОБА_1 , з метою отримання винагороди, збув архівний файл розміром 8,64 Мб під назвою «Архив.zip» з інструкцією по використанню, що відноситься до шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, зокрема, за допомогою яких долається система захисту облікового запису в соціальній мережі «Тік Ток».

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у збуті шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 361-1 КК України.

Під час досудового провадження між прокурором та обвинуваченим, зокрема, 21.01.2022, укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою погоджена кваліфікація кримінального правопорушення за ч.1 ст.361-1 КК України. Сторони погоджуються на об`єм визнання вини обвинуваченим, який повністю визнав свою винуватість, наявність пом`якшуючих обставин, якими є: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.1 ст.361-1 КК України – у виді штрафу в розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42500 грн.

Зазначеною угодою також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії нетяжкого злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Разом з тим встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.ст. 53, 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, конфіскувати та повернути законному володільцеві.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Питання долі речових доказів при ухваленні вироку вирішується у відповідності до вимог ст.100 КПК України. Зокрема, п.1 ч.9 цієї статті передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що мобільний телефон марки «Huawei», s/n НОМЕР_1 з флеш-накопичувачем з об`ємом пам`яті 2 Gb без індивідуальних ознак, визнано речовим доказом, оскільки він відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України.

Враховуючи обставини кримінального провадження суд приходить до висновку, що вищевказаний мобільний телефон є майном, яке було обвинуваченим використане як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберіг на собі його сліди, оскільки обвинувачений використовував його у збуті шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, а тому, на підставі п.1 ч.9 ст.100 КПК України, суд вважає, що мобільний телефон марки «Huawei», s/n НОМЕР_1 з флеш-накопичувачем з об`ємом пам`яті 2 Gb без індивідуальних ознак підлягає конфіскації в дохід держави.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 14.01.2022, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 21.01.2022 у кримінальному провадженні №42021032010000073, укладену між прокурором Луцької окружної прокуратури Бущаком Володимиром Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 – затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст.361-1 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) грн.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Huawei», s/n НОМЕР_1 з флеш-накопичувачем з об`ємом пам`яті 2 Gb без індивідуальних ознак, належний ОСОБА_1 – конфіскувати в дохід держави;

- ноутбук марки «MacBook Pro», s/n C2VFDG1KDH2G з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки «Iphone 10» s/n НОМЕР_3 , з сім-карткою оператора стільникового зв`язку «ВФ Україна» № НОМЕР_4 ; флеш-накопичувач марки «Apacer» чорного кольору без індивідуальних ознак; флеш-накопичувач марки «SanDisc» з об`ємом пам`яті 182 Gb s/n SDC748-128G; банківську карту «BNP Paribas» на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_5 ; флеш-накопичувач марки «Transcend» чорного кольору з об`ємом пам`яті 16 Gb без індивідуальних ознак; пластикову картку – холдер сім-карти з зазначеним номером телефону № НОМЕР_6 ; дві сім-картки з написом «Play» пурпурного кольору без індивідуальних ознак – повернути законному володільцеві - ОСОБА_1 .

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 14.01.2022 – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко