Рішення № 103058177, 03.02.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/688/21

Провадження № 2/362/449/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

з участю секретаря - Сілецької М.О.,

розглянувши у загальному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона, маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , звернулась до державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Шевченко Юлії Валеріївни для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, 08 грудня 2020 року у відповідь на звернення Позивача, державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Шевченко Юлією Валеріївною прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1168/02-31, оскільки при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено запис про арешт всього майна, що перебуває у власності Спадкодавця, внесений реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 10 серпня 2011 року за № 11487727 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2011 року винесеної Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області.

Як зазначає позивач, 24 грудня 2020 року вона звернулася до Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна (додаток № 8) з проханням зняти арешт із всього майна, що перебуває у власності Спадкодавця, внесений реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 10 серпня 2011 року за № 11487727 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2011 року винесеної Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області, однак отримала відповідь, що 24 жовтня 2011 року виконавче провадження № 28082346 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 (стара редакція) Закону України «Про виконавче провадження», що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, позовну заяву підтримав повністю.

Представник Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про слухання справи у відсутність представника.

Третя особа в судове засідання не з`явився, надіславши до суду письмові пояснення, просив позов задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , позивач є дружиною ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Шевченко Юлією Валеріївною відмовлено у вчиненні нотаріальних дій № 1168/02-31, оскільки при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено запис про арешт всього майна, що перебуває у власності Спадкодавця, внесений реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 10 серпня 2011 року за № 11487727 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2011 року винесеної Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області.

Як вбачається з листа Відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області, 24 жовтня 2011 року виконавче провадження № 28082346 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 (стара редакція) Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи із цього та відповідно до статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України позов про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

П. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Ст. 346 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) передбачено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону № 1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону № 1404 у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Оскільки всі виконавчі провадження, по відношенню до ОСОБА_3 були завершені, а також з урахуванням того, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і арешт з майна не знято, та приймаючи до уваги те, що позивач, як спадкоємець, має намір розпорядитися належним майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4,10,76,81,141,259,264-265,268,273 ЦПК України, ст.ст. 316,319,321 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовольнити.

Зобов`язати Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34790409) зняти арешт з усього майна, в тому числі домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0311 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221455300:01:044:0006, який був накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 28082346 від 10 серпня 2011 року виданої Відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель