Рішення № 10304751, 01.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10                                                                                           Справа№ 24/66

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватцентр-Агро”, м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „Гетьман Сагайдачний”, с.Чорний Острів Жидачівського району

Про стягнення 215 515,29грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Ярчак І.С. - представник

Від відповідача –Зембаль О.П. - представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 215515,29грн., в т.ч.: 168 105,24грн. основного боргу, 15250,51грн. пені, 11380,72грн. втрат від інфляції, 2260,34грн. 3% річних та 18518,47грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 03.04.2009 року сторонами укладеного договір №222-09/з поставки продукції для сільгоспвиробництва, відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати відповідачу товар (продукцію для сільгоспвиробництва), а відповідач зобов’язується його прийняти та оплатити у строк, встановлений в специфікації.

В травні і липні 2009р. відповідачу був переданий товар на загальну суму

168 105,24грн., який відповідачем не оплачений.

За прострочення оплати товару на підставі п.8.3.1 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 15250,51грн., яка нарахована за період з 01.11.2009року по 12.04.2010року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а на підставі п.8.3.2. договору - 25% відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 18518,47грн., що нараховані за період з 01.11.2009року по 12.04.2010року.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 11380,72грн. за листопад 2009р.- березень 2010р., а також 3% річних в сумі 2260,34грн. за період з 01.11.2009року по 12.04.2010року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, заперечує проти стягнення 3% річних в сумі 2260,34грн., посилаючись на ст.625 ЦК України, а також на те, що позивачем заявлені до стягнення 25% річних на підставі договору. Відповідач вважає, що штрафні санкції нараховані неправомірно, оскільки до 01.11.2009р. передбачена сплата не всієї 100% вартості товару, а в залежності від номенклатури товару. Крім того, відповідач просить зменшити суму пені та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців у зв’язку з важким фінансовим становищем товариства. На підтвердження клопотання про розстрочення рішення суду представником подано довідку №10-26/18-38 від 11.06.2010року видану Жидачівським відділенням Львівської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” про залишок коштів на рахунку, згідно з якою станом на 10.06.2010р. залишок коштів на рахунку відповідача становить 97,98грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.04.2009 року сторонами укладено договір №222-09/з поставки продукції для сільгоспвиробництва, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачу товар (продукцію для сільгоспвиробництва), а відповідач зобов’язується його прийняти та оплатити.

Термін оплати товару встановлено сторонами у специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору, а саме: попередня оплата товару в розмірі 30%,35% 50% в залежності від асортименту товару; решта вартості поставленого товару не залежно від асортименту підлягає оплаті до 01.11.2009 року.

В специфікації встановлений строк поставки товару - 01.07.2009р.

На виконання умов договору, за період з 05.05.2009 року по 06.07.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 168105,24грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, а саме:

- №РО-0000018 від 05.05.2009 року на суму 52260,60грн.;

- №РО-0000048 від 22.05.2009 року на суму 70611,36грн.;

- №РО-0000059 від 29.05.2009 року на суму 34243,20грн.;

- №РО-0000080 від 06.07.2009 року на суму 10990,08грн.

Названі накладні підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою.

Факт отримання товару підтверджується поданими суду довіреностями, виданими відповідачем на ім’я Шнир Г.Б. для отримання товару від позивача,

Довіреності на отримання товару додані до матеріалів справи..

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що відповідач не сплатив ні попередньої оплати, ні кінцевого розрахунку за поставлений товар відповідач не здійснив. Відтак, заборгованість становить 168105,24грн., яку відповідач визнає.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано ( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачеві товару за період з 05.05.2009 року по 06.07.2009року на суму 168 105,24грн.Умовами договору передбачена попередня оплата в розмірі 30%,35%,50% в залежності від асортименту товару, та встановлений кінцевий термін оплати всього поставленого товару - до 01.11.2009року.

Отриманий товар відповідач не оплатив, заборгованість становить 168 105,24грн., яку відповідач визнає. За несвоєчасну оплату товару договором передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( п.8.3.1 договору) та сплата 25% річних ( п.8.3.2 договору).

Доводи відповідача, що штрафні санкції нараховані неправомірно суд вважає необґрунтованими.

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення 168105,24грн. основного боргу, 15250,51грн. пені, 11380,72грн. втрат від інфляції та 18518,47грн. 25% відсотків річних позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення 2260,34грн. 3% річних позовні вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на те, що згідно із ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового забов’язання боржник зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом. Проте, договором (п. 8.3.2 договору) встановлено сплату річних в розмірі 25% і позивачем заявлені до стягнення річні в розмірі 25%. Подвійне стягнення річних за порушення виконання одного і того ж грошового зобов’язання, тобто, стягнення річних в розмірі 3%, встановленому законом, та стягнення річних в розмірі 25%, встановленому договором, суперечить законодавству.

Відтак, в частині стягнення 2260,34грн. 3% річних в задоволенні позову належить відмовити.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, судом відхиляється з огляду на конкретні обставини справи, а саме: відповідач порушив умови договору, упродовж 7 місяців не сплатив жодних коштів в рахунок оплати отриманого товару на суму 168105,24грн., не довів та не подав доказів, які підтверджують, що належна до сплати пеня є надмірно великою, порівняно із збитками позивача.

Отже, на думку суду, відсутні підстави, передбачені ст.233 ГК України, за наявності яких суд може зменшити штрафні санкції..

Враховуючи те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, основний дохід якого становлять кошти, що надходять від продажу урожаю, а також фінансовий стан відповідача на даний час - відсутність коштів на його рахунку, необхідних для виконання рішення суду, та суд вважає за можливе клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволити, розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці, шляхом сплати щомісяця рівних сум.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Гетьман Сагайдачний”, ідентифікаційний код 32370074, адреса: 81720, Львівська область, Жидачівський район, с.Чорний Острів, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватцентр-Агро”, ідентифікаційний код 34397543, адреса: 03022, м.Київ, вул.Васильківська,31/17, - 168 105,24грн. основного боргу, 15250,51грн. пені, 11380,72грн. втрат від інфляції, 18518,47грн. 25% річних, 2132,55грн. державного мита та 233,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення суду до 01.10.2010року, шляхом сплати:

до 01.08.2010року –71873,63грн.;

до 01.09.2010року –71873,63грн.;

до 01.10.2010року –71873,63грн.

2.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                           Хабіб М.