Рішення № 10304649, 02.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.2010                                                             Справа № 10/55

За позовом закритого акціонерного товариства компанія "Райз", м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар", Закарпатська область, Ужгородський район, с.В. Геєвці

про стягнення 40203,59 гривень.

Суддя –І.В. Івашкович

представники:

від позивача - Демида А.В., довіреність від 17.03.10

від позивача –Косарєва-Козлова Л.О., довіреність №17 від 06.04.10

У судовому засіданні 11.06.10 за участю представників: від позивача - Демида А.В., довіреність від 17.03.10; від відповідача - Косарєва-Козлова Л.О., довіреність №17 від 06.04.10, оголошувалась перерва до 01.07.10 10.00 год. Перерву продовжено до 02.07.10 11.45 год.

СУТЬ СПОРУ: ЗАТ компанія „Райз”, м.Київ звернулась з позовом до ТОВ ”Агростар”, с. В.Геєвці Ужгородського району про стягнення 40203,59 грн., в т.ч. 22105,96 грн. основного боргу, 15846,48 грн. інфляційних нарахувань, 2251,15 грн. 3% річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість поставленої в період з травня по вересень 2007р. продукції згідно із вказаними у позовній заяві накладними. Зазначає, що всього вартість відвантаженої відповідачу продукції складає 47367,20 грн., яку оплачено частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 22105,96 грн.

Посилаючись на норми ст.ст.193,229 ч.1,224,225 Господарського кодексу України, ст.ст.526,625 ч.2 Цивільного кодексу України, стверджує про обов’язок відповідача оплатити борг з врахуванням індексу інфляції та 3%річних. Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 15846,48 грн. інфляційних за період з вересня 2007р. по березень 2010р., та 3% річних в розмірі 2251,15 грн. за період з 01.10.2007р. по 01.04.2010р.

Представником позивача додатково подано письмову заяву від 01.07.10 із обґрунтуванням підстав нарахування 3%річних та інфляційних.

Окрім того, представником позивача подано до матеріалів справи копію Довідки від 20.05.10 АБ №230480 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно з якою підтверджено зміну організаційно –правової форми підприємства позивача та перейменування на публічне акціонерне товариство „Компанія „Райз”.

В процесі судового розгляду представниками сторін подано укладену сторонами та підписану їх уповноваженими представниками мирову угоду від 24.06.10, а також адресовану суду заяву за підписами представників обох сторін про затвердження цієї мирової угоди.

При аналізі і оцінці умов укладеної сторонами мирової угоди, вирішенні питання щодо можливості її затвердження, суд констатує наступне.

У відповідності до ст.78 ГПК України укладена сторонами до винесення судом рішення мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Відповідно до наведеної у роз”ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 „Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України” правової позиції господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

В даному випадку подана на затвердження сторін мирова угода сторін не містить чіткої домовленості сторін щодо порядку оплати відповідачем заявлених до стягнення сум 22105,96 грн. основного боргу, 15846,48 грн. інфляційних нарахувань, 2251,15 грн. 3% річних, оскільки обов’язок по оплаті сум ( в т.ч. інфляційних) згідно з умовами розділу 4 мирової угоди поставлено в залежність від виконання умов п.1 цієї угоди, якими передбачено оплату лише боргу та 3%річних. Окрім того, мирова угода містить умову про оплату відповідачем 3%річних в розмірі 2401,60 грн., однак предметом позовних вимог є вимога про стягнення річних в розмірі 2251,15 грн. Натомість, позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог в цій частині в порядку ст.22 ГПК України не подавалась.

Аналізуючи зміст умов мирової угоди сторін, суд вважає, що такі не узгоджуються з фактичними обставинами і матеріалами справи та не відповідають закону в частині правомірності нарахувань інфляційних та 3%річних, виходячи з наступного.

Як вбачається із фактичних обставин і матеріалів справи, згідно з накладними №ВН/027/262 від 04.05.07, №ВН/027/302 від 16.05.07, №ВН/027/57504 від 25.09.07 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію(насіння, добрива, пестициди) на загальну суму 47367,20 грн.

Вказані поставки здійснено без наявності укладеного сторонами письмового договору. Фактично між сторонами виникли відносини, які за правовою природою відповідають договору поставки та підпадають під регламентацією норм ст.712 Цивільного кодексу України, Параграфу 1 ”Поставка” Господарського кодексу України. За змістом норм ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами ч.1 ст. 692 ЦК України, дія яких поширюється на відносини з договору поставки, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм у відповідача після прийняття продукції виник обов’язок щодо оплати позивачу вартості отриманого продукції згідно з вищезазначеними накладними.

Із наведеного у позовній заяві розрахунку, неспростованого відповідачем, слідує, що протягом періоду з вересня 2007р. по січень 2010р. відповідачем здійснено часткову, на суму 25261,24 грн., оплату отриманої продукції, внаслідок чого його заборгованість складає 22105,96 грн.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки в даному випадку відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати отриманої продукції, позовні вимоги про примусове стягнення 22105,96 грн. боргу слід визнати правомірними, обґрунтованими відповідно до закону.

Разом з тим, суд вважає безпідставно заявленими вимоги про стягнення інфляційних та 3%річних, виходячи з наступного.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Для застосування передбачених вказаними правовими нормами наслідків у вигляді нарахування інфляційних та 3%річних необхідним є доведення факту прострочки оплати, а саме відсутності оплати до настання певного кінцевого терміну оплати або здійснення платежу з пропуском встановленого строку.

В даному випадку сторонами конкретні строки оплати продукції не обумовлено. За таких обставин, кінцевий строк оплати отриманої відповідачем продукції має визначатись з урахуванням положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, тобто після закінчення семи днів від дня пред’явлення вимоги кредитора (позивача) про оплату.

Позивачем жодного доказу на підтвердження пред’явлення відповідачу вимоги про оплату отриманої за спірними накладними продукції не подано. Таким чином, позивачем не доведено факт прострочки платежу після настання певного кінцевого терміну оплати та конкретний період прострочки, що має значення для застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України. Відтак, вимоги в частині стягнення 15846,48 грн. інфляційних нарахувань, 2251,15 грн. 3% річних заявлено без наявності обґрунтованих та доведених відповідно до закону підстав.

Суд вважає, що включення до мирової угоди сторін умов щодо обов’язку відповідача оплати борг з урахуванням інфляційних в розмірі 15846,48 грн. та 3% річних в розмірі 2401,60 грн. не узгоджується з вимогами закону.

Таким чином, за результатами дослідження та аналізу всіх обставин справи в сукупності суд прийшов до висновку про те, що в затвердженні мирової угоди слід відмовити, а спір підлягає вирішенню по суті.

Виходячи з вищевикладених обґрунтувань, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 22105,96 грн. основного боргу, в задоволенні решти позову слід відмовити.

За правилами ст.49 ГПК України суд за результатами вирішення спору по суті покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 221,12 грн. грн. та 129,80 грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Оскільки при пред’явленні даного позову позивач згідно платіжного доручення №7541 від 07.04.10 оплатив держмито в розмірі 1327,85грн., що перевищує розмір належного до оплати держмита (402,03 грн.-1% від ціни позову), то відповідно до ст.8 Декрету України „Про державне мито” держмито розмірі 925,82 грн. підлягає поверненню позивачу із держбюджету .

Керуючись ст.ст.43,47,49,78,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в затвердженні укладеної сторонами мирової угоди.

2. Позов задоволити частково.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агростар” (Ужгородський район, с.В.Геєвці, вул..Гагаріна,2Б, і.к. 31336032) на користь публічного акціонерного товариства „Компанія”Райз” (м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 152, і.к. 13980201) 22105,96 грн. основного боргу за поставлену продукцію та 350,92 грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути позивачу публічному акціонерному товариству „Компанія ”Райз” (м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, і.к. 13980201) із держбюджету держмито в розмірі 925,82 грн., сплачене платіжним дорученням №7541 від 07.04.2010р.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович

Повний текст рішення підписано 08.07.10