Ухвала суду № 103044769, 08.02.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1899/21

Провадження №1-кп/430/34/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі прокурора Боровкової Л.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників обвинуваченого: адвоката Запорожченко О.О., адвоката Михайлюка А.Г., секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у судовому засіданні направлений Луганською обласною прокуратурою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021130000000221 від 04.06.2021 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Попасна Луганської області, українця, громадянина України, розлученого, офіційно не працюючого, маючого 2 групу інвалідності, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021130000000221 від 04.06.2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

08.02.2022 року під час проведення судового засідання прокурором подане клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці. При цьому прокурор посилалась на те, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні захисники та обвинувачений проти клопотання прокурора заперечували.

ОСОБА_1 та захисник Михайлюк А.Г. просили суд обрати інший більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а захисник Запорожченко О.О., посилаючись на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має інвалідність 2-ї групи безстроково, утримує матір похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду, за місцем мешкання характеризується позитивно, користується авторитетом серед мешканців с. Малинове, вважала, що є всі підстави для обрання йому іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з 22 години вечора до 6 години ранку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Сєвєродонецьккого міського суду від 10.07.2021 року, яка ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду 27.07.2021 року залишена без змін, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 10.09.2021 року включно.

Згідно ухвали суду від 09.09.2021 року застосований ОСОБА_1 під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено по 08.11.2021 року включно.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на строк два місяці, тобто по 24.01.2022 року.

Відповідно до ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, та яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що на момент розгляду питання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначених ризиків свідчить вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; репутація та майновий стан, те, що ОСОБА_1 розлучений, офіційно не працює, зареєстрований та фактично мешкає за різними адресами.

В той же час доводи прокурора про те, що обвинувачений може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання в суді.

Крім того, судом враховується, що за місцем фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, пенсіонер, має 2-гу групу інвалідності, дотримання обвинуваченим умов застосованого до нього раніше цілодобового домашнього арешту.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. п. 1, 5 КПК України.

Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та п. 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 частини 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під цілодобовим домашнім арештом.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Однак, сама по собі тяжкість вчиненого злочину, в якому обвинувачується особа, на переконання суду, не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, без урахування інших обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого. Вище зазначені доводи прокурора не спростовують висновків суду про доцільність застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж того, який зазначений в клопотанні і який, в свою чергу є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань судового розгляду.

На думку суду, обвинувачений на даній стадії не є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства для забезпечення виконання нею, покладених процесуальних обов`язків, враховуючи його особу та обставини, встановлені при розгляді клопотання. Прокурор у поданому клопотанні про існування обставин, що виключають застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 окрім цілодобового домашнього арешту, не довела а, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України, обмежилась лише загальними положеннями щодо порядку розгляду таких клопотань, та зазначила, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Таким чином, враховуючи вище приведене, суд вважає, що в даному випадку прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме - недостатності застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а відтак, керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України, вважає застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотання, а саме домашній арешт в певний період доби.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193-194, 196 331 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Боровкової Л.В. щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на строк два місяці, тобто по 08.04.2022 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду з 22 години вечора до 6 години ранку.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Термін дії покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 08.04.2022 року включно.

Ухвала про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику відділення поліції №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області за місцем проживання обвинуваченого, на якого покласти контроль за поведінкою ОСОБА_1 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло обвинуваченого, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Головуюча О.П. Дьоміна