Ухвала суду № 103043965, 08.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1248/22

2/357/1520/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2022 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Оксани Шарко №19-К від 01.02.2022 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким її відсторонено від роботи з 01.02.2022 без збереження заробітної плати, зобов`язати директора КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» поновити на роботі ОСОБА_1 шляхом допуску її до роботи на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги та стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення з 01.02.2022 до часу фактичного виконання цього судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, щодо розміру встановленого позивачу посадового окладу, інших доплат, що входять до структури заробітної плати, а відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Однак, заявляючи позовні вимоги майнового характеру, які підлягають грошовій оцінці (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) позивачем не зазначено ціну позову, прохальна частина позовної заяви не містить конкретної суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, не наведено обґрунтованого розрахунку цієї суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року складає 2481 гривня.

Відповідно до пп. 1, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви майнового характеру фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не більше 12405,00 грн.).

Відповідно до пп. 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір складає 992,40 грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про відсторонення від роботи, як похідна вимога - допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним і скасування наказу про відсторонення) та вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи).

Позивач при зверненні до суду з вказаною позовною заявою просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, посилання позивача на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за зазначеними позовними вимогами є безпідставним, оскільки, починаючи з 01.09.2015 позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій позовів: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23.05.2018 у справі №733/1962/16-ц).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , оспорює наказ про відсторонення її від роботи та фактично порушує питання про її допуск до роботи, адже позивач не звільнена з роботи, а лише відсторонена. Використання позивачем терміну «поновлення» на роботі не змінює дійсної суті вимоги - предмета позову про допуск до роботи (після відсторонення). За відсутності наказу про звільнення з роботи відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з роботи, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» та Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5.

Згідно ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Тобто, виплата за рішенням суду середнього заробітку працівнику за час вимушеного прогулу не відноситься до виплат, пов`язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16).

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи (а не про звільнення з роботи) та як наслідок допуск до роботи і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пільги щодо сплати судового збору, передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на ці вимоги не поширюються.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 992,40 грн. та оригінал квитанції про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 1% ціни позову, але не менше 992,40 грн. та не більше 12405,00 грн., або надати до суду документ, який звільняє від сплати судового збору. Задля встановлення ціни позову позивачу слід визначити розмір середнього заробітку.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Разом з тим, положеннями ч. 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності (у разі неможливості самостійно надати докази) до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про витребування доказів, в порядку ст. 84 ЦПК України та про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, в порядку ст. 136 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім того, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Тому, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у зазначений вище строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Бондаренко