Рішення № 103042863, 08.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10868/21

2-о/212/21/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Колочко О.В., присяжних Козлової О.О., Каснянчука В.Ф., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., Леонідової К.А., за участю заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить оголосити померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її племінницею, а саме дочкою брата заявниці - ОСОБА_3 . На теперішній час місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме. Заявниці та її племінниці належить квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, а саме 2/3 частини належить ОСОБА_1 та 1/3 частина належить ОСОБА_2 . До 1995 року ОСОБА_2 була зареєстрована за вищевказаною адресою, 27.07.1995 вона знялася з реєстрації у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання. Після цього племінниця обрала розпутний образ життя, роз`їжджала по Україні, тому заявниця приймала заходи щодо її розшуку у зв`язку з необхідністю вступу у спадщину у 2001 році, але розшуки не дали істотних результатів. В останній раз ОСОБА_1 бачилася з ОСОБА_2 в серпні 1997 року, остання зверталася про фінансову допомогу на обстеження та лікування, а в жовтні 1997 року за адресою, вказаною ОСОБА_2 , прийшла медична сестра з Криворізького шкіро-венеричного диспансеру і повідомила, що ОСОБА_2 перебувала на обліку. На думку заявниці, той факт, що ОСОБА_2 більше трьох років не проживає за вказаною адресою, а також те, що заявниця на протязі 24 років не має зв`язку із ОСОБА_2 , місцезнаходження якої невідомо, надає їй право звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлою. Метою оголошення померлою племінниці має юридичне значення для заявниці, так як дозволить їй реалізувати її право на володіння 1/3 частини квартири.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, просила оголосити померлою її племінницю ОСОБА_2 , суду пояснила, що у зв`язку з необхідність прийняття спадщини після смерті матері та брата вона розшукувала ОСОБА_2 , однак такі заходи нічого не дали, і питання вирішувалося через суд. У 2017 році постало питання щодо оформлення права власності на 1/3 частину квартири, яка на праві приватизації належить ОСОБА_2 , оскільки остання була зареєстрована на час приватизації. У 1995 році ОСОБА_2 знялася з реєстрації з квартири, останній раз вона її бачила у серпні 1997 році, після цього ОСОБА_2 не з`являлася, і навіть не була на похованні ні бабусі, ні свого батька. Вона вважає, що ОСОБА_2 вела нездоровий образ життя, оскільки у неї було виявлене венеричне захворювання.

Від заінтересованої особи надійшло повідомлення про те, що Покровський відділ ДРАЦС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області не має заперечень проти заяви ОСОБА_1 , і просить здійснювати розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.

Суд, заслухавши заявника, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, дійшов висновку про те, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_2 є хрещеною матір`ю її дитини. Вже тривалий час вона не бачила ОСОБА_5 , знає, що вона виїхала у 1997 році до Росії і на похованні батька вона не була. Вона (свідок) намагалася своїми силами розшукати ОСОБА_2 , але у соціальних мережах остання не зареєстрована, і в межах Кривого Рогу її не знайшли. Також, зазначила, що жодних обставин, які б загрожували смертю ОСОБА_2 були відсутні, їй ( ОСОБА_6 ) ніхто не погрожував, перед виїздом у Росію вона про це повідомила свідка.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_1 - це її сусідка, вона знає її з 1996 року, а ОСОБА_2 не знає, ніколи її не бачила. Знає, що ОСОБА_1 багато років не може переоформити спадщину, але через те, що її племінниця брала участь у приватизації, останній належить частина квартири, що унеможливлює оформлення квартири на ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_1 знає з 1994 року, вони у дружніх стосунках. ОСОБА_2 ніколи не бачила і не знає хто це.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками у свідоцтві про народження записано ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записано ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 8).

У подальшому ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_13 у зв`язку із реєстрацією одруження у 1967 році (а.с. 9).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у свідоцтві про народження його батьками вказано ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 10).

Як вбачається з копій Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2004, 09.03.2004, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2021 ОСОБА_1 належить 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.06.2021 та 1/6 частка цієї ж квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.03.2004 (а.с. 11- 12).

ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13).

ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до 27 липня 1995 року, і була знята з реєстрації за вказаною адресою у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання (а.с. 14).

Зареєстрованою станом на 2001 рік у Хмельницькій, Тернопільській, Миколаївській областях, ОСОБА_2 не значилася (а.с. 15-16).

Згідно з копією довідки, виданої 22.10.2018 Покровським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, за фактом розшуку ОСОБА_2 зареєстрована заява ЕО від 14.10.2018, місцезнаходження останньої не встановлено, за вказаною адресою: АДРЕСА_2 не мешкає (а.с. 17).

Відповідно до акту № 11 від 15.11.2021, складеному мешканцями будинку АДРЕСА_3 , останні підтверджують, що ОСОБА_2 , 1975 року народження, у квартирі АДРЕСА_4 з 1995 року не проживає, не користується житловою площею по теперішній час і знята з реєстрації в 1995 році (а.с. 20).

Крім того, з досліджених судом доказів, витребуваних на підставі ст. 307 ЦПК України, встановлено, що актовий запис про смерть на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутній (а.с. 45); на обліку в УпСЗН виконкому Покровської районної у місті ради ОСОБА_2 не перебуває (а.с. 46-47); ОСОБА_2 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 53-85); ОСОБА_2 не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач пенсійних виплат (а.с. 88); ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні в КП «Криворізький шкірно-венерологічний диспансер» ДОР у 1996 році (а.с. 90).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Таким чином, рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти, у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після сплину двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлої від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо на підставі незаперечних доказів стверджується, тобто доводяться обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом РАЦС факту смерті.

Статтею 306 ЦПК України визначено, що у заяві про оголошення фізичної особи померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові оголосити фізичну особу померлою; обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, показів свідка ОСОБА_4 , доказів про наявність обставин, що загрожували смертю, або дають підставу припускати загибель ОСОБА_2 , яка самостійно знялася з реєстрації у 1995 році, після цього її ще бачили протягом двох років у м. Кривому Розі, і у 1997 році вона повідомила, що має намір поїхати до Росії, суду заявником не надано.

Суд не приймає показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , оскільки з їх слів вони не знають ОСОБА_2 , жодного разу її не бачили, і про її долю їм нічого невідомо.

Більш того, не може вважатися постійним місцем проживання ОСОБА_2 зазначена у заяві адреса: АДРЕСА_2 , оскільки у 1995 році ОСОБА_2 добровільно знялася з реєстрації і причиною цього було вибуття на нове місце проживання, а тому у суду немає підстав вважати, що відсутні відомості про ОСОБА_2 протягом останніх трьох років за місцем її постійного проживання, що є однієї з умов можливого оголошення фізичної особи померлою.

Також, не може вважатися обставиною, що загрожувала фізичній особі смертю, той факт, що ОСОБА_2 у 1996 році перебувала на амбулаторному лікуванні у медичному закладі, оскільки суду не надано відомості про захворювання, яке було встановлене ОСОБА_2 і суд міг би припустити на підставі цих даних можливість смерті фізичної особи.

Таким чином, суд вважає, що заява про оголошення особи померлою обґрунтовано тільки формально, тобто заявником не зазначено жодної підстави для оголошення фізичної особи померлою, зокрема наявність обставин, які б мали загрожувати цій особі смертю або дають підставу припускати загибель від певного нещасного випадку, заявником не доведено. Отже, підстави для оголошення фізичної особи померлою у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 46, 47 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 19, 76-81, 89, 263-265,305, 306 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 08 лютого 2022 року.

Головуючий суддя: О. В. Колочко

Присяжні: В.Ф. Каснянчук

О.О. Козлова