Рішення № 103040700, 21.01.2022, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1005/21

Провадження № 2-а/604/1/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк О.Д. звернувся з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради, в якому просив скасувати постанову №6 від 16.08.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та стягнути на його користь судові витрати та витрати на надання правової (правничої) допомоги. Позов мотивовано тим, що 16.08.2021 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради при прийнятті постанови №6, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та призначено штраф в сумі 340 грн, не встановлено та не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що адміністративна справа розглянута однобічно, не об`єктивно, з грубим процесуальним порушеннями, а саме: без зазначення, які правила благоустрою були ним порушені, без врахування обставин справи та особи порушника, без надання можливості ознайомитися з матеріалами справи для надання пояснень та заперечень.

Ухвалою Підволочиського районного суду від 21.09.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Підволочиського районного суду від 01.10.2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилась, згідно з заявленим клопотанням - просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, будучи повідомленим про дату і час судового розгляду, в судове засідання не з`явився, надав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Дослідивши та оцінивши докази в матеріалах справи у їх сукупності, суд встановив таке.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради від 16.08.2021 року №6 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

З наданої суду копії постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради від 16.08.2021 року №6 вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №618166, який складено ДОП ВП №5 за порушення ОСОБА_1 ст. 152 КУпАП, що полягало у порушенні 19.07.2021 року о 09.00 год правил благоустрою населеного пункту с. Гнилички.

Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з диспозицією ст. 152 КУпАП, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, частиною другою статті 5 КУпАП визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить і організація благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень органів місцевого самоврядування належить затвердження правил благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Згідно з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил. 2. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами. 3. Правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Згідно з ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною четвертою ст. 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України».

Відповідно до вимог п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред`явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КУпАП.

Надання детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.

Як вбачається з постанови адмінкомісії, пояснення позивача не були заслухані та не бралися до уваги при винесенні постанови. Крім того, суду не представлено підтверджень стосовно вручення у встановленому порядку копії постанови про притягнення до адмінвідповідальності, про що зазначає позивач в позові, чим вочевидь заздалегідь обмежено його право на захист.

Окрім того, суду не надано доказів чи долучені до матеріалів адміністративної справи, які складено щодо ОСОБА_1 , положення Правил благоустрою населених пунктів Скориківської сільської ради, порушення саме яких констатовано відповідачем в оскаржуваному рішенні, більше того, в оскаржуваній постанові №6 від 16.08.2021 року не зазначено конкретного пункту (пунктів) таких Правил.

Таким чином, суд вбачає підстави для скасування постанови №6 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та призначено штраф в сумі 340 грн, оскільки така не містить жодних вказівок стосовно порушення ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, не конкретних Правил благоустрою чи їх пункту, тобто суть правопорушення не відображена, що є порушенням ст. 256, 283 КУпАП.

Отже, викладений зміст відомостей в оскаржуваній постанові відповідача та обсяг матеріалів адміністративної справи не доводять наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та належного розгляду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 загалом.

Крім того, оскаржувана постанова винесена без врахування вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП про обов`язкове з`ясування характеру вчиненого діяння, даних про особу правопорушника, його майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, - а це є самостійними підставами її скасування.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, тому з урахуванням положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд визначає, що вимоги адміністративного позову в частині скасування постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради від 16.08.2021 року №6 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог ст.152 КУпАП підлягають задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

16 вересня 2021 року між адвокатом Щербатюком О.Д. та Мартинюком В.Є. укладено договір про надання правової допомоги.

Як вбачається із акту виконання робіт про надання правової допомоги ОСОБА_1 згідно договору про надання правової допомоги від 16 вересня 2021 року у справі №604/1005/21 адвокатом були надані наступні послуги на суму 2500 грн. Однак, квитанцію про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката суду не надано.

Відповідач надав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вказує щоб сума відшкодування даних витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру. Просить зменшити розмір витрат до 1000 грн.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процессуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, суд зважаючи на складність справи (спрощене провадження), участь адвоката в судових засіданнях (розгляд справи проводився без участі сторін), співрозмірність вимог, вважає за можливе на відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, стягнути на користь позивача 1000 грн.

Суд також звертає увагу, що із квитанції №9246-5437-4189-1535 від 01 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатив 908 грн 00 коп судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі №543/775/17 зазначила, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 року встановлений в розмірі 2270 грн.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви позивачем становив 454 грн 00 коп.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. cт. 7, 152, 218, 251, 252, 256, 278, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 12, 14, 19, 20, 22, 32, 72, 77, 94, 122, 132, 139, 143, 192, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову №6 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради від 16.08.2021 року про накладення за ст. 152 КУпАП адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, провадження в адміністративній справі щодо нього закрити.

Стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Управління державного казначейства у Підволочиському районі повернути ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зайво сплачену суму судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири) гривні згідно з квитанцією №9246-5437-4189-1535 від 01 жовтня 2021 року.

Судовий збір у розмірі 454,00 грн віднести на рахунок держави.

Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Підволочиський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Скориківської сільської ради, юридична адреса: 47814, с. Скорики, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04394303.

Суддя Г.Б. Сидорак