Ухвала суду № 103040235, 08.02.2022, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/496/17

Провадження № 4-с/484/3/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Шикері І.А.

за участю секретаря судових засідань – Туркалової І.В.

прокурора – Умриш Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську Миколаївської області скаргу Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецької Оксани на дії та рішення головного державного виконавця Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюка В.В., -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецька О. звернулась до суду зі скаргою у якій просила визнати дії головного державного виконавця Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюка В.В., щодо винесення 30.12.2021 року у виконавчому провадженні № 57451631 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу неправомірними та визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2021 року у виконавчому провадженні №57451631, винесену головним державним виконавцем Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюком В.В.

Скарга мотивована тим, що Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29.08.2018 року було задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , вирішено знести за рахунок боржника розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:01:0000756 по АДРЕСА_1 , споруди. Старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ Ігнатюком В.В. 19.10.2018 року за заявою прокурора відкрито виконавче провадження №57451631 з виконання виданого 17.10.2018 року Первомайським міськрайонним судом за вказаною постановою суду виконавчого листа №22-ц/784/1336/18. Однак, 30.12.2021 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закону), оскільки стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження. На думку прокурора, дії та рішення старшого державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа від 30.12.2021 року суперечать вимогам законодавства, тобто є неправомірними, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець, відповідно до положень п. п. 6, 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №152/5 від 02.04.2012 (далі – Інструкції), приймає рішення шляхом винесення постанов, що повинні містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Пунктом 4 ч. 1 ст.37 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Кошти виконавчого провадження, згідно норм ч.ч.1,2,3 ст.42 Закону, ч.1 розділу VІ Інструкції, складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. При цьому, витратами виконавчого провадження визначено витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень і їх фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Разом з тим, в силу приписів абз.8 ч.2 ст.26 Закону державні органи звільняються від сплати авансового внеску. Викладені вище положення законодавства дають підстави стверджувати про здійснення фінансування витрат виконавчого провадження, відкритого за заявою державного органу, виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Як зазначено вище, п.4 ч.1 ст.37 Закону передбачено підстави повернення виконавчого документу стягувачу у випадку перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій або нездійснення ним авансування витрат виконавчого провадження. При цьому, ч.2 вказаної статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. Проте, не виконавши вказані вимоги Закону, акт про відмову стягувача здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу ДВС не складено. Крім цього, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 57451631 прокурором було встановлено, що старшим державним виконавцем було направлено лист до Первомайської районної ради від 13.12.2021 №62684/9 з вимогою авансувати кошти у сумі 30000 грн., яка не є стягувачем у виконавчому провадженні. Факт отримання саме Первомайською районною радою листа підтверджується відбитком штампу цього органу і присвоєним вхідним номером. Згідно п. п. 4-6 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкції), у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання. Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб.

Відповідно до п.п.2 та 3 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554, кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

Водночас, як вбачається з постанови від 30.12.2021 року та матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем не вживались заходи щодо залучення до організації та проведення виконавчих дій ТОВ «АРХСІТІ» на платній основі та жодні постанови з цього приводу не приймалось.

З огляду на вищевикладене, в сукупності вбачається, що старший державний виконавець, приймаючи на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, порушив вимоги Закону та Інструкції.

Внаслідок дій державного виконавця, прийняття рішення з порушенням вимог законодавства, зазначене судове рішення залишається невиконаним, що порушує інтереси держави, принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Також, прокурор зауважив, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Стягувач у даному виконавчому провадженні - Первомайська районна державна адміністрація – листом 21.05.2021 року повідомляла державного виконавця про відсутність можливості включити до переліку бюджетних видатків на 2021 рік оплати будівельних робіт щодо знесення об`єктів нерухомості. У зв`язку з цим, Первомайська районна державна адміністрація звернулась до державного виконавця листом від 01.07.2021 року щодо повідомлення про конкретну суму видатків для здійснення відповідних будівельних робіт, необхідну для внесення змін до кошторису установи. У зв`язку з тим, що державним виконавцем такий лист було проігноровано, стягувач 04.10.2021 року повторно звернувся з листом аналогічного змісту, відповідь на який також не надавалась. В силу приписів ст.ст.22,23 Бюджетного кодексу України, ст.47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», залежить від Державного бюджету України та здійснюється за його рахунок. При цьому будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. За відсутності бюджетного призначення та відповідних бюджетних асигнувань прийняття бюджетною установою на себе будь-яких зобов`язань, в тому числі щодо сплати авансових внесків, прямо заборонене ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. Враховуючи викладене, майновий стан стягувача, що прямо пов`язаний із відсутністю у бюджеті відповідних призначень і асигнувань не дозволяє стягувачу здійснити фінансування проведення виконавчих дій, а дії державного виконавця позбавили стягувача можливості вжити заходів до виконання рішення суду.

За таких умов, прийняття постанови про повернення виконавчого документа є свідченнями надмірного обтяження права стягувача на доступ до суду, а тому прокурор вважає, що зазначені вище дії головного державного виконавця та оскаржувану постанову, необхідно визнати неправомірними.

Прокурор Умриш Н.О. в судовому засіданні повністю підтримала вимоги, викладені у скарзі, просила їх задовольнити.

Представник Первомайської РДА в судове засідання не з`явився, однак від голови Первомайської РДА до суду надійшло клопотання про проведення розгляду скарги за відсутності представника Первомайської РДА, у зв`язку із епідеміологічною ситуацією, зумовленою розповсюдженням коронавірусу.

Головний державний виконавець Ігнатюк В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте надав до суду заяву про перенесення розгляду скарги через залучення державного виконавця до проведення виконавчих дій, при цьому підтверджуючих документів цьому не надав і матеріалів виконавчого провадження, які вимагав суду до суду не направив.

ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду скарги.

У зв`язку з неявкою учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, заслухавши думку прокурора, дійшов наступного.

Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 447 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29.08.2018 року було задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , вирішено знести за рахунок боржника розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:01:0000756 по АДРЕСА_1 , споруди.

19.10.2018 року за заявою прокурора, старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ (далі – відділу ДВС) у Миколаївській області Ігнатюком В.В. було відкрито виконавче провадження №57451631 з виконання виданого 17.10.2018 року Первомайським міськрайонним судом за вказаною постановою суду виконавчого листа №22-ц/784/1336/18.

В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем було проведено виконавчі дії, зокрема 03.02.2020 року державним виконавцем до стягувача - Первомайської РДА та Первомайської місцевої прокуратури було направлено листа з проханням повідомити про суб`єктів господарювання, яких можливо залучити на безкоштовній основі для складання кошторису робіт по знесенню об`єктів, зазначених у рішенні.

02.06.2020 року до Первомайської РДА було направлено вимогу про внесення змін до кошторису на 2020 рік, щодо виділення коштів проведення будівельних робіт по знесенню зазначених вище об`єктів.

16.04.2021 року до стягувача було направлено вимогу щодо включення до переліку бюджетних видатків на 2021 рік оплати кошторису будівельних робіт.

27.05.2021 року до відділу ДВС від Первомайської РДА надійшло повідомлення щодо неможливості включення до переліку видатків на 2021 рік оплати кошторису будівельних робіт, оскільки рішенням передбачено знесення об`єкта за рахунок ОСОБА_1

04.06.2021 року державним виконавцем на адресу стягувача було направлено лист та роз`яснено порядок виконання рішень зобов`язального характеру, визначений ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» та запропоновано вжити організаційних заходів, щодо авансування витрат на складання кошторису по знесенню об`єкта, при цьому стягувачу було роз`яснено порядок повернення авансового внеску та повідомлено про можливість повернення виконавчого документу без виконання.

16.06.2021 року та 13.10.2021 року державним виконавцем боржнику направлялись вимоги щодо надання пояснень з приводу виконання вказаного судового рішення.

10.12.2021 року боржником ОСОБА_1 до відділу ДВС було надано заяву та оригінал листа ТОВ «АБК «АРХСІТІ» , якими було визначено вартість надання послуг зі складання кошторисної документації на знесення об`єктів, зазначених у виконавчому документі.

30.12.2021 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», (далі Закон), державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець, відповідно до положень п.п.6,7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №152/5 від 02.04.2012 (далі – Інструкції), приймає рішення шляхом винесення постанов, що повинні містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Пунктом 4 ч.1 ст.37 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст.43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Кошти виконавчого провадження, згідно норм ч.ч.1,2,3 ст.42 Закону, ч.1 розділу VІ Інструкції, складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

При цьому, витратами виконавчого провадження визначено витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, і їх фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

В силу приписів абз.8 ч.2 ст.26 Закону, державні органи звільняються від сплати авансового внеску.

Отже, викладені вище положення законодавства дають підстави стверджувати про здійснення фінансування витрат виконавчого провадження, відкритого за заявою державного органу, виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Пунктом 4 ч.1 ст.37 Закону передбачено підстави повернення виконавчого документу стягувачу у випадку перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій або нездійснення ним авансування витрат виконавчого провадження.

При цьому, ч.2 вказаної статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Однак, державним виконавцем вимоги Закону не виконано, акт не складено.

Крім того, Згідно п.п.4-6 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкції), у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання. Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб.

Відповідно до п.п.2 та 3 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554, кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

Разом з цим, з оскаржуваної постанови вбачається, що державним виконавцем не вживались заходи щодо залучення до організації та проведення виконавчих дій ТОВ «АРХСІТІ» на платній основі та жодної постанови з цього приводу не приймалось.

Наведене вказує на те, що повернення державним виконавцем виконавчого документу стягувачу було передчасним, здійснене з порушенням вимог Закону та Інструкції, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, на підставі аналізу вищевказаних норм Закону та Інструкції можна зробити висновок, що державний виконавець не мав підстав для висновку про наявність у стягувача обов`язку, щодо авансування витрат виконавчого провадження.

Більш того, такий висновок суперечить самому змісту судового рішення, яке виконується, оскільки у рішенні ухвалено знести за рахунок ОСОБА_1 розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:01:0000756 по АДРЕСА_1 , споруди.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання покладених на нього обов`язків, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто дії державного виконавця, щодо повернення виконавчого документу стягувачу, є неправомірними, а відтак оскаржувану постанову слід визнати неправомірною, винесеною передчасно та такою, що порушує права заявника (стягувача).

Відповідно до ст.452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки, судом задоволено скаргу стягувача, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на орган державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст.258, 260, 261, 352, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецької Оксани на дії та рішення головного державного виконавця Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюка В.В. - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюка В.В. щодо винесення 30.12.2021 у виконавчому провадженні № 57451631 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - неправомірними.

Визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2021 року у виконавчому провадженні №57451631, винесену головним державним виконавцем Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ігнатюком В.В.

Стягнути з Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь держави судовий збір, в розмірі 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.02.2022 року.

Суддя: І.А. Шикеря