Рішення № 103039584, 27.01.2022, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2744/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" січня 2022 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

в складі головуючої - судді Карнасевич Г.І.,

з участю секретаря Роман Л.І.,

позивача – відповідача ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача – позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Пенюка А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі Львівської області цивільну справу за позовами:

- ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, житловим будинком та господарськими спорудами;

- Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (як правонаступника Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області) до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки;

- зустрічним позовом ОСОБА_3 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (як правонаступника Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області), ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою,-

встановив:

ОСОБА_1 ,в інтересах якої на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру діє адвокат Дашинич І.Б., звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою та просила усунути створені ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, належними ОСОБА_1 шляхом: відновлення рівчака довжиною 77,59 м, шириною 1,45 м, глибиною від 0,5 м до 1 м, протяжністю з півночі на південь від автодороги Дубляни - Залужани до річки Веретениця, між присадибною земельною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в селищі міського типу Дубляни Самбірського району Львівської області; знести самовільно встановлений вздовж межі земельної ділянки ОСОБА_1 бетонний паркан, зрізати садженці хвойних та інших порід дерев, що висаджені вздовж засипаного русла рівчака довжиною 77,59 м, що проходив з півночі на південь від автодороги Дубляни -Залужани до річки Веретениця, між присадибною земельною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в селищі міського типу Дубляни Самбірського району Львівської області.

Позов обґрунтовано тим, що вона являється власником житлового будинку та належних до нього господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2004 р. Також користується належною їй земельною ділянкою за тією ж адресою, спадкових прав на яку ще не оформила. В жовтні 2011 р. відповідачкою ОСОБА_3 захоплено земельну ділянку, по якій проходив рівчак (відкритий канал). Така земельна ділянка слугувала природно-сформованим рівчаком - відводом дощових, талих та ґрунтових вод. Протяжність такого рівчака орієнтовно становила 107 м; ширина 0,8 -1 м; глибина 0,5-0,8 м і проходив він з півночі на південь від автодороги Дубляни - Залужани до річки Веретениця. Рівчак був засипаний відповідачем протяжністю орієнтовно 75 м завдовжки, що спричинило значне підняття рівня ґрунтових вод, і, як наслідок, призвело до підтоплення житлових будинків та належних до них господарських будівель та споруд, а також присадибних земельних ділянок жителів смт. Дубляни, зокрема, її (позивача – ОСОБА_1 ). Зазначене підтверджується Актом Управління водного господарства від 03.07.2012 року. Впродовж засипаного русла згаданого рівчака (відкритого каналу) було висаджено саджанці ялинки та інші (що зроблено з порушенням державних будівельних норм ДБН - 72-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України»), окрім цього, восени 2013 р відповідачкою зведено бетонний паркан висотою орієнтовно 2 метри. Зазначені обставини призводять до ще більшого порушення прав позивача, затінюючи належну йому земельну ділянку, що унеможливить належне відведення вод від сніготанення та опадів з належної позивачу земельної ділянки. З жовтня 2011 р вона не може належно користуватися належною їй земельною ділянкою та належним їй на праві власності житловим будинком та належними до нього господарськими будівлями та спорудами, оскільки відбувається постійне підтоплення зазначеного майна. Також зведений відповідачем бетонний паркан здійснює затінення належної їй земельної ділянки. Саджанці ялинок та інших дерев з часом будуть створювати значне затінення, оскільки можуть виростати до 40 м заввишки. Зауваження з приводу відновлення рівчака, а потім і знесення паркану, а також ялинок закінчувалися обзиванням позивачки і погрозами розправи з боку відповідача, що підтверджується відповідями Самбірського МВ ГУМВС України у Львівській області від 17.10.2011 р. №11894; від 26.10.2011 р. №12234; 01.12.2011 р. №13599. Підтвердженням того, що підтоплення належного їй майна відбувається внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , які виражені в засипанні вище зазначеного рівчака, є Акт Управління водного господарства від 03.07.2012 р., з якого вбачається, що для відводу води та запобіганню підтоплення на даній земельній ділянці необхідно відновити функціонування каналу від природного пониження до потічка ОСОБА_6 по всій довжині 107 м по трасі, яка була попередньою; також встановлено, що всі інші варіанти вирішення даного питання є недоцільними. Підтвердженням того, що на протязі всього часу з моменту засипання рівчака відбувалося підтоплення належного їй майна свідчать акти, складені Дублянською селищною радою Самбірського району Львівської області від 02.03.2012 р., 05.06.2012 р., 01.02.2013 р., 12.03.2013 р., 08.04.2013 р., 16.05.2014 року. Відтак, покликаючись на норми ст. 391 ЦК України та ч. 2 ст. 152 ЗК України, просить позов задовільнити.

11.11.2014 р. від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області, правонаступником якої є Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, до суду надійшла позовна заява про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, в якій просила: зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0112 га, що проходить між земельними ділянками, з одного боку ОСОБА_3 , а з іншого - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в селищі Дубляни Самбірського району Львівської області; зобов`язати ОСОБА_3 привести самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0112 га, що проходить між земельними ділянками, з одного боку ОСОБА_3 , а з іншого - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в селищі Дубляни Самбірського району Львівської області до первісного стану шляхом демонтажу бетонного паркану та звільнення (зрізання) її від висаджених на ній дерев та кущів, а також відновлення природного заглиблення, що слугувало водовідводом стічних і талих вод.

Позов обґрунтовано тим, що в жовтні 2011 р. ОСОБА_3 самовільно зайнято земельну ділянку, належну Дублянській селищній раді орієнтовною площею 0,0112 га, що знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в селищі Дубляни Самбірського району Львівської області. Такі дії суперечать рішенням Дублянської селищної ради №216 від 27.03.2012 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 » та №226 від 30.08.2012 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо внесення змін до рішення Дублянської селищної ради №216 від 27.03.2012 р. в частині збільшення площі земельної ділянки, на яку оформляється право власності. Також порушенням вимог, передбачених ЗК України. Відповідно до зазначених рішень ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 в розмірі 0,10 га, а рішенням №266 від 30.08.2012 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо внесення змін до рішення Дублянської селищної ради №216 від 27.03.2012 р. в частині збільшення площі земельної ділянки, на яку оформляється право власності», таку площу було збільшено за рахунок частини земельної ділянки, що проходить між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за винятком іншої частини такої земельної ділянки орієнтовною площею 0,0112 га, яку вирішено залишити у власності територіальної громади. Залишена у власності територіальної громади земельна ділянка слугувала природно сформованим рівчаком - відводом дощових, талих та ґрунтових вод. Протяжність такого рівчака орієнтовно становила 107 м; ширина 0,8 – 1 м; глибина 0,5-0,8 м і проходив він з півночі на південь від автодороги Дубляни - Залужани до річки Веретениця. Рівчак був засипаний відповідачем протяжністю орієнтовно 75 м завдовжки, що спричинило значне підняття рівня ґрунтових вод і, як наслідок, призвело до підтоплення житлових будинків та належних до ній господарських будівель та споруд, а також присадибних земельних ділянок жителів смт. Дубляни, зокрема, позивача – ОСОБА_1 . З приводу повернення самовільно захопленої земельної ділянки у власність територіальної громади, а також необхідності відновлення попереднього стану такої земельної ділянки Дублянською селищною радою було прийнято рішення від 20.12.2013 р. №486 та рішення від 30.05.2014 р. №568 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності територіальної громади гр. ОСОБА_3 », про що таку було повідомлено. 21.07.2014 р. комісією з питань комунальної власності, соціального забезпечення і земельних питань Дублянської селищної ради складено акт, відповідно до якого було встановлено, що вимоги ради не виконуються. Окрім того, відповідач на самовільно зайнятій ділянці висадив саджанці ялини та інших порід дерев та восени 2013 р. звів бетонний паркан висотою орієнтовно 2 м, тобто, самовільно зайнята земельна ділянка була пригороджена відповідачем. Тому вважає, що відповідач, самовільно захопивши земельну ділянку, збудувавши на ній паркан, засипавши існуючу там канаву для відведення стічних та ґрунтових вод та висадивши саджанці дерев орієнтовною площею 0,0112 га, допустила порушення норм земельного законодавства, а відтак, така земельна ділянка відлягає поверненню у власність територіальної громади та відновленню до первісного стану.Відтак, покликаючись на норми ст. 14 Конституції України, ч. 2 ст. 373 ЦК України та ст.ст. 116, 122, 125, 152, 212 ЗК України, просить позов задовольнити.

ОСОБА_3 , в інтересах якої на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру діє адвокат Зубашевський Н.П., 22.12.2014 року звернулася до суду із зустрічним позовом до Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області, правонаступником якої є Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкоюта просила: зобов`язати Дублянську селищну раду Самбірського району не чинити їй перешкод в користуванні житловим будинком, господарською будівлею та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом визнання рішень незаконними: рішення від 30 серпня 2012 р. за №266 позачергової ХVІІ сесії VІ демократичного скликання Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області «Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо внесення змін до рішення Дублянської селищної ради№216 від 27.03.2012 р. в частині збільшення площ, земельної ділянки на яку оформляється право власності»; рішення від 20 грудня 2013 р. за №486 позачергової ХХVІ сесії VІ скликання Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області про демонтування бетонної огорожі та відновлення канави; рішення від 30 травня 2014 р.за № 568 позачергової XXX сесії «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності територіальної громади ОСОБА_3 »; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод вкористуванні житловим будинком, земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення нею своїх господарських будівель, та зрізання дерева туя по АДРЕСА_1 зі сторони її земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вимоги, встановлені в оскаржуваних рішеннях відповідачів, порушують її право користувача земельною ділянкою, яка надана в постійне користування у зв`язку з індивідуальним житловим будівництвом на ній. 19.05.1972 р. за №26 рішенням виконкому Дублянської селищної ради народних депутатів її батькові, ОСОБА_8 , було виділено земельну ділянка площею 0,08 га у безстрокове користування під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_2 . На підставі вищевказаного рішення було видано план земельної ділянки, відповідно до якого ширина земельної ділянки з двох сторін становить 19,0 м. Будівництво чи розташування канави на плані вищевказаній земельній ділянці чи біля земельної ділянки не передбачено. Наявність канави на земельній ділянці не давало б права Дублянській селищній раді виділяти таку земельну ділянку під будівництво. Крім того, при наданні земельної ділянки та видачі документів на індивідуальне житлове будівництво не було встановлено вимог до забудовника (її батька ОСОБА_8 ) щодо будівництва канави на межі земельної ділянки чи безпосередньо на самій земельній ділянці. В подальшому, 15.03.1988р., Самбірським МБТІ було виготовлено технічній паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 на власника ОСОБА_8 із планом земельної ділянки масштабу 1:500, згідно даного плану земельної ділянки існування канави між земельною ділянкою та суміжними земельними ділянками теж не передбачено. Однак, як вбачається із вищевказаного плану, земельна ділянка ОСОБА_8 по довжині зі спірної сторони межує із сусідньою ділянкою, яка надана ОСОБА_9 (батькові ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ), а не із землями комунальної власності (канавою). Згідно вищевказаного плану земельної ділянки ширина земельної ділянки із однієї сторони не змінилась та становить – 19 м, а з протилежної сторони - звузилась до 17 м, тобто, зменшилась на 2 м, що не виключається самозахватом зі сторони суміжних землекористувачів.Будучи спадкоємцем за законом після смерті батька, ОСОБА_8 вона - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 , стала власницею садиби по АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.04.2003 р. та користувачем земельної ділянки, де розміщений житловий будинок. Тобто, з набуттям права на об`єкт (будинок) до неї перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений. Після смерті ОСОБА_9 спадкоємцем його садиби стала його дочка ( позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 ) згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2004 р., яка успадкувала і дану приватизовану земельну ділянку, проте, не оформила щодо неї свідоцтва про право на спадщину. Як убачається із плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеного у Державному акті на право приватної власності на землю (серія І-ЛВ №050250 від 10.02.1999 р. за №181), виданому ОСОБА_9 , дана земельна ділянка у спірному місці по всій довжині межує із присадибною земельною ділянкою ОСОБА_8 (батька ОСОБА_3 ), а земельна ділянка ОСОБА_8 у цій частині, як вбачається із плану, також межує із присадибною ділянкою ОСОБА_9 , однак, землі комунальної власності (канава) між вищезазначеними земельними ділянками відсутні. В той же час, із протилежної сторони ділянки ОСОБА_9 (Б-В) від ділянки, яка належала ОСОБА_8 , згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеному у вищевказаному Державному акті, ділянка ОСОБА_9 по довжині межує із землями комунальної власності (проїзд) (Б-В). Згідно планово-картографічних матеріалів Дублянської селищної ради, по довжині ізприсадибною ділянкою ОСОБА_3 канава не межує. Згідно проведених обмірів у 2012 р. Самбірським районним відділом ЛФ ДП «ЦДЗК№» ширина земельної ділянки ОСОБА_3 не перевищує 19 м, та становить відповідно 17 м та 17,67 метри. А тому твердження відповідачем Дублянською селищною радою про факт самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки (шириною 1.45 м та довжиною 77,59 м), що межує із її присадибною ділянкою,є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Постановляючи рішення про прокладення канави через земельну ділянку, яка є в постійному її користуванні - позивачка за зустрічним позовом, де розміщений її житловий будинок та господарська будівля, відповідач не вказав законних підстав щодо прокладання на цій частині ділянки канави щодо процедури вилучення земельної ділянки, якої Дублянська селищна рада не дотрималась. У даному випадку відповідачі хочуть при ширині 3 м від будинку ОСОБА_3 до межі земельної ділянки ОСОБА_1 (по довжині) прокласти канаву шириною 1,45 м, тобто від будинку до канави буде відстань близько одного метра, а біля господарської споруди, й того менше. Вимога вищевказаних оскаржуваних рішень про прокладання канави порушує право позивачки (за зустрічним позовом) на користування земельною ділянкою, створює небезпеку для належної їй на праві власності нерухомості, оскільки Дублянська селищна рада не має жодних технічних обґрунтувань щодо прокладання такої канави по її території, що може привести до руйнування будинку. Окрім того, за глибиною та шириною ця канава становить небезпеку для дітей, що можуть потрапити туди, гуляючи подвір`ям. Щодо будівництва огорожі, то така збудована на належній ОСОБА_3 земельній ділянці, яку законно було надано її батькові ОСОБА_8 , таку можна віднести до споруд малої архітектурної форми, що дозволяється будувати висотою до 2 метрів. Щодо посаджених також на її земельній ділянці ялинок, то на момент звернення з позовом вони висотою 20-30 см, тобто, не створюють жодних перешкод для відповідача ОСОБА_1 . В липні 2014 р. була проведена перевірка Державною інспекцією сільського господарства у Львівський області додержання вимог земельного законодавства, в результаті якої було виявлено порушення чинного земельного законодавства при прийнятті зокрема рішення сесією Дублянської селищної ради Самбірського району від 30.05.2014 р. №568, в результаті якого було звернення до селищної ради розглянути дане питання і вжити заходів щодо усунення виявленого порушення. Однак, селищна рада не вчинили жодних дій щодо усунення порушень нею вимог земельного законодавства. У той же час розміщення господарських будівель і споруд та дерева туї зі сторони земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 фактично створюють перешкоди в користування ОСОБА_3 її земельною ділянкою, оскільки вони розміщені на відстані 10 м від належного позивачці за зустрічним позовом житлового будинку, що суперечить нормативним вимогам п. 2.22 «Державних санітарних норм та правил утримання території населених місць від 17.03.2011 р., згідно якого вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувальних-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстані не менше 20 метрів. Дерево туї створює потенційну небезпеку для її будинку, адже похилене у сторону її ділянки та може впасти на будинок. Таким чином, покликаючись на норми ст.ст. 120, 140-143 ЗК України, п. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України, просить у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та позову Дублянської селищної ради відмовити повністю. Натомість, пред`явлені нею вимоги зустрічного позову повністю задовольнити.

Позивачка та її представник за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Просили такий задовольнити повністю. Проти позову ОСОБА_3 заперечив та просив у задоволенні такого відмовити за безпідставністю й необґрунтованістю позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти первісного позову заперечив. Просив у задоволенні такого відмовити повністю. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 підтримав та просив такий задовольнити повністю.

Представник Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, що є правонаступником Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області Пенюк А.Є. позовні вимоги такої підтримав, у вирішенні спору щодо первісного та зустрічного позовів покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа: Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод та позову Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (як правонаступника Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області) до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, слід повністю відмовити, натомість, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Новокалинівської міської ради (як правонаступника Дублянської селищної ради) про визнання незаконними рішень та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою, - підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Предмет спору стосується можливості/неможливості існування, будівництва чи розташування/влаштування канави безпосередньо на присадибній земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 , на межі вказаної земельної ділянки чи між зазначеною земельною ділянкою та суміжними присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; розміру земельної ділянки (на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди: сарай, стодола, вбиральня, колодязь, відмостка, огорожа) , право на яку ОСОБА_3 набула в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Самбірською державною нотаріальною конторою 21.04.2003 р. та зареєстроване в реєстрі за №2-468, спадкова справа №394/2002) та відповідності влаштування огорожі по її межах вимогам нормативних документів; правомірності зайняття й користування ОСОБА_3 земельною ділянкою довжиною 77,59 м, шириною 1,45 м, що межує із присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.04.2003 року Самбірською державною нотаріальною конторою, р. №2-468 (спадкова справа №394/2002), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є гр. ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , належного спадкодавцю на підставі договору на забудову, посвідченого Самбірською держнотконторою 19.12.1974 р. за реєстровим №6965 та зареєстрованого в Самбірському бюро техінвентаризації 11.11.1988 р. за №620. На земельній ділянці розташований житловий будинок, позначений у плані літерою А-1, сарай Б, стодола В, вбиральня уб, колодязь В 2 К, відмостка І, огорожа І.

Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 27 березня 2012 року №216 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га по АДРЕСА_2 .

Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 30 серпня 2012 року №266 «Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо внесення змін до рішення Дублянської селищної ради №216 від 27 березня 2012 року в частині збільшення площі земельної ділянки, на яку оформлюється право власності» земельну ділянку орієнтовною площею 0,0112 га, по якій проходить канава, залишено у власності територіальної громади; зобов`язано ОСОБА_3 відновити канаву для відведення стічних вод.

Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 20 грудня 2013 року №468 зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлену бетонну огорожу до 30 січня 2014 року із земельної ділянки комунальної власності селищної ради та відновити канаву, яка слугувала для відведення стічних вод.

Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 30 травня 2014 року №568 ОСОБА_3 зобов`язано звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку, що є комунальною власністю територіальної громади, площею 0,0112 га, по якій проходила канава між присадибною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_5 ; привести в попередній стан земельну ділянку (шляхом відновлення канави), яка служила для відведення стічних ґрунтових та дощових вод; демонтувати самовільно побудовану бетонну огорожу, яка знаходиться між присадибною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_5 і пересадити дерева.

Однак, як вбачається з листа Самбірської районної ради Львівської області, жителям смт. Дубляни ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та Дублянському селищному голові від 24.11.2011 №02/09-699/г, що стосується засипки канави, яка, за словами ОСОБА_1 , проходила по межі земельних ділянок, комісія не виявила в натурі як діючої, так і засипаної канави, а також в картографічних документах Дублянської селищної ради відсутні позначки про наявність цієї канави. Комісія рекомендувала заявнику у разі підтоплення її присадибної ділянки внаслідок сильних опадів дощу прокопати по своїй території канаву для стоку води. Також комісія рекомендувала Дублянській селищній раді визначитися з канавою вздовж вулиці, що дасть можливість збирати стічні води та не допустить підтоплення присадибних ділянок громадян.

Відповідно до наступного листа Державної інспекції сільського господарства у Львівській області голові Дублянської селищної ради Самбірського району від 14.07.2014 за №4408/3-9-8 та клопотання про приведення у відповідність із законодавством прийнятого рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель Державної інспекції сільського господарства у Львівський області голові Дублянської селищної ради Самбірського району від 18.07.2014 за №511/3-9-8 за результатами проведеної перевірки були встановлені наступні обставини. Документи та матеріали, які б підтверджували факт існування канави відсутні. Відповідно до рішення виконкому Дублянської селищної ради народних депутатів від 19.05.1972 р. №26 гр. ОСОБА_8 (батько гр. ОСОБА_3 ) виділено у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка на даний час перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 . На підставі вищезазначеного рішення від 19.05.1972 р. №26 видано план земельної ділянки, відповідно до якого ширина земельної ділянки з двох сторін становить по 19,0 м, та будівництво чи розташування будівництво чи розташування канави навищезазначеній земельній ділянці чи біля земельної ділянки не передбачено. Таким чином, при наданні земельної ділянки не було встановлено вимог щодо будівництва канави на межі земельної ділянки чи безпосередньо на самій земельній ділянці. В подальшому, згідно плану земельної ділянки (масштаб 1:500), наявного в технічному паспорті на житловий будинок, існування канави між земельною ділянкою та суміжними земельними ділянками не непередбачено. Натомість вищезазначена земельна ділянка по довжині зі спірної сторони межує із сусідньою земельною ділянкою, а не землями комунальної власності (канавою). Згідно вищезазначеного плану земельної ділянки, наявному в технічному паспорті на житловий будинок, ширина земельної ділянки, з однієї сторони, не змінилась та становить 19 м, а з іншої сторони - 17 м, тобто, зменшилась на 2 м. Документи, на підставі яких ширина земельної ділянки зменшилась на 2 м, також не надано. Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району від 01.02.1995 року №16 гр. ОСОБА_8 передано у приватну власність вищезазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Крім того, згідно опису меж, зазначеному у державному акті на право приватної власності на землю, виданому гр. ОСОБА_9 від 10.02.1999 року (Серія І-ЛВ №050250) за №181, земельна ділянка у спірному місці па всій довжині межує з присадибною земельною ділянкою гр. ОСОБА_8

Враховуючи вищезазначене, встановлено, що відповідно у спірному місці земельна ділянка гр. ОСОБА_8 також межує з присадибною ділянкою гр. ОСОБА_9 та відповідно землі комунальної власності (канава) між вищезазначеними земельними ділянками відсутні.Слід врахувати, що з протилежної сторони згідно опису меж, зазначеному у вищевказаному державному акті гр. ОСОБА_9 , його земельна ділянка по довжині межує із землями комунальної власності (проїзд). Згідно планово-картографічних матеріалів Дублянської селищної ради по довжині - із присадибною ділянкою гр. ОСОБА_3 канава не межує. Згідно проведених обмірів у 2012 році Самбірським районним відділом ЛФ ДП «ЦДЗК» ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_3 не перевищує 19 м та становить відповідно 17 м та 17,67 метрів. Таким чином, факт самовільного зайняття гр. ОСОБА_3 земельної ділянки (шириною 1,45 м та довжиною 77,59 м), що межує із її присадибною ділянкою, є необґрунтованим та таким що не відповідає дійсності.

Відповідно до листа ДЗ «Самбірської районної СЕС» МОЗ України гр. ОСОБА_3 від 22.08.2012 р. за №1828/01 було виявлено, що надвірний туалет збудований в 70 – х роках минулого століття на відстані 10 м від її будинку, що суперечить нормативним вимогам п. 2.22 «Державних санітарних норм та правил утримання території населених місць» від 17.03.11 р. №145, згідно якого вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 метрів. Враховуючи вище вказане Головним державним санітарним лікарем району, скеровано припис гр. ОСОБА_1 щодо переносу вигребів на відстань не менше 20 м від стін житлового будинку гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до дослідницької частини та підсумків Висновку експерта №2011 судової будівельно-технічної експертизи за письмовим зверненням гр. ОСОБА_3 , складеного експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Малетичем І.В. (висновок містить відмітку про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України), експертом встановлено наступне.

Надана на дослідження світлокопія викопіювання з Генерального плану смт. Дубляни Самбірського району Львівської області, виконана в масштабі 1:5000, що може містити похибку при розрахунку відстаней для визначення місця розташування канави та не містить відомостей про саму канаву(цільове призначення, технічні характеристики). Зазначена у викопіюванні Генерального плану канава частково накладається на нанесені у цьому ж викопіюванні будівлі (див. мал.1). При обстеженні незабудованих території довкола земельної ділянки по АДРЕСА_2 жодної існуючої канави також не виявлено. Беручи до уваги, що за результатами огляду на земельній ділянці землекористувача гр. ОСОБА_3 та прилеглих територіях канави не виявлено, наданими на дослідження документами факт існування канави спростовується, то в подальшому розглядатиметься питання не за відновлення раніше існуючої канави, а влаштування нової канави. Враховуючи наведене вище, можна стверджувати, що влаштування канави, яка проходитиме по земельній ділянці землекористувача гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , можливе лише при умові розроблення проектної документації ліцензованою установою з усіма необхідними для цього розрахунками. За відсутності проектної документації визначити відповідність (невідповідність) державним будівельним нормам влаштування канави на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , не надається можливим.

Встановлена на межі між будинковолодінням по АДРЕСА_2 та суміжних будинковолодінь гр. ОСОБА_14 та гр. Янківської огорожа розташована із західної сторони земельних ділянок гр. Гнатовської та гр. ОСОБА_15 , тому не створює затінення на їхніх земельних ділянках, що відповідає п. 1 ст. 103 ЗК України. Огорожа по АДРЕСА_2 висока, залізобетонна, глуха, постійна, відповідає п. 6.7 та п. 9.8.1 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» та п. 1 ст. 103 ЗК України.

Відстані від господарської будівлі для утримання худоби і стодолина земельній ділянці ОСОБА_1 , до житлового будинку АДРЕСА_2 не відповідають п. 6.1.40, п. 6.1.41 та п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 свідок ОСОБА_10 показав, що проживає вище земельної ділянки позивачки. Не бачив та не знає, чи підтоплює ОСОБА_1 , оскільки коли він намагався глянути, вона обізвала його нецензурною лайкою. Ним піднято рівень ґрунту належної йому земельної ділянки. Щодо канави, пояснив, що це була не канава, а борозна шириною 30 см та глибиною 30 сантиметрів. Зазначив, що причиною затоплення може бути рельєф місцевості.

Відповідно до п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно із п. 18-1 зазначеної Постанови, при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з`ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Як про те роз`яснено у п. 8 указаної Постанови, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

Відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

У постанові ВП ВС від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 щодо автоматично переходу права власності на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди висловлено наступні правові позицію та висновки.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_16 (лат. superficiessolocedit! - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 13.04.2016 р. у справі №6-253цс16 викладено наступну правову позицію. За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Правова позиція щодо принципу єдності/цілісності земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості зазначена також у постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 12.10.2016 року у справі №6-2225цс16, у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах ВСУ від 11.02.2015 р. у справі №6-2цс15 та постанові КЦС ВС від 04.02.2019 р. у справі №463/1696/15-ц провадження №61-29220св18.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Maharramovv. Azerbaijan» (заява №5046/07) від 30.03.2017 р. зазначено, що заявник був «законним користувачем» відповідної землі, зважаючи на належне йому право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, з можливістю передачі землі у власність цій особі у майбутньому. Відповідно, заявник мав достатній майновий інтерес щодо земельної ділянки для того, щоб отримати право володіння.

При цьому, відповідно до правового висновку, зазначеного в постанові КЦС ВС від 20.06.2018 р. у справі №713/1291/17, провадження №61-26716св18, згідно з вимогами Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У постанові ВП ВС від 12.12.2018 р. у справі №372/5635/13-ц провадження №14-122цс18 викладено наступну правову позицію. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою. Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року №562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.

ВП ВС у вказаному судовому рішенні зазначає, що аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. Оскільки законодавство, чинне на час надання у користуванняземельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло на підставі рішень виконавчого комітету ради депутатів трудящих від 1957 року та від 1959 року. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав. З матеріалів справи, яка переглядається, убачається, що особа набула право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішень, прийнятих у 1957-1959 роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку особа не позбавлена. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається до його належного переоформлення. Оскільки відповідно до пунктів 1, 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України право користування земельною ділянкою зберігається до його належного переоформлення, то питання про користування чужою земельною ділянкою має вирішуватись на підставі норм матеріального права, які відповідають цим правовідносинам, а не шляхом зобов`язання усунути перешкоди.

Відповідно до пунктів 1, 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Із вищенаведеного слідує, що ОСОБА_3 успадкувавши садибу по АДРЕСА_2 , набула право користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена, що була виділена спадкодавцю у 1972 році. Відтак, належними та допустимими доказами позивачем за зустрічним позовом підтверджено ту обставину, що зазначена вище земельна ділянка (на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди: сарай, стодола, вбиральня, колодязь, відмостка, огорожа) перебуває у її правомірному користуванні, а влаштована по її межах огорожа відповідає вимогам нормативних документів. Водночас суд не вбачає порушень норм чинного законодавства у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою довжиною 77,59 м, шириною 1,45 м, що за площею, лінійними розмірами та конфігурацією входить у межі будинковолодіння (земельної ділянки) по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та межує із присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують неможливість існування, будівництва чи розташування/влаштування канави безпосередньо на присадибній земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 , на межі вказаної земельної ділянки чи між зазначеною земельною ділянкою та суміжними присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

А відтак, оскаржені позивачем за зустрічним позовом рішення місцевої ради не відповідають вимогам чинного законодавства.

Із досліджених судом доказів у їх сукупності вбачається, що огороджена земельна ділянка площею 0,1328 га та лінійними розмірами 19,0 м х 71,6 м х 17,0 м х 71,9 м (згідно план-схеми ділянки, виконаної бюро технічної інвентаризації 15.03.1988 р.) та лінійними розмірами в натурі (на місцевості) 17,67 м х 72,31 м х 17,00 м х 25,98 м х 51,60 м (згідно плану встановлених меж, опрацьованого Самбірським відділом Львівської РФ ЦДЗК 2012 р.), на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди (сарай, стодола, вбиральня, колодязь, відмостка, огорожа), - сформована до 2004 року, необхідна для обслуговування розташованих на ній зазначених житлового будинку, будівель і споруд будинковолодіння по АДРЕСА_2 , набутого ОСОБА_3 в порядку спадкування, та перебуває у її фактичному використанні.

Практика ВСУ та ВС свідчить про те, що для задоволення позовів про зобов`язання власників сусідніх земельних ділянок здійснити знесення (викорчування, перенесення) об`єктів, які знаходяться на їх земельній ділянці або на земельній ділянці загального користування, мають існувати певні підстави.Першою підставою для задоволення подібних позовів є порушення відповідачем положень і чинного законодавства, будівельних або санітарних норм під час розміщення відповідних об`єктів на його земельній ділянці (постанова КЦС ВС від 12.09.2018 у справі №333/9010/15-ц; постанова КЦС ВС від 30.05.2018 у справі №392/900/16-ц).Другою підставою для задоволення позову про знесення (перенесення) об`єктів, які розташовані на земельній ділянці відповідача, є порушення права власності або іншого речового права позивача у зв`язку з розміщенням цих об`єктів. На цю обставину свого часу звернув увагу ВСУ в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ. Зокрема ВСУ зазначив, що позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд).

Суд зазначає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не довела, що встановленням огорожі та висадженнямвідповідачкою (за первісним позовом та позивачкою за зустрічним) ОСОБА_3 саджанців дерев, було порушенодержавні будівельні норми чиї права власника та що їй створено перешкоди для користування й розпорядження своїм майном.Такимчином не підлягають задоволенню вимоги позивача за первісним позовом, адже діями відповідача не порушується право позивача на користування і розпорядження земельною ділянкою.

Натомість, позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 доведено, що встановленням господарської будівлі для утримання худоби і стодоли на земельній ділянці ОСОБА_1 було порушено державні будівельні норми та її права власника/користувача та що їй створено перешкоди для користування своїм майном.

Разом з тим, згідно з абзацом 1 частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.

Такий правовий висновок викладено в постанові КЦС ВС від 29.10.2018 року у справі №612/553/15-ц (провадження №61-22051св18).

А відтак, з огляду на відсутність у прохальній частині позовних вимог вказівок на індивідуально визначене майно, розміщенням котрого вчиняються перешкоди, такі вимоги вбачаються передчасними та не підлягають до задоволення. Тому в частині зустрічних позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні житловим будинком, земельною ділянкою по АДРЕСА_2 шляхом знесення нею своїх господарських будівель, - слід відмовити.

На переконання суду, позивачка за зустрічним позовом не довела, що дерево туя посаджене з порушенням державних будівельних норм, та що зазначеним порушеноїї права власника чи що їй створено перешкоди для користування й розпорядження своїм майном. Тому у цій частині вимоги зустрічного позову також не підлягають до задоволення.

Відтак, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачами вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (як правонаступника Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області), тому підстав для задоволення вказаних позовів не вбачає, водночас, позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення створеної ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, належними ОСОБА_1 , шляхом:

-відновлення рівчака довжиною 77,59 м, шириною 1,45 м, глибиною від 0,5 до 1 м, протяжністю з півночі на південь від автодороги ОСОБА_17 до річки Веретениця, між присадибною земельною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в смт. Дубляни Самбірського району Львівської області;

-знесення самовільно встановлений вздовж межі земельної ділянки ОСОБА_1 бетонний паркан, зрізати садженці хвойних та інших порід дерев, що висаджені вздовж засипаного русла рівчака довжиною 77,59 м, що проходив з півночі на південь від автодороги ОСОБА_17 до річки Веретениця, між присадибною земельною ділянкою ОСОБА_3 та присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в смт. Дубляни Самбірського району Львівської області - відмовити.

В задоволенні позову Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської областідо ОСОБА_3 про:

-зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0112 га, що проходить між земельними ділянками, з одного боку ОСОБА_3 , а з іншого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в смт. Дубляни Самбірського району Львівської області;

-зобов`язати ОСОБА_3 привести самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0112 га, що проходить між земельними ділянками, з одного боку ОСОБА_3 , а з іншого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в смт. Дубляни Самбірського району Львівської області до первісного стану шляхом демонтажу бетонного паркану та звільнення (зрізання) її від висаджених на ній дерев та кущів, а також відновлення природного заглиблення, що слугувало водовідводом стічний і талих вод - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою - задовольнити частково.

Визнати незаконними:

- рішення від 30 серпня 2012 р. за №266 позачергової ХVІІ сесії VІ демократичного скликання Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області «Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо внесення змін до рішення Дублянської селищної ради №216 від 27.03.2012 р. в частині збільшення площ, земельної ділянки на яку оформляється право власності»;

- рішення від 20 грудня 2013 р. за №486 позачергової ХХVІ сесії VІ скликання Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської власті про демонтування бетонної огорожі та відновлення канави;

- рішення від 30 травня 2014 р. за № 568 позачергової XXX сесії Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської власті «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності територіальної громади ОСОБА_3 ».

В решті вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при його оголошенні,протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення`Цивільного процесуального кодексу Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Повний текст рішення складено та проголошено 04.02.2022 року о 14 год.

Суддя