Рішення № 103036396, 19.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15907/21

Провадження № 2/234/1175/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Бакуменко А.В.

при секретарі судового засідання Кісточка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорськ у порядку скороченого позовного провадження цивільну справу №234/15907/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, -

Обставини справи:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат АБ «Калінін і Партнери» - Калінін С.К., звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів.

19.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, вчинено виконавчий напис № 24572, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованості в розмірі 14266 грн. 50 коп..

18.08.2021 року, приватним виконавцем Виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66549385 на підставі виконавчого напису № 24572 виданого 19.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.

Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником із ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Крдит-Капітал». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.11.2020 року по 29.12.2020 року. Сума заборгованості за кредитом складає 13336,50. Сума за вчинення виконавчого напису 930,00 грн.

02.09.2021 року приватний виконавець Горелик Є.Б. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які він отримує в «Приватному Акціонерному Товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод».

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати ПрАТ «НКМЗ» приватним виконавцем Донецької області Гореликом Євгеном Борисовичем на виконання виконавчого напису № 24572 від 19.02.2021 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 66549385 за період з вересня 2021 року по жовтень 2021 року утримано з позивача 1551,35 грн.

Вважає, що виконавчий напис нотаріуса виданий з порушенням діючого законодавства та є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

В зв`язку з вищевикладеним просить суд визнати виконавчий напис № 24572 від 19.02.2021 року про стягнення заборгованості таким , що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 1551,35, судовий збір за подання заяви в розмірі 1816,00, та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23.11.2021 року провадження по цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.12.2021 року на адресу Краматорського міського суду надійшла уточнена позовна заяв в якій позивач зазначає про те, що згідно звіту про здійснені відрахування та виплати ПрАТ «НКМЗ» приватним виконавцем Донецької області Гореликом Євгеном Борисовичем на виконання виконавчого напису № 24572 від 19.02.2021 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 66549385 за листопад 2021 року утримано з позивача 1196,81 грн. Таким чином приватним виконавцем Гореликом Є.Б. на виконання виконавчого напису № 24572 від 19.02.2021 року по виконавчому провадженню № 66549385 за період з вересня 2021 року по листопад 2021 року утримано з позивача 2748,16 грн.

Таким чином позивач просить визнати виконавчий напис № 24572 від 19.02.2021 року про стягнення заборгованості таким , що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 2748,16, судовий збір за подання заяви в розмірі 1816,00, та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник позивача – адвкокат АБ «Калінін і Партнери» - Калінін С.К. надав заяву, в якій просить розглянути справу у відсутність сторони позивача, просить задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти заочного рішення у справі.

Представник відповідача та третя особи у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву не надано.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України, та у відповідності з ч.1 ст.81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 року за зверненням ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 24572 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 14266,50 грн.

18.08.2021 року, приватним виконавцем Виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66549385 на підставі виконавчого напису № 24572 виданого 19.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.

02.09.2021 року приватний виконавець Горелик Є.Б. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які він отримує в «Приватному Акціонерному Товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод».

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних справ шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі за тестом - Закон), та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 (далі за текстом - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - «Перелік»).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

-якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

-за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі за текстом - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою.

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п.1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п.1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п.10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за №6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3006/17.

У постанові від 17 травня 2018 року у справі №307/1580/17 щодо застосування положень ч.2 ст.88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.3 п.3 гл.16 розд.II Порядку вчинення нотаріальних дій Верховний Суд дійшов висновку про те, що нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, не обмежено трирічним строком за умови встановлення сторонами відповідно до ст.259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги. Тож позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, зазначивши, що такий строк не може бути змінений договором. Так, ст.88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 п.3 гл.16 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом і не може бути змінений домовленістю сторін.

Відповідно до висновків Великої Палати, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, як свідчать обставини справи, виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 року за № 8679 на ім`я ОСОБА_2 – анульоване.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2748,16 грн., суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням визнано виконавчий напис № 24572, вчинений 19.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального Округу Горай О.С., визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

Згідно звітів про здійснені відрахування та виплати ПрАТ «НКМЗ» приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. на виконання виконавчого напису № 24572 від 19.02.2021, на підставі якого відкрито виконавче провадження №66549385, за період з вересня 2021 по листопад 2021 утримано з позивача на загальну суму 2748,16 грн.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього Кодексу).

Аналіз статті 1212 ЦК України цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, оцінюючи зміст спірних відносин судом встановлено, що виконавчий напис, на підставі якого з карткового рахунку позивача утримувались суми стягнень, під час здійснення виконавчих дій, будучи визнаний таким, що не підлягає виконанню, втратив свою силу, що в свою чергу стало підставою для повернення відповідачем безпідставно набутих коштів.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» безпідставно набуло грошові кошти, які належать ОСОБА_1 .

Статтею 1213 ЦК України визначено порядок повернення в натурі безпідставно набутого майна, зокрема, передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України та вважає за належне стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2748,16 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України);

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 17.09.2021 року, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), копію акту від 15.11.2021 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання професійної правничої допомоги від 17.09.2021 року з описом наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того надано суду копію меморіального ордеру від 20.09.2021 року про сплату за договором про надання правової допомоги від 17.09.2021 року суми в 3000 грн. та копію меморіального ордеру від 10.01.2022 року про сплату за договором про надання правової допомоги від 17.09.2021 року суми в 2000 грн.

Отже, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є доведеними, а їх обсяг є співмірним зі складністю справи і ціною позову, а також з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом на них затраченим.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816 грн. за подачу позовної заяви та в сумі 454 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.2, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 19.02.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 24572 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» грошових коштів, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, 79008 вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28 м. Львів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 2748,16 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, 79008 вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28 м. Львів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

- судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1816 грн.;

- судовий збір заяву про забезпечення позову в сумі 454 грн, а загалом грошові кошти в сумі 2270,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, 79008 вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28 м. Львів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 витрати на надання правової допомоги в розмірі 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко