Рішення № 103032757, 24.01.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/612/20

2/125/495/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

судді Єрмічової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Турченяк І.В., представника позивача Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Рудич І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочене найменування АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що згідно заяви № б/н від 29 грудня 2011 року ОСОБА_1 цього ж дня отримав кредит. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Під час укладення договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої укладений договір є договором приєднання, оскільки його умови встановлені позивачем у стандартних формах, та укладення його можливе лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, інша сторона не може запропонувати свої умови договору. В разі непогашення відповідачем боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом відповідач сплачує Банку відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, які діють на дату нарахування та викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. Договору. При порушенні строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5 % від суми позову. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Оскільки, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, тому станом на 23 березня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 20063 грн 52 коп., яку АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 та понесені судові витрати у розмірі 2102 грн.

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково, ухвалено стягнути на користь АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року у розмірі 16019 грн 87 коп., із якої: заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 10318 грн 83 коп., заборгованість за нарахованими відсотками складає 0 грн, заборгованість за простроченими відсотками складає 0 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України складає 4269 грн 44 коп., заборгованість по комісії 0 грн, заборгованість по штрафам складає 1431 грн 60 коп., щодо вимоги про стягнення на користь АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 пені у розмірі 4043 грн 65 коп. відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2021 року заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року в цивільній справі за позовом АТ КБ"ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Рудич І.Р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, зазначила, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2011 року останній приєднався до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в результаті чого йому було видано кредитну карту "Універсальна" та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 300 грн, в подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено з ініціативи банку виходячи з кредитної історії клієнта, про що відповідач міг бути повідомлений шляхом звернення до банку за випискою, або у формі SMS-повідомлень, чи в мобільному додатку "Приват24", що зазначено в Умовах і правилах надання банківських послуг у ПриватБанку. Анкета-заява не містить типу обраної кредитної картки, суми бажаного кредитного ліміту та інших умов кредитування, оскільки ці дані містяться в Умовах та Тарифах банку, які на час укладення договору відповідачем не підписувалися, однак останній міг з ними ознайомитися на сайті банку. Щодо типу картки представник позивача повідомила, що анкета-заява може не містити зазначення типу картки, оскільки підписанням анкети-заяви клієнту відкривається поточний рахунок, після чого видається карта, яка в подальшому активується клієнтом у банкоматі або шляхом отримання SMS-повідомлення. Клієнт зобов`язаний самостійно цікавитися станом рахунку та отримувати виписки по картрахунку у спосіб визначений Умовами і правилами надання банківських послуг з метою виконання умов договору. Порядок нарахування відсотків, пені, комісії та штрафів відображено в розрахунку заборгованості та виписці по рахунку, з чим відповідач міг би бути ознайомлений під час зняття коштів та мав би розуміти, що під час зняття коштів банком списується комісія за отримання кредитних коштів, а також нараховуються відсотки за користування кредитом. З інформації, яка міститься в кредитній справі відповідача ОСОБА_1 , неможливо встановити місце укладення договору, припускає, що його укладено у відділенні банку в м. Бар Вінницької області, оскільки з виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти у м. Бар, крім того, в кредитній справі відсутні докази повідомлення відповідача в письмовій формі про зміну кредитного ліміту, що ймовірно відбувалося шляхом інформування у вигляді SMS-повідомлень. Відповідач ОСОБА_1 за період, який відображений у виписці по рахунку, користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість, однак належним чином не виконував умови договору у зв`язку з чим виникла заборгованість. Представник позивача не визнає контрозрахунок наданий представником відповідача, оскільки внаслідок порушення умов договору та часткового погашення заборгованості неможливо встановити суму коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості, оскільки такі кошти списувалися в рахунок нарахування санкцій за порушення умов договору. З огляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувалися, тому представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Рудич І.Р. просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Покоєвич А.О. в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.с. 131-132 т. 2).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О., який діє на підставі ордера від 22 жовтня 2020 року, подав відзив на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 44-50 т. 2), обґрунтовуючи тим, що 29 грудня 2011 року між AT КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н. Відповідно до розрахунків, наданих банком, розмір кредиту становить 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак позовна заява не містить даної інформації, зазначено лише про збільшення кредитного ліміту до 6000 грн, що є незаконним та на що банк не отримував згоди від ОСОБА_1 . У позовній заяві зазначено суму заборгованості у розмірі 20063 грн 52 коп. Однак враховуючи те, що тіло кредиту становить 3000 гривень, а тому 36 % мають нараховуватись на саме на цю суму. Згідно розрахунків банку, заборгованість за кредитним договором становить 20063 грн 52 коп., із якої: заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 10318 грн 83 коп., заборгованість за нарахованими відсотками складає 0 грн, заборгованість за простроченими відсотками складає 0 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України складає 4269 грн 44 коп., нарахована пеня у розмірі 4043 грн 65 коп., заборгованість по комісії 0 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 931 грн 60 коп. - штраф (процентна складова). З дня виникнення заборгованості, вказаної у розрахунках банку, тобто з 29 грудня 2011 року, по кінцевий день розрахунків, тобто до 23 березня 2020 року, пройшло більше 8 років. Із зазначеного вище представником відповідача наведено грубий контррозрахунок за даним кредитним договором: період з 29 грудня 2011 року по 23 березня 2020 року становить 8 років і 3 місяці або 99 місяці, відтак тіло кредиту 3000 грн х 36 % річних = 1080 грн х 8 років = 8 640 гривень за 8 років; 1080 грн% річних : 12 місяців = 90 грн на місяць х 3 місяці = 270 гривень за 3 місяці. Отже, загальна заборгованість за 8 років 3 місяці становить 8910 гривень (8640грн + 270 грн), детальний контррозрахунок надано окремим документом. Тому, загальна сума відсотків за весь період розрахунку становить 8910 грн, тобто банк мав нарахувати відсотки в сумі 8910 грн, а отже заборгованість не може бути більшою за цю суму. Тіло кредиту 3 000 грн + 8 910 грн відсотків = 11910 грн - вся сума, яку повинен повернути боржник банку, але за умови врахування внесених проплат за кредитним договором, сума яких становить 13681 грн 47 коп.

У розрахунках банку, а саме у колонці "сума погашення за наданим кредитом" зазначено, що відповідач сплатив банку грошові кошти в сумі 13681 грн 47 коп. Отже, беручи до уваги тільки позовну заяву і додані до неї розрахунки, різниця між сплаченою сумою та залишком заборгованості становить переплату у розмірі 1771 грн 47 коп., а не заборгованість у розмірі 20063 грн 52 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 сплатив всю суму заборгованості, однак банк продовжує нараховувати відсотки і штрафи, які він значно завищив та нарахував з порушенням вимог закону. Крім того, банк умисно сприяв збільшенню розмірів збитку, а саме тим, що незаконно нараховував пеню та штрафні санкції на кредит, який не відповідає розміру, що вказаний в договорі № б/н від 29 грудня 2011 року, та невірних розрахунків відсотків но кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де зазначено, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua, неодноразово змінювалися самим AT КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви є неможливим. Надані позивачем правила надання банківських послуг ІІриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору. У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок про те, що витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна 30 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПривагБанку ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можна розцінювати як частину кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Неповідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. При отриманні кредитної картки клієнти банку підписують лише один документ - заявку на приєднання до умов публічної оферти надання банківських послуг, з якими банк їх не ознайомлює, зокрема із застосуванням послуги "миттєва розстрочка". Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 342/180/17 вказує, що банк не має права нараховувати та стягувати зі своїх клієнтів проценти та пеню за виданими кредитними картками, а лише суму виданого кредиту у вигляді використаного кредитного ліміту картки.

Крім того, представник відповідача зазначає, що зміна кредитного ліміту, про що зазначено в позовній заяві, є незаконною, оскільки відповідач не надавав згоду на зміну кредитного ліміту та не ознайомлювався з умовами його зміни, що підтверджується відсутністю підпису відповідача ОСОБА_1 щодо погодження даного. Тобто, зміна кредитного ліміту була застосована без відома, згоди та волевиявлення відповідача, тому це є неправомірними діями з боку AT КБ "ПриватВанк", що відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 03 липня2019 року у справі № 342/180/17 незаконним і неправомірним. Відтак, банк в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору, про що не повідомив відповідача.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) невід`ємною частиною кредитного договору згідно з пунктами 2.1.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику, та визначає, зокрема умови кредитування, вид кредитної картки. Така Пам`ятка у матеріалах справи відсутня, що підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування.

Крім того, розмір заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам відповідно до позовної заяви складає 20063 грн 52 коп., що перевищує розмір дозволеного згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Цільове призначення кредиту за наданим кредитним договором визначено - на споживчі цілі. Тобто даний кредит є споживчим, а тому на дані правовідносини поширюються норми Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 вказаного Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації понад 50%, у разі невиконання ним зобов`язань за договором, що веде до визнання даної умови договору недійсною. Тобто, в даному випадку тіло кредиту становить 3000 грн, сума компенсації (штрафів) не повинна була бути більшою 50 % , що дорівнює 1500 грн, тому позивач неправомірно збільшив суму заборгованості у більше ніж 13 разів. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і Правил, на які позивач посилається в своїй позовній заяві, передбачено, що штраф нараховується за порушення строків платежу більше ніж на 30 днів, а згідно розрахунку банку строк платежу відповідача ОСОБА_1 не перевищував 30 днів, а банком в свою чергу було незаконно нараховані штрафні санкції. Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог, до суми заборгованості за кредитним договором включено подвійні штрафи та нарахування мінімальної щомісячної суми внеску на погашення заборгованості.

Отже, за порушення позичальником строків виконання зобов`язання за кредитним договором банком одночасно нараховані 3 види штрафів, зокрема, 4043 грн 65 коп. - пеня, 500 грн - фіксований штраф, 931 грн 60 коп. - штраф за процентами, а загалом 5475 грн 25 коп., що майже вдвічі перевищує розмір кредиту. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Таким чином, згідно ст. 549 ЦК України одночасне застосування 3-х видів штрафів, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. Крім того в позовній заяві не надано чіткого обґрунтування, як нараховувалась заборгованість і на яку суму.

У ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 2.1. Постанови Правління НБУ передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту банк зобов`язаний повідомити у письмовій формі позичальника, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У кредитному договорі повинен міститися графік платежів в розрізі сум погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, що в даному випадку банком не дотримано.

Враховуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. зазначає, що позовна заява AT КБ "ПриватБанк" не обґрунтована належними доказами та не містить доказів на підтвердження суми боргу, не враховані проплати ОСОБА_1 по даному кредитному договору, позивачем незаконно змінено кредитний ліміт, тобто банк умисно сприяв збільшенню розмірів збитку, а саме незаконно нараховував заборгованість на суму кредиту, яка не відповідає розміру кредиту, яку незаконно підвищено банком, у зв`язку з чим, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Меркулова В.В., яка діє на підставі довіреності від 30 липня 2020 року, подала до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Покоєвича А.О. (а.с. 58-72 т. 2), де зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 29 грудня 2011 року. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, що підтверджує те, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладення договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, в заяві зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказують на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають: Заява, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.uа), складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п. 1.1.1.90 ,2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в заяві. Картковий рахунок - це рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п. 1.1.1.90 Умов), та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Тарифи - це розмір винагороди за послуги банку, вони є невід`ємною частиною договору, перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та правил.

Як зазначає представник позивача, з моменту оформлення кредитного договору позичальник не звертався в банк за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, це підтверджує факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Доказом підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості є розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

На посилання представника відповідача у відзиві на Закон України "Про захист прав споживачів", представник позивача зазначає, що даний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тобто норми Закону на спірні правовідносини не поширюються.

З копії анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив: "Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді... Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку". Також до матеріалів позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", з якої вбачається що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00 % (36,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були погоджені усі істотні умови.

Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування представник позивача зазначає, що позивачем надано до суду копію анкети-заяви від 29 грудня 2011 року на двох сторінках, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, яка відповідачем заповнена особисто. Також до матеріалів позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Крім того, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Враховуючи те, що за змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, повернення карт, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів по картрахунку інформувати (при необхідності письмово у разі якщо вирішення питання передбачає дану необхідність) банк про це протягом тридцяти п`яти днів з моменту списання.

Щодо зміни відсоткової ставки представник позивача зазначає, що згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку, які додано до відповіді на відзив. 01 січня 2013 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01 вересня 2014 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 30,0%, 01 вересня 2014 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01 вересня 2014 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 34,80%, 01 квітня 2015 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01 квітня 2015 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,20%, зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами. Зокрема, відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ у справі № 6-16цс15 представник позивача зазначає, що у вказаній постанові ВСУ вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника". Однак, в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку від 06 березня 2010 року, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Крім того, згідно заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Щодо посилання відповідача на постанову ВС у справі № 342/180/17, представник позивача зазначає, що у даній постанові Верховний Суд вказав, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам. Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Таким чином, при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В даній справі, що розглядається судом, позивачем надано ряд належних та допустимих доказів, що підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку, використання відповідачем кредитного ліміту та сплату відсотків за його використання.

Представник позивача звертає увагу суду на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався підпунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду про прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Щодо наданого банком розрахунку заборгованості представник позивача зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу, тому суду надано разом з позовною заявою виписку по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту № 578/5 від 12 квітня 2012 року, з якої вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість за договором, після чого продовжував користувався кредитними коштами. Використовуючи кредитні кошти, відповідач був ознайомлений з умовами договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Зауважує, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, оскільки останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Щодо порядку погашення заборгованості представник позивача зазначає, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних (п. 1.1.1.49). У разі непогашення заборгованості протягом пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360/365 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6). Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів зазначені в Тарифах. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту (п. 2.1.1.12.4). У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг (п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2) та Тарифів.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Представником позивача наведено формули нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість, пені, комісії та штрафів.

За таких підстав представник позивача АТ КБ "Приват Банк" Меркулова В.В. просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи пояснення представника позивача АТ КБ "ПриватБанк" Рудич І.Р., заяви представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідно до копії Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є юридичною особою (а.с. 122-124 т. 1).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

05 жовтня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" видано банківську ліцензію № 22, зареєстровано Національним Банком України 19 березня 1992 року за номером 92 на право здійснення банківських операцій, визначені частиною третьою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с. 121 т. 1).

Встановлено, що 29 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку з метою отримання банківських послуг (а.с. 14 т. 1).

Відповідно до довідки, видано АТ КБ "ПриватБанк", відповідачу ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 29 грудня 2011 року було видано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 відкрито 29 грудня 2011 року, термін дії - листопад 2015 року; № НОМЕР_2 відкрито 17 жовтня 2013 року, термін дії - квітень 2017 року; № НОМЕР_3 відкрито 23 травня 2017 року, термін дії - травень 2021 року; № НОМЕР_3 відкрито 19 червня 2017 року, термін дії - травень 2021 року (а.с. 78 т. 1).

Відповідно до довідки, видано АТ КБ "ПриватБанк", відповідачу ОСОБА_1 було неодноразово змінено кредитний ліміт: 29 грудня 2011 року - 300 грн, 29 грудня 2011 року - 300 грн, 30 травня 2012 року - 260 грн, 09 березня 2013 року - 1800 грн, 27 жовтня 2016 року - 3000 грн, 26 жовтня 2017 року - 6000 грн, 20 серпня 2018 року - 0 грн (а.с. 79 т. 1).

Відповідно до наданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29 грудня 2011 року станом на 30 вересня 2019 року, без зазначення номеру, дати видачі та виконавця вказаного документа, в період з 29 грудня 2011 року до 30 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 погашав заборгованість на зальну суму 9668 грн 17 коп., яку враховано банком в рахунок погашення заборгованості за поточним тілом кредиту у розмірі 7790 грн 17 коп., за простроченим тілом кредиту у розмірі 1315 грн 27 коп., по пені у розмірі 562 грн 73 коп. (а.с. 42-52 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року станом на 23 березня 2020 року розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 20063 грн 52 коп., із якої: заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 10318 грн 83 коп., заборгованість за нарахованими відсотками складає 0 грн, заборгованість за простроченими відсотками складає 0 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України складає 4269 грн 44 коп., нарахована пеня у розмірі 4043 грн 65 коп., заборгованість по комісії 0 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 931 грн 60 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 53).

Згідно виписки АТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі здійснення автоматичного списання відсотків, штрафів та пені позивачем шляхом збільшення суми боргу (а.с. 73-77 т. 1).

Згідно з розрахунком, проведеним представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Покоєвичем А.О. за період з 25 січня 2012 року до 03 травня 2019 року, ОСОБА_1 погашено 13681 грн 47 коп. (а.с. 48-50), що в судовому засіданні 24 січня 2022 року представником АТ КБ "ПриватБанк" Рудич І.Р. не спростовано.

Однак суд, при проведенні розрахунку фактично отриманих та сплачених відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року встановив, що представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Покоєвичем А.О. не враховано суми проплат ОСОБА_1 за 19 грудня 2016 року у розмірі 300 грн, за 29 січня 2017 року у розмірі 200 грн, за 26 лютого 2017 року у розмірі 200 грн, а відтак відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість у розмірі 14381 грн 47 коп. (13681 грн 47 коп. + 300 грн + 200 грн + 200 грн), в той час як фактично отримано кредитних коштів у розмірі 11527 грн 79 коп. (а.с. 73-77 т. 1).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 29 грудня 2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 14 т. 1). Крім цього анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, анкета-заява не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, окрім особистих даних та підпису відповідача, в тому числі не містить відомостей про встановлення кредитного ліміту у розмірі 6000 грн на умовах, про які зазначено в позові. У анкеті-заяві у відповідному розділі не обрано вид карти, яку бажає оформити на своє ім`я клієнт, та не зазначено суму бажаного кредитного ліміту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 грудня 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Крім цього, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 92 т. 1) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua (а.с. 93-118 т. 1), якими визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Однак, позивачем не надано доказів того, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки у зазначеному банком розмірі, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви.

Суд не бере до уваги наданий позивачем наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що, як зазначає представник позивача, була чинна на момент підписання заяви позичальника, оскільки даний документ не підтверджує факту ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк".

Суд відхиляє твердження представника позивача АТ КБ "ПриватБанк" Меркулової В.В. про неможливість застосування висновку ВП ВС у справі № 342/180/17, оскільки в даному випадку представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. у відзиві на позов заперечував щодо погодження між сторонами умов щодо сплати процентів. Не береться до уваги також посилання представника позивача на ряд постанов Верховного Суду, оскільки вказані постанови не проектуються на обставини справи, яка розглядається судом.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Рудич І.Р. не надала повних, чітких та достовірних відповідей, як то передбачено п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, зокрема щодо типу виданої відповідачу картки, законності зміни банком кредитного ліміту відповідачу, про його повідомлення про такі зміни, щодо погодження процентної ставки та інших умов договору, повідомила, що відповідачу ОСОБА_1 було оформлено кредитну картку "Універсальна", умови кредитування за якою відображено у Тарифах банку, однак суд, дослідивши витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 41 т. 1), який додано позивачем до позовної заяви, встановив, що кожний вид пільгової картки ("Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRACT", "Універсальна GOLD") передбачає різний пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів, даний документ не містить особистого підпису відповідача, відтак неможливо встановити, який тип картки "Універсальна" було відкрито відповідачу і яким чином він був ознайомлений з умовами кредитування. Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтвердила, що Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи на час укладення договору відповідачу під особистий підпис не надавалися, він був проінформований про умови договору працівником банку в усній формі або ж на офіційному сайті АТ "ПриватБанк", вказала, що відповідач міг самостійно звернутися до відділення банку з метою отримання виписки по рахунку, де відображено такі відомості, однак, будучи ознайомленою з матеріалами кредитної справи ОСОБА_1 , про що повідомила суду, не надала відповіді про місце укладення договору та не подала доказів ознайомлення відповідача про умови кредитування, що доводить той факт, що відповідача ОСОБА_1 не було ознайомлено з умовами кредитного договору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 грудня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04 травня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанком, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім цього, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 грудня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Крім того, у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

За таких підстав, при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 не дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Вказане узгоджується із правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, у якій зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умов та правил надання банківських послуг, оскільки вони не містять підпису позичальника викладена у постанові Верховного Суду України Верховного Суду від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15, та постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2647/17, провадження № 61-5662св19.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року в загальній сумі, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду виписку по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 73-77 т. 1), яка свідчить про те, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 повернуті АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Так, в ідповідно до виписки за кредитним договором № б/н за період з 29 листопада 2011 року до 01 березня 2020 року, відповідачем ОСОБА_1 фактично внесено коштів у розмірі 14381 грн 47 коп., в той час як фактично отримано 11527 грн 79 коп. (а.с. 73-77 т. 1).

У відзиві представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. зазначає, що ОСОБА_1 сплачено в рахунок погашення кредиту на користь АТ КБ "ПриватБанк" кошти у розмірі 13681 грн 47 коп., тому суд бере це до уваги, та розцінює як визнання відповідачем ОСОБА_1 факту отримання кредиту та користування кредитними коштами шляхом отримання кредитних коштів та погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд враховує визнання відповідачем факту підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримання на підставі цієї заяви кредитної картки. Крім цього, суд враховує визнання відповідачем факту користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене вище слідує, що звернувшись з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 20063 грн 52 коп. позивач не довів належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості у відповідача.

Надані банком розрахунки заборгованості за договором № б/н від 29 грудня 2011 року, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , станом на 23 березня 2020 року не є належними та допустимими доказами існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки вони подані банком без зазначення будь-яких даних, що ідентифікують виконавця документа (посади, прізвища) (а.с. 42-53 т. 1). Вказане також підтверджується представником позивача у відповіді на відзив, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань за певний період часу (а.с. 58-72 т. 2). Крім того, ці розрахунки не є первинними документами, оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 цього Положення первинним є документ, що містить відомості про операцію.

Пунктом 6 Положення встановлено, що саме банк зобов`язаний забезпечити: 1) документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); 2) своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; 3) дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; 4) виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; 5) формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; 6) формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; 7) надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).

Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Положення).

Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

До позовної заяви позивач не додав жодного первинного бухгалтерського документу, в тому числі особового рахунку чи виписки з нього. Не надано також підтверджуючих даних про те, на який строк надавався кредит, про зміну відсоткової ставки, на підставі яких фінансових документів відповідач отримав кредит та в якому розмірі, яких саме платежів, коли саме і в яких сумах відповідач не сплатив заборгованість.

Враховуючи те, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 умови договору щодо сплати відсотків, пені, штрафів не погоджені та не є складовою частиною кредитного договору, однак, ураховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 фактично отримано кредитні кошти у сумі 11527 грн 79 коп. та сплачено банку кошти у сумі 14381 грн 47 коп. , то суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено тіло кредиту, тобто повернуто суму фактично отриманих коштів в повному обсязі, а відтак останній заборгованості перед банком не має, тому в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі частин 1, 2 ст. 207, частин 1, 3 ст. 509, статей 526, 549, частин 1, 2 ст. 551, статтей 626, 628, ч. 1 ст. 633, ч. 1 ст. 634, ч. 1 ст. 638, статей 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК, п. 4 ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, П. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктом 14 п. 1, пунктами 6, 43, 44, 51, 52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, частинами 1, 2, 8 ст. 259, статтями 263-265, частинами 5, 6 ст. 272, ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року.

Суддя В. В. Єрмічова