Рішення № 103031558, 29.11.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8320/21

Провадження №2-а/367/306/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді Линника В.Я.,

за участю секретаря судових засідань – Балинської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому він просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4910274 від 16.10.2021 р. щодо нього, складену інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ старшим лейтенантом поліції Слободяном Олегом Володимировичем, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути на його користь з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 454 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що оскаржуваною постановою на нього накладено адміністративне стягнення за те, що він 16.10.2021 р. керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Вважає, що ця постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки на вимогу працівника поліції він надав для ознайомлення водійське посвідчення, видане державними органами Республіки Білорусь. Відповідно до пп. А п. 1 ст. 41 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 р.) договірні сторони домовляються визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх національних мов. Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1993 р.) документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не з підстав, визначених чинним законодавством України, оскільки позивач мав водійське посвідчення і пред`явив його поліцейському.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву від нього не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Судом встановлено, що 16.10.2021 р, об 11 год 19 хв, в м. Київ, по просп. Академіка Палладіна, 46-В, інспектором УПП в м. Київ старшим лейтенантом поліції Слободяном О.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4910247, відповідно до якої водій ОСОБА_1 , керучи ТЗ, не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ, чим порушив п. 2.1а ПДР України, а тому скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З вказаної постанови вбачається, що УПП в м. Київ старшим лейтенантом поліції Слободяном О.В. по справі прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 3400 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Положення ч. 2 ст. 126 КУпАП, передбачають адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1а 2 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 29.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 р.).

Пунктом 30 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 р., записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України мають право на керування транспортними засобами, маючи посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 р., учасником якої є України.

На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 16.10.2021 р. на вимогу інспектора патрульної поліції Щербань Г.О. пред`явив посвідчення на право керування транспортним засобом, видане уповноваженим органом Республіки Білорусь. Відповідачем не спростовано таку обставину.

З метою правильного вирішення правового спору, що виник між сторонами, необхідним є встановлення відповідності посвідчення наданого ОСОБА_1 , вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 р., підписантом та учасником якої є Україна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 р.), кожен водій автомобіля повинен мати водійське посвідчення. Договірні сторони будуть визнавати: 1) будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає вимогам Додатка 6 до цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 4 Додатка 6 до Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 р.), в посвідченні в обов`язковому порядку зазначаються перераховані нижче відомості: 1) прізвище; 2) ім`я та по батькові - значено в розділі; 3) дата і місце народження - зазначено в розділі; 4) місце проживання; 5) орган, що видав посвідчення; 6) дата і місце видачі посвідчення; 7) дата закінчення дії посвідчення; 8) номер посвідчення; 9) підпис і/або штамп або печатку органу, що видав посвідчення; 10) підпис власника; 11) категорія або категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій. Крім того, до водійського посвідчення повинна додаватися фотографія власника.

Надана до суду позивачем копія водійського посвідчення відповідає зазначеним вимогам.

Докази на підтвердження порушення ОСОБА_2 вимог ПДР України відповідачем суду не надані, як і не спростовані посилання позивача на наявність у нього на момент зупинки посвідчення водія громадянина Республіки Білорусь, відповідного вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 р.).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з наведеного, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП – закрити у зв`язку із відсутністю події такого правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 454 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 126, 222, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 77, 229, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4910274 від 16.10.2021 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ старшим лейтенантом поліції Слободяном Олегом Володимировичем, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП – закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: В.Я. Линник