Вирок № 103031206, 08.02.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5443/21

Провадження № 1-кп/216/414/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2022 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12021041230000831 від 05 серпня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Квітневе Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Гулик Д.А.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2021 року близько 17.00 год. ОСОБА_1 , маючиумисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, прибув до будинку АДРЕСА_3, де впевнившись у відсутності власника вказаного будинку та інших свідків, реалізуючи свій злочинний намір, переліз через паркан зазначеного домоволодіння. Далі ОСОБА_1 , незаконно знаходячись на території домоволодіння, шляхом зламу навісного замка проник до приміщення сараю, звідки таємно викрав належний ОСОБА_2 саморобний металевий мангал вартістю 1 400 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і дав суду такі показання. 26 червня 2021 року близько 17.00 год. він проходив по території садівничого товариства «Єдність» і побачив занедбаний будинок, переліз через паркан (металеву сітку), підійшов до сараю, зірвав навісний замок за допомогою арматури, яку знайшов там же, і потрапив у середину сараю, де знаходились лише дрова та металевий мангал. Він забрав мангал, покинув територію вказаного будинку та направився до прийому металобрухту для здачі викраденого майна. У черзі на здачу металобрухту раніше невідомий йому чоловік запропонував купити в нього мангал, він погодився та продав мангал за 500 грн, які витратив на власні потреби. Водночас обвинувачений зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладені правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, засуджує свій негативний вчинок, запевняє не повторювати протиправної поведінки в майбутньому та вважає справедливим покарання, яке просив призначити йому прокурор.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд за його відсутності.

За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, визнав за можливе з`ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілого відповідно до положень ст. 325 КПК України.

Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та згоду прокурора на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого й прокурора, суд змістовно роз`яснив останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 за висунутим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в інше приміщення.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження та долученої до них досудової доповіді обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває, за попереднім місцем мешкання характеризується задовільно (а.к.п. 39-43).

Водночас у пункті 4 досудової доповіді міститься висновок органу з питань пробації про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочином шкода повністю відшкодована шляхом повернення потерпілому викраденого майна.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наведені дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, відсутність попередніх судимостей, офіційної роботи, родини та утриманців, не перебування на обліках, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, повне відшкодування завданої злочином шкоди шляхом повернення потерпілому викраденого майна, а також указаний висновок органу з питань пробації.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, зважаючи на характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, відсутність його негативних наслідків через повернення потерпілому належного майна, а також на перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має зареєстроване та постійне місце проживання, на обліках не перебуває, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, щиро покаявся, жалкує про свій вчинок, обіцяє виправитись і запевнив про недопущення протиправної поведінки в майбутньому, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов`язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_1 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 686 грн 48 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експерта (а.к.п. 22).

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речовий доказ, а саме саморобний металевий мангал, - вважати повернутим власнику ОСОБА_2 згідно з його розпискою від 09.08.2021 року (а.к.п. 35).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 686 (шістсот вісімдесят шість) грн 48 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.В. Онопченко