Рішення № 103031099, 08.02.2022, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1143/21

Провадження № 2/188/101/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Гречко В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Територіальний сервісний центр № 1247 (на правах відділу, м. Павлоград) регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС), про визнання права власності на транспортний засіб,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі – відповідач), про визнання права власності на транспортний засіб.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірний вантажний автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 перебуває на реєстраційному обліку за колгоспом «МИР» Новомиколаївського району Запорізької області. 16.09.2002 позивач сплатив грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн за вказаний автомобіль на користь товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «МИР», код ЄДРПОУ 03751190, та по накладній №691 від 16.09.2002 отримав його для подальшого користування, про що поставив власний підпис у цій накладній. Починаючи з 16.09.2002 року позивач безперервно та відкрито користується вказаним вантажним автомобілем, проводить за власний рахунок його поточний ремонт.

14.05.2021 позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1247 у м. Павлограді Дніпропетровської області з метою оформлення на себе правовстановлюючих документів на вказаний вантажний автомобіль, на що отримав відмову у зв`язку з тим, що накладна №691 від 16.09.2002 відповідно до чинного законодавства не визначена в якості документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

20.09.2006 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «МИР» у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Позивач, посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на вантажний автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ-554 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 30.08.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Територіальний сервісний центр №1247 (на правах відділу, м. Павлоград) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС), в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору (далі – третя особа) та призначено підготовче засідання на 15.09.2021р.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій позов підтримав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надав листа, в якому вказав, що заперечень проти позову не має за умови, що витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем, просить справу розглянути без участі представника відповідача і надіслати копію рішення.

Третя особа свого представника до суду не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, у якій претензій до сторін не мала і просила прийняти рішення згідно з чинним законодавством, вказавши, що однією з підстав для реєстрації (перереєстрації) транспортнихзасобів є копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Відповідно до ч.4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Як вбачається з копії технічного паспорту авто-мотомашини серії НОМЕР_4 , виданого 29.09.1987р. Оріховським МРЕВ ДАІ у Запорізькій області, спірний вантажний автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ-554 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований за колгоспом «МИР» Новомиколаївського району Запорізької області.

16.09.2002 позивач сплатив грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн за вказаний автомобіль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР», код ЄДРПОУ 03751190 та по накладній №691 від 16.09.2002 отримав цей автомобіль у володіння для подальшого користування, що підтверджується копією вказаної накладної.

При цьому керівник ТОВ «МИР» запевнив позивача, що колгосп «МИР» було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «МИР», яке своєю чергою було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «МИР», внаслідок чого ТОВ «МИР» є правонаступником колгоспу «МИР», а також, що ТОВ «МИР» будуть вжиті заходи для зняття спірного автомобіля з обліку в МРЕВ після чого позивач зможе зареєструвати вказаний транспортний засіб за собою.

Отже, позивач, сплативши на користь ТОВ «МИР» грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн, отримав у користування спірний вантажний автомобіль без перереєстрації права власності, таким чином, добросовісно заволодів чужим майном та почав відкрито ним користуватися.

Починаючи з 16.09.2002 позивач безперервно та відкрито користується вказаним вантажним автомобілем, проводив за власний рахунок його поточний ремонт та технічне обслуговування, що підтверджується копіями товарних чеків від 06.05.2004р., 20.04.2006р., 04.05.2008р., 12.04.2009р., 04.04.2010р.,10.04.2012р., 16.04.2014р., 10.04.2016р., 03.05.2018р., 22.01.2020р., 15.02.2021р.

Керівництво ТОВ «МИР» не виконало свою обіцянку щодо зняття з реєстрації спірного автомобіля, стосовно самого ТОВ «МИР» постановою Господарського суду Запорізької області від 16.02.2006 була порушена процедура банкрутства і за ухвалою того ж суду від 11.07.2006 ТОВ «МИР», код ЄДРПОУ 03751190 було ліквідовано в процедурі банкрутства. Вказане судове рішення оприлюднено на офіційному сайті «Єдиний Державний реєстр судових рішень», що підтверджено роздруківкою з сайту копії цього рішення.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 20.08.2021 №409759985471 підтверджується, що 20.09.2006 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «МИР» у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Починаючи з 16.09.2002 і по цей час ніхто не вживав жодних дій, які б перешкоджали позивачеві користуватися вказаним майном, у тому числі не звертався з вимогою про витребування цього майна з чужого володіння.

Відповідно до ч.1 ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Отже, і власник, і правонаступник спірного майна відсутні і це майно є безхазяйною річчю.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин,

сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,

марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок,

інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі — підрозділи Державтоінспекції) (п.6).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції. Порядок ведення Єдиного державного реєстру Державтоінспекції та надання інформації з нього затверджується МВС (п.3).

14.05.2021 позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1247 в м. Павлоград Дніпропетровської області з метою перереєстрації на себе правовстановлюючих документів на вказаний вантажний автомобіль.

Листом Територіального сервісного центру МВС №1247 в м. Павлоград Дніпропетровської області від 14.05.2021р. за вихідним №31/4-1247/К-27 позивача повідомлено про те, що накладна №691 від 16.09.2002 відповідно до чинного законодавства не визначена в якості документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу. Крім того, зазначений автомобіль значиться за юридичною особою колгосп «МИР». У зв`язку з викладеним позивачу відмовлено у реєстрації транспортного засобу.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до приписів ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1).

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4).

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення ст. ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положеннястатті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Оскільки позивач добросовісно з 2002 року заволодів чужим майном у вигляді транспортного засобу - автомобіля марки ЗІЛ-ММЗ-554, 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , і понад вісімнадцять років відкрито, безперервно ним володіє, осіб, які б заявили свої права на це майно не встановлено, за ним може бути визнано право власності на це рухоме майно за набувальною давністю згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного суду України від 10.02.2020р. по справі №923/82/19.

У цій справі наявні всі указані умови:

1) наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт, полягає в тому, що позивач є фізичною особою, яка за змістом статті 2 Цивільного кодексу України може набути право власності на майно за набувальною давністю;

2) законність об`єкта володіння полягає в тому, що спірне майно до цього часу перебуває на обліку як транспортний засіб, не вилучене з цивільного обороту та використовується за цільовим призначенням позивачем;

3) добросовісність заволодіння чужим майном полягає в тому, що при заволодінні вказаним у цьому позові рухомим майном позивач отримав на це згоду правонаступника власника транспортного засобу, але заволодів ним неправомірно, без дотримання державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу.

Враховуючи обґрунтованість позову, ту обставину, що позивач не має змоги перереєструвати на себе спірний транспортний засіб та отримати свідоцтво про його реєстрацію за собою, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 25.06.2021, виготовленого ТОВ «ГОСКОР», ринкова вартість спірного транспортного засобу станом на вказану дату становить 75 000,00 грн.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ньому.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 335, 344 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місце знаходження: Першотравнева, №182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339066, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальний сервісний центр № 1247 (на правах відділу, м. Павлоград) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС), місцезнаходження: вул.Дніпровська, 334А, м. Павлоград Дніпропетровської області, про визнання права власності на транспортний засіб задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , право власності за набувальною давністю на транспортний засіб - автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ-554, 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя П. О. Бурда