Рішення № 103027152, 11.01.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25768/21

пр. № 2/759/1608/22

11 січня 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовнимивимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ро стягнення заборгованості за надані житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором про надання послуг з утримання та управління будинком, спорудами та прибудинкованою територією у розмірі 23096 грн 57 коп., зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нарахувати 3% річних за формулою Cx 3% x Д :365:100 за письмовим договором про надання послуг з утримання та управління будинком, спорудами та прибудинковою територією №4/178 від 01.09.2016 з моменту винесення рішення суду до моменту його виконання та погашення боргу відповідачами ми основної заборгованості у повному обсязіта стягнути судовий збір по справі у розмірі 2270 грн 00 коп.

Посилаючись на ті підстави, що 01.09.2016 між ТОВ «КА «Українська житлова компанія» та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуг з утримання та управління будинком, спорудами та прибудинкованою територією №4/183 на підставі якого позивач зобов`язався забезпечувати надання послуг відповідно до затверджених у встановленому законом порядку та за цим договором та додатками до нього структури тарифів, періодичності, строків та обсягів надання послуг, звітів щодо виконаних обсягів робіт та використаних коштів, а відповідач зобов`язався забезпечити своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом і строк та на умовах, що передбачені договором, так п. 2.2 Договору передбачено, що платежі за договором вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунком, а також п. 3.2. Договору визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, в розмірах визначених цим договором, чинним законодавством України, проте зважаючи на те, що відповідачІ виконуваЛИ зобов`язання по оплаті за надані житлово-комунальні послуги неналежним чином, у відповідачів виникла заборгованість, яка станом на 01.11.2021 складає 19472 грн 42 коп. з урахуванням інфляційних відрахувань у розмірі 2593 грн 40 коп. та 3% річних у розмірі 1030 грн 75 коп., що є предметом спору.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачамиотримано 07.12.2021.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 23096 грн 57 коп., що за своїм розміром не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідач - є власником/мешканцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 та як власник житла на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.01.2017 Департаменту з питань реємтрації виконавчого драгун КМР (КМДА), отримує житлово-комунальні послуги відповідно до укладеного з позивачем договору № 4/178 від 01.09.2016 про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.

Крім цього, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА у вказаному житловому приміщенні зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.07.2016 по теперішній час та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.10.2016 по теперішній час.

Однак, відповідачі не виконують в повному обсязі зобов`язання по оплаті наданих послуг, чим спричинили позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги, загальна сума заборгованості якого за період з листопада 2018 р. 01.11.2021 становить 19472 грн 42 коп.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

За період проживання відповідачів у вказаній квартирі (перебування її у власності) позивачем як обслуговуючою організацією увказаний період щоденно надавались вказані житлово-комунальні послуги.

Відповідачі щомісяця отримували від позивача рахунки на їх оплату із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення 2593 грн 40 коп.-інфляційні відрахування та 1030 грн 75 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього, загальну сума заборгованості становить - 23096 грн 40 коп.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10.10.2012 у справі 6-110цс12.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідачів на користь позивача в порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивач не обґрунтував доцільності застосування цієї норми, то суд не вбачає за необхідне її застосування.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1, ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі2270 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.12, 13, 48, 76-82,141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ро стягнення заборгованості за надані житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний номер запису в ЄДДР 20050624-01640), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , унікальний номер запису в ЄДДР 19751014-06675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (код за ЄДРПОУ 38965411) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 19472 (Дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн 42 коп. 3% річних та інфляційної складової боргу у розмірі 3624 (Три тисячі шістсот двадцять чотири) грн 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (код за ЄДРПОУ 38965411) судовий збір по справі у розмірі 756 (Сімсот п`ятдесят шість) грн 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний номер запису в ЄДДР 20050624-01640)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (код за ЄДРПОУ 38965411) судовий збір по справі у розмірі 756 (Сімсот п`ятдесят шість) грн 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , унікальний номер запису в ЄДДР 19751014-06675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (код за ЄДРПОУ 38965411)судовий збір по справі у розмірі 756 (Сімсот п`ятдесят шість) грн 66 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 18.01.2022.