Рішення № 103026128, 31.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року Справа №480/2955/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2955/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України, третя особа: Головне управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного територіального управління Національної гвардії України (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Національної гвардії України МВС України, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України щодо незабезпечення протягом 2-х років житловим приміщенням для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання житлового приміщення ОСОБА_1 відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року;

- зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року в сумі 635 920 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він набув право на отримання компенсації за належне йому для отримання житло у зв`язку із чим, звернувся до відповідача з відповідною заявою та необхідними документами, однак останній листом №40/29/2-767 від 09.03.2021 вказав про відсутність видатків на грошову компенсацію за належне військовослужбовцям для отримання жиле приміщення.

На переконання ОСОБА_1 , бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року є протиправною, оскільки дотримані всі вимоги встановлені законодавством для здійснення такої виплати. В зв`язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 12.04.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2955/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Східне територіальне управління Національної гвардії України з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що відповідно до витягу з протоколу від 28.12.2020 позивач перебуває на квартирному обліку та третім в черзі осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, а тому і право на отримання грошової компенсації має наступити в порядку черговості.

Крім того, на даний час кошторисом Головного управління Національної гвардії України не передбачені кошти для виплати грошової компенсації за належне військовослужбовцям для отримання житлового приміщення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , на підставі наказу начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 19.09.2018 №258, звільнений з військової служби у відставку, вислуга років складає 23 роки 08 місяців 13 днів у календарному обчисленні.

З наявної в матеріалах справи довідки №229/88 від 19.02.2019, вбачається, що ОСОБА_1 за період проходження служби з 06.07.2015 по теперішній час в Східному територіальному управлінні Національної гвардії України перебуває в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов з первинною дати постановки 06.10.2006 та в черзі осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень з 18.02.2016, з 15.02.2019 перебуває в черзі осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, як інвалід війни 2 групи враховуючи п. 4.6. «Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень», яка затверджена наказом МВС України від 28.07.2007 № 278, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.08.2007 за № 942/14209.

За час проходження служби житлове приміщення не отримував, а також позивачем не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

08.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року та необхідними документами.

Листом №40/29/2-767 від 09.03.2021 Східне територіальне управління Національної гвардії України повідомило позивача про відсутність видатків на грошову компенсацію за належне військовослужбовцям для отримання жиле приміщення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» установлено, що надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в межах коштів, що передбачаються у державному бюджеті.

Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство інфраструктури, Адміністрація Державної прикордонної служби, Служба безпеки, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, Державне космічне агентство та Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації визначають щороку в межах бюджетних призначень для забезпечення житлом військовослужбовців на відповідний бюджетний рік видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання військовослужбовцями та членами їх сімей жилі приміщення, а Державна служба з надзвичайних ситуацій - видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання особами, звільненими з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, та членами їх сімей жилі приміщення.

Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі Порядок №728).

Приписами пункту 3 цього Порядку зазначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до пункту 5 Порядку №728, черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Згідно із пунктом 6 вказаного Порядку підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Пунктом 11 цього ж Порядку передбачено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи:

- рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

- довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування);

- копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- копія свідоцтва про шлюб (за наявності);

- копія свідоцтва про народження дитини (за наявності);

- копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

- копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

- довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно;

- дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до вимог житлового законодавства, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 №278, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 серпня 2007 року за №942/14209, затверджено Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі Інструкція).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Згідно п.9 Порядку №728, зокрема, Національна гвардія, щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Згідно п. 10 Порядку №728 житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Суд зазначає, що п.11 Порядку №728 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи:

рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї;

копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

копія свідоцтва про шлюб (за наявності);

копія свідоцтва про народження дитини (за наявності);

копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно;

дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Пунктом 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Національна гвардія надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання, відкритий у банку, статутний капітал якого становить не менш як 10 млрд. гривень та в якому держава прямо та/або опосередковано володіє не менш як 75 відсотками статутного капіталу та/або голосів та до якого протягом останнього року Національний банк не застосовував заходів впливу у вигляді розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій з високим ступенем ризику та призначення тимчасової адміністрації, за умови, що операції з відкриття, ведення і закриття зазначеного рахунка здійснюються безоплатно, проценти на залишок коштів на такому рахунку не нараховуються.

Отже процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла є багатоетапною та передбачає певний порядок послідовних дій ряду різних суб`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реалізації свого права на отримання грошової компенсації, позивач надав заяву на ім`я начальника Східного територіального управління Національної гвардії України з доданням всіх необхідних документів.

При цьому питання щодо прийняття рішення про надання грошової компенсації покладено на житлові комісії, які в порядку п. №12 Порядку №728 розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Проте за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем протиправно не передано заяву з документами на розгляд житлової комісії для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку та процедури розгляду звернення за отриманням грошової компенсації, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року в сумі 635 920 грн., суд зазначає наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб відновленого порушеного права позивача, враховуючи положення статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у відповідності до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року, з урахуванням висновків суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України, третя особа: Головне управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України щодо незабезпечення протягом 2-х років житловим приміщенням для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання житлового приміщення ОСОБА_1 відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року.

Зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 25575782) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) щодо призначення йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у відповідності до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик