Рішення № 103025784, 28.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Справа № 480/3298/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3298/21 за позовом ОСОБА_1 до Великописарівської селищної ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великописарівської селищної ради Сумської області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №283 6-ї сесії 8-го скликання Великописарівської селищної Ради Великописарівського району Сумської області від 17.03.2021 року «Про втрату чинності Рішення 55 сесії 7 скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на території Вільненської сільської Ради» загальною площею 36,5753 га. кадастровий номер 5921280500:12:002:0089 та про «втрату чинності Рішення 55 сесії 7 скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення ОСГ із земель комунальної власності громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням 55-ої сесії 7-го скликання Вільненської сільської Ради Великописарівського району Сумської області від 03.11.2020 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:12:002:0089, яка перебувала у комунальній власності, з метою передачі у власність громадянам, які подали заяви і надано дозволи на розробку технічної документації із землеустрою 18-ти громадянам, відповідно до поданих та розглянутих заяв. На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування, ПП "Мегаполіс" виготовлена технічна документація про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:12:002:0089 на 18 ділянок і передано дану документацію на затвердження Великописарівською селищною радою. Втім, рішенням №283 6-ї сесії 8-го скликання Великописарівської селищної Ради Великописарівського району Сумської області від 17.03.2021 року "Про скасування рішень Вільненської сільської ради" визнано такими, що втратили чинність рішення 55 сесії 7 скликання від 03.11.2020 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на території Вільненської сільської Ради» та «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності".

На переконання ОСОБА_1 , оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки рішення 55-ї сесії 7-го скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на території Вільненської сільської Ради» та "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності" є актами одноразового застосування, що вичерпали свою дію фактом свого виконання (замовлена технічна документація із землеустрою), а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В зв`язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 16.04.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3298/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Великописарівська селищна рада Сумської області з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення діяла у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства, в зв`язку з тим, що на адресу селищної ради не надходило заяв про затвердження технічної документації із землеустрою і позивач особисто не зверталась із такою заявою та враховуючи відомості публічної кадастрової карти України про відсутність поділу земельної ділянки з кадастровим номером 59211280500:12:002:0089, підстав для того щоб вважати, що рішення Вільненської сільської ради від 03.11.2020 виконані, не було.

Враховуючи наведені обставини, Великописарівська селищна рада Сумської області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 01.09.2021 залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням 55-ої сесії 7-го скликання Вільненської сільської Ради Великописарівського району Сумської області від 03.11.2020 здійснено поділ земельної ділянки комунальної власності площею 36,5753 га кадастровий номер 5921280500:12:002:0089 з метою подальшої передачі в приватну власність громадянам, які подали заяви на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності зі зміною цільового призначення на цільове призначення "для ведення особистого селянського господарства", в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, на 18 (вісімнадцять) земельних ділянок площею по 2,00 га (а.с.6)

Крім того, рішенням 55-ої сесії 7-го скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення ОСГ із земель комунальної власності" надано дозволи на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 » щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення з сінокосіння і випасання худоби на ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради.

Рішенням №283 6-ї сесії 8-го скликання Великописарівської селищної Ради Великописарівського району Сумської області від 17.03.2021 року "Про скасування рішень Вільненської сільської ради" визнано такими, що втратили чинність рішення 55 сесії 7 скликання від 03.11.2020 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на території Вільненської сільської Ради» та «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, землі поділяються на відповідні категорії при визначенні їх цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами другою, третьої статті123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог вищевказаних положень законодавства України, рішеннями 55-ої сесії 7-го скликання Вільненської сільської Ради Великописарівського району Сумської області від 03.11.2020 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:12:002:0089, яка перебувала у комунальній власності, з метою передачі у власність громадянам, які подали заяви і надано дозволи на розробку технічної документації із землеустрою 18-ти громадянам, відповідно до поданих та розглянутих заяв.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У зв`язку із вищевикладеними обставинами, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, прийняті відповідачем вищевказані рішення Вільненської сільської ради від 03.10.2020 є ненормативними актами суб`єкта владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для його подальшого скасування рішенням №283 6-ї сесії 8-го скликання Великописарівської селищної Ради Великописарівського району Сумської області від 17.03.2021 року.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У пункті 5 мотивувальної частини цього Рішення йдеться про акти органів місцевого самоврядування, а не органів виконавчої влади. Проте, принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у цьому Рішенні, не вичерпується застосуванням лише до суб`єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільно-управлінських відносин загалом.

Зазначений правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №2340/2921/18.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 17 березня 2021 року №283 «Про скасування рішень Вільненської сільської», так як воно відповідає ознакам свавільного рішення; згідно з принципом «належного урядування», ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, надання дозволу на розробку позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради не є гарантією надання такої земельної ділянки у користування в майбутньому і не зобов`язує районну державну адміністрацію прийняти відповідне рішення.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Великописарівської селищної ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №283 6-ї сесії 8-го скликання Великописарівської селищної Ради Великописарівського району Сумської області від 17.03.2021 року «Про втрату чинності Рішення 55 сесії 7 скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на території Вільненської сільської Ради» загальною площею 36,5753 га. кадастровий номер 5921280500:12:002:0089 та про «втрату чинності Рішення 55 сесії 7 скликання Вільненської сільської ради від 03.11.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення ОСГ із земель комунальної власності громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великописарівської селищної ради Сумської області (42800, Сумська область, смт. Велика Писарівка, вул. Незалежності, 9а, код ЄДРПОУ 04391262) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик