Рішення № 103025527, 27.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Справа №480/8217/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.08.2021 за №184250006427, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019 по Казенне підприємство “Шосткинський казенний завод “Зірка”; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу виникнення права на пенсію, тобто з 17 травня 2021 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.

Свої вимоги мотивує тим, що після направлення заяви про призначення пенсії отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.08.2021 за №184250006427 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому до стажу, який надає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах безпідставно відповідачем не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019 в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” у зв`язку із тим, що відсутні докази сплати страхових внесків Казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Зірка”. Позивач зазначає про неправомірну відмову у призначенні пенсії та не зарахування до стажу періоди роботи, підтверджені відповідними довідками, записами в трудовій книжці позивача, вік позивача та стаж роботи надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що за підрахунками пенсійного органу стаж складає 24роки, в т.ч. пільговий 18 років. Крім того, станом на 01.04.2015 позивач мала необхідний стаж роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах, що передбачено Списком №1. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує права на отримання пенсійних виплат.

Судом відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано у відповідачів документи по суті спору. Судом було залучено до розгляду справи в якості другого належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, враховуючи те, що саме ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло спорюване рішення.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог. При цьому ГУ ПФУ в Сумській області у відзиві зазначається про підстави правомірності прийнятого спірного рішення, при цьому обґрунтування своєї позиції ГУ ПФУ в Сумській області ґрунтуються на обставинах, які взагалі не стосуються висновків, викладених в спірному рішенні від 04.08.2021 за №184250006427, що прийнято взагалі не ГУ ПФУ в Сумській області. Зокрема, зазначає про відсутність пільгового стажу позивача, оскільки посада позивача не передбачена Списком №1. Зазначає про те, що позивач не досягла пенсійного віку. Також ГУ ПФУ в Сумській області надало до суду документи з пенсійної справи позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області проти позову заперечувало, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що відсутні документи, які б підтверджували право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, зазначає перелік нормативно правових актів, що стосується порядку проведення відповідної атестації робочих місць. Також зазначає, що в спірний період відсутні докази сплати страхових внесків роботодавцем, а тому а тому не було зараховано до загального та пільгового стажу позивача. У зв`язку із недосягнення пенсійного віку позивачу було відмовлено у заяві про призначення пенсії.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 29.07.2021 звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 04.08.2021 за №184250006427, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку.

Також в спірному рішенні зазначено, що загальний стаж позивача становить 24р. 07 м. 04 дні, з них, що дає право на зниження пенсійного віку із шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Списку №1, - 18 р. 00 міс. 22 дні. При цьому, ГУ ПФУ в Полтавській області не зараховано період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019, оскільки відсутні дані про сплату внесків Казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Зірка”.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами скасувати спірне рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала з 10.01.2000 на посаді контролера ВТК по 4 розряду цеха №2, з 04.10.2004 контролером виробництва димного пороху та вогнепровідного шнура по 4 розряду цеха №2 ВТК, з 12.08.2008 майстром виробництва димного пороху та вогнепровідного шнура по цеху №2 відділу технічного контролю, з 01.10.2009 майстром ВТК виробництва димного пороху та вогнепровідного шнура та утилізації боєприпасів цеха №2, з 01.10.2014 по 27.07.2021 майстром ВТК виробництва димного пороху та вогнепровідного шнура та утилізації боєприпасів цеха №2 та дільниці з складання боєприпасів та їх утилізації цеху №1, про що зазначено у відповідних довідках Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Зірка”.

Так, ГУ ПФУ в Сумській області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунок) пенсії, про що складено акт від 27.07.2021 №1178/1800-0903-06. Зокрема, пенсійним органом було здійснено перевірку довідок Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Зірка” від 12.10.2020 №№310-314 про підтвердження пільгового стажу позивача, і виявлені зауваження стосувалися виключно належного оформлення довідок, зокрема, зазначення неповної назви посади позивача, а саме відсутність в назві посади відділу, в якому працювала позивач «відділу технічного контролю».

Разом із тим, проведеною перевіркою встановлено наявність в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” документів, які б підтверджували проведення атестації робочого місця позивача, про що зазначено в акті ГУ ПФУ в Сумській області від 27.07.2021 №1178/1800-0903-06, який складено до прийняття спірного рішення 04.08.2021.

Крім того, як довідках №№310-314 від 12.10.2020, так і в подальшому виданих оновлених довідках Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Зірка” від 04.08.2021 №125-129 (вже зазначена повна назва посади позивача, але аналогічних по змісту із довідками № 310-314), відображено, що позивач на своїй посаді виконувала роботу з виробництва вибухових речовин, а саме здійснювала контроль продукції у технологічному процесі виробництва вогнепровідного шнура, димного пороху, складання та утилізації боєприпасів (відділ технічного контролю), за процесією посада позивача передбачена Списком №1, зазначено про проведення атестації робочого місця.

Крім того, Казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Зірка” 06.10.2020 надана уточнююча довідка №157, а також від 12.10.2020 №166, відповідно до яких зазначено про проведення атестації робочого місця позивача, а також зазначено, що по відділу технічного контролю посада контролера дільниці основної продукції підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1 розділ ІХ підр. 3 поз.10903000-1754г. Цех №2 займався та на даний час займається виробництвом димного пороху. Контролери відділу технічного контролю по цеху №2 обслуговували дільницю основної продукції так і дільницю вогнепровідного шнура асфальтованого, згідно технічного регламенту виробництво димного пороху, утилізація боєприпасів неможлива без участі контролера.

При прийнятті спірного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області зауваження щодо відсутності посади та роботи позивача у переліку, зазначеним Списком №1, відсутні, відповідачем не заперечувалося.

Суд зазначає, що посада позивача в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” передбачена Списком №1 розділ ІХ підр. 3 поз.10903000, затв.Постановою КМУ від 11.03.1994 N 162. Також посада передбачена Списком №1 розділ ІХ підр. 3 поз.10903000 затв.Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. N 36. Розділом IX «Виробництво вибухових речовин» працівники, зайняті у технологічному процесі, а також ремонтом під час відпрацювання та виробництва зазначених продуктів, передбачені Списком №1, затв.Постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461.

Суд звертає увагу, що період, який не враховано ГУ ПФУ в Полтавській області, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.12.2016 по 31.01.2019 з підстав відсутності доказів сплати страхових внесків роботодавця позивача Казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Зірка”, неправомірно не враховано ГУ ПФУ в Полтавській області до стажу позивача.

Надаючи правову оцінку зазначеному спірному періоду та зазначених підстав відмови у призначенні пенсії, суд висновки відповідача вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків та про відсутність даних про підтвердження сплати внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Положеннями статті 62 Закону України №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Як зазначено вище, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач в спірний період працювала в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка”, що підтверджується копією трудової книжки.

За час роботи на Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” в спірний період з 01.01.2004 по 31.12.2004 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, що підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Зірка”, зазначеною у відповідних довідках.

Згідно із ч.2 ст.181 КЗпП України відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

Частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання Казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Зірка” обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16). Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а адміністративне провадження № К/9901/2310/18. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні «Толстой-Мілославскій проти Сполученого Королівства» від 23.06.1995 року (скарга №18139\91), зазначає, що застосовуваний національний закон повинен відповідати критерію «якості», тобто щоб « він був доступним для всіх осіб, які мають до нього відношення, і досить чітко сформульованим для того, щоб вони могли - користуючись відповідною консультацією, якщо це необхідно, - передбачити ступінь, яка є розумною у сформованій ситуації, тих наслідків, які дана дія може спричинити за собою».

Таким чином, враховуючи те, що підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача стала відсутність даних про підтвердження сплати внесків, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового страхового стажу спірний період роботи в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка”.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019 в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” підлягає зарахуванню як до страхового, так і пільгового стажу

Стосовно посилання ГУ ПФУ в Полтавській області на те, що позивач не досягла пенсійного віку згідно п. п.1 ч. 2 с. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

В даному випадку, під час перевірки документів позивача, ГУ ПФУ в Полтавській області встановило, що пільговий стаж роботи позивач за Списком №1 становить 18 р.00 міс. 22 дні, загальний страховий стаж складає 24 р. 07 міс. 04 дні, про що зазначено в спірному рішенні від 04.08.2021.

На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт,

професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь, в даному випадку, позивача.

В даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:

«<…>Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. <…>

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, про що також зазначено вище.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 16.05.1976р.н., у зв`язку із досягненням 45 років, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та на час звернення із цією заявою мала страховий стаж 24 роки 07 місяць 04 днів, з яких пільговий стаж за Списком №1 становить 18 років 00 місяців 22 днів, що було встановлено ГУ ПФУ в Полтавській області та зазначено в спірному рішенні.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи ГУ ПФУ в Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Разом із тим, суд стосовно вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в сумській області здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії на пільгових умовах позивачу з 17.05.2021, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

В даному випадку, заява позивача була розглянута взагалі іншим територіальним органом пенсійного фонду, а не ГУ ПФУ в Сумській області.

В даному випадку, вимоги позивача, заявлені в позові до ГУ ПФУ в Сумській області задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище та встановлено судом при розгляді справи, прийнято іншим органом, а саме ГУ ПФУ в Полтавській області.

Крім того, статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що дату призначення пенсії позивача в даному випадку визначено чинним законодавством.

Так, в відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, суд зазначає, що із врахуванням п. 1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV позивачу під час прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах має бути врахована дата призначення пенсія саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Крім того, судом враховується та обставина, що матеріалами справи підтверджується, що другим відповідачем ГУ ПФУ в Сумській області 23.09.2021 було прийнято відносно позивача рішення №184250006427.

Прийнятим 23.09.2021 рішенням ГУ ПФУ в Сумській області зазначило, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.08.2021 за №184250006427 вважати недійсним. Крім того, ГУ ПФУ в Сумській області рішенням №184250006427 від 23.09.2021 фактично змінило мотиви та висновки прийнятого спірного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, яке є предметом розгляду даної справи, відображено, що підстав призначення пенсії за зверненням позивача від 29.07.2021 немає, зокрема, взагалі зазначило про відсутність пільгового стажу у позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом було витребувано у ГУ ПФУ в Сумській області відповідні письмові правові обґрунтування підстав та правомірності таких дій ГУ ПФУ в Сумській області, в т.ч. і щодо повноважень визнання нечинним рішень інших органів ПФУ.

Згідно письмових пояснень представника першого відповідача, ГУ ПФУ в Сумській області після прийняття спірного рішення до електронної пенсійної справи позивача надійшли додаткові документи, а тому ГУ ПФУ в Сумській області 29.09.2021 було переглянуто рішення ГУ ПФУ в Полтавській області та на заміну рішення від 04.08.2021 за №184250006427 прийнято нове рішення №184250006427 від 23.09.2021.

Прийнятим рішенням №184250006427 від 23.09.2021 ГУ ПФУ в Сумській області, зокрема, начальник відділу призначення пенсії та головний спеціаліст відділу перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області визнало рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.08.2021 нечинним, зазначено нові підстави для відмови у призначенні пенсії позивачу.

Стосовно прийнятого рішення ГУ ПФУ в Сумській області №184250006427 від 23.09.2021, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Сумській області в письмових поясненнях взагалі не обґрунтувало на підставі якої норми законодавства посадові особи територіального органу пенсійного фонду (Сумської області) мають повноваження визнавати нечинними рішення іншого територіального органу пенсійного фонду (Полтавської області).

При цьому, діючим законодавством не передбачено право ГУ ПФУ в Сумській області після отримання будь-яких документів в електронній справі визнавати нечинними рішення іншого територіального органу пенсійного фонду та одночасно приймати нові рішення, з наведенням нових мотивів та обставин.

Чинним законодавством передбачено процедура оскарження та скасування рішень територіальних органів ПФУ, зокрема, право на подання скарг на рішення територіальних органів до Пенсійного Фонду України чи до суду.

Із врахуванням зазначеного, суд зазначає, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 29.09.2021 про визнання нечинним спірного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області прийняте ГУ ПФУ в Сумській області не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час розгляду справи в суді заява позивача від 29.07.2021 розглянута в установленому порядку територіальним органом пенсійного фонду, зокрема, ГУ ПФУ в Полтавській області, прийнято відповідне рішення від 04.08.2021 за №184250006427.

Спірне рішення, що є предметом розгляду даної справи не скасовано в установленому порядку, до органу пенсійного фонду вищого рівня не було оскаржено, а тому на час розгляду справи в суді є чинним та порушує права та обов`язки позивача на належний розгляд питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 29.07.2021.

Враховуючи те, що заява позивача від 29.07.2021 була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області та саме зазначеним органом не зараховано стаж позивача, а також прийнято оспорюване рішення від 04.08.2021 за №184250006427, для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до загального страхового та пільгового стажу період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019 в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка”, а також скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.08.2021 за №184250006427 та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 29.07.2021 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та прийняти рішення по суті заяви, із зарахуванням спірного періоду до пільгового стажу позивача.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було прийнято спірне рішення, суму судового збору, сплачену при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2021 за №184250006427 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66,і.к. 13967927) зарахувати до загального страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) період роботи в Казенному підприємстві “Шосткинський казенний завод “Зірка” з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2016 по 31.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66,і.к. 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) від 29.07.2021 з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, із зарахуванням спірного періоду до страхового та пільгового стажу позивача та прийняти рішення по суті заяви від 29.07.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66,і.к. 13967927) суму судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета