Рішення № 10302516, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 22/96                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Моєкс”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 23776743,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 36427354,

про стягнення 19833,78 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Дурі цин А.В. – довіреність від 12.04.2010р., Борис А.В. - директор,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Моєкс”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 19833,78 грн., у тому числі 16276,75 грн. основного боргу, 3499,50 грн. пені та 57,53 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №1183 від 07.07.2009р. в частині розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії претензії №3 від 02.03.2010р.; листа №26 від 04.03.2010р.; листа №9 від 18.03.2010р.; акту звіряння взаємних розрахунків №1 станом на 01.03.2010р.; договору поставки товару №1183 від 07.07.2009р. разом із доповненням до нього.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 5, 6, 7, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

29.04.2010р. у судовому засіданні представником Позивача надано суду пояснення від 28.04.2010р. стосовно відсутності станом на 28.04.2010р. інших договорів між сторонами, окрім договору №1183 від 07.07.2009р. та долучено до матеріалів справи копії податкових накладних за період з серпня 2009р. по лютий 2010р.; прибуткових накладних (повернення) №РН-002617 від 26.02.2010р., №РН-002616 від 26.02.2010р., №РН-002615 від 26.02.2010р., №РН-002614 від 26.02.2010р., №РН-002613 від 26.02.2010р., №РН-002612 від 26.02.2010р., №РН-002611 від 26.02.2010р., №РН-002609 від 26.02.2010р., №РН-002608 від 26.02.2010р. та №РН-002610 від 26.02.2010р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.2010р., підписаний та скріплений печаткою Позивача, разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу.

23.06.2010 року Відповідач через канцелярію суду представив відзив на позов, за змістом якого надати правову позицію щодо заявлених позовних вимог не представляється можливим через відсутність примірника позову. Крім того, ним зазначено, що систематично здійснюється перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.

Представники Позивача у судовому засіданні 07.07.2010 року надали підтвердження відправлення копії позовної заяви та додатків до неї на адресу Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії реєстрів платіжних документів з доказами часткової оплати суми основного боргу Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласкаво”, а також підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 07.07.2010р. не з’явився.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресами Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві (Донецька область, м.Маріуполь, вул.Таганрозька, 74), зазначена як його місцезнаходження в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Донецька область, м.Маріуполь, Володарське шосе, 23), суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

          Також слід зазначити, що матеріали справи містять підтвердження належного виконання свого обов’язку по надісланню копії позову та додатків до нього Відповідачу Позивачем, а останній не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

07.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласкаво” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Моєкс” укладено договір поставки товару №1183.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов’язання поставити у власність Відповідача (Покупця) товар у кількості, комплектності, асортименті, у строки, за ціною, за якісними показниками, узгодженими сторонами у даному договорі та товарно-транспортних накладних на кожну партію товару, що постачається, які є невід’ємною частиною укладеного правочину.

Відповідач, згідно п.1.2 договору, зобов’язався прийняти товар, що постачається у власність та сплатити його вартість у відповідності до умов зазначеного договору.

Пунктом 4.2 укладеного правочину встановлено визначення ціни на товар, кількість та загальну його вартість у відповідності з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.3 договору поставки, розрахунок може бути здійснено у готівковій або безготівковій формі, але з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту реалізації товару. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Згідно з видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи, Позивач у період з 05.08.2009р. по 03.02.2010р. передав Відповідачу товар на загальну суму 103131,95грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін на даних документах та штампом підприємства.

Як свідчать прибуткові накладні (повернення) 26.02.2010р. Відповідачем повернуто товар Позивачу на загальну суму 1505,84 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Отже, Позивачем документально підтверджено постачання товару на загальну суму 103131,95 грн.

Одночасно суд приймає до уваги твердження Позивача щодо поставки товару у межах спірного договору, враховуючи пояснення останнього щодо укладення між сторонами станом на 28.04.2010р. тільки даного правочину. Цей факт підтверджується і листуванням Позивача з Відповідачем. В матеріалах справи є претензія №3 від 02.03.2010р., якою Товариство з обмеженою відповідальністю „Моєкс” на підставі умов договору №1183 від 07.07.2009р. звернулось до Відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 16176,75 грн. та лист останнього №26 від 04.03.2010р., що є відповіддю Позивачу на вимогу за №3 від 02.03.2010р. Зі змісту наведених листів вбачається, що Відповідач не заперечує щодо здійснення поставки товару на суму 103131,95 грн. та виникнення заборгованості у межах договору №1183 від 07.07.2009р. Навпроти, відповідая на лист Позивача з посиланням на спірну угоду, він підтверджує здійснення господарських операцій на підставі зазначеного правочину.

При цьому, наведене не спростовано у порядку, передбаченому ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене, умови укладеного між сторонами правочину, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю „Моєкс” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та договору поставки на суму 103131,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата отриманого товару в повному обсязі не здійснена. За твердженнями Позивача, поставлений товар за наявними у матеріалах справи накладними сплачений частково. Згідно з позовною заявою, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подачі позову складала 16276,75грн.

До матеріалів справи долучено копії реєстрів платіжних документів, які підтверджують факт оплати поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласкаво” у розмірі 13500,00грн.

З наведених документів вбачається, що оплата на суму 2000 грн., яка підтверджується реєстрами платіжних документів від 13.04.2010 року та 14.04.2010 року, здійснена останнім до порушення справи, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити в віду відсутності порушення прав і охоронюваних законом інтересів Позивача.

Оплата у розмірі 11500,00грн. здійснена Відповідачем протягом розгляду даної справи, тому на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині позову провадження по справі підлягає припиненню.

Позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво” заборгованості за поставлений товар на суму 2776,75грн., пені, згідно п.5.3 договору поставки №1183 у сумі 3499,50 грн. та 3% річних у сумі 57,53 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, пунктом 4.3 укладеного між сторонами договору передбачена відстрочка платежу за поставлений товар на 14 календарних днів з моменту реалізації товару.

Таким чином, початок періоду прострочення за кожною видатковою накладною починається на п’ятнадцятий день після дати реалізації товару. На цей же день виникає у Позивача право вимоги виконання грошового зобов’язання Відповідачем. Однак, факт такої реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю „Моєкс” не доведений.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності права вимоги у Позивача.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Моєкс”, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 8333,78грн., у тому числі 4776,75грн. основного боргу, 3499,50 грн. пені та 57,53 грн. 3% річних відмовити.

2.В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво” (87512, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, б.23, ЄДРПОУ 36427354, р/р26005501112909 у відділенні №1 ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Моєкс” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, б.49, кв.43, ЄДРПОУ 23776743, р/р26004188191001 у МФ КБ „Приватбанк” м.Маріуполь, МФО 335429) основного боргу у сумі 11500,00грн. провадження по справі припинити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласкаво” (87512, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, б.23, ЄДРПОУ 36427354, р/р26005501112909 у відділенні №1 ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Моєкс” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, б.49, кв.43, ЄДРПОУ 23776743, р/р26004188191001 у МФ КБ „Приватбанк” м.Маріуполь, МФО 335429) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 115,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 136,83 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В судовому засіданні 07.07.2010р. оголошено повний текст рішення

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Іванченкова О.М.