Рішення № 103024806, 12.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року Справа № 480/8391/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідачі), в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.09.2021, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 17 календарних днів за період з 02.06.2020 по 01.06.2021, за 5 календарних днів за період з 02.06.2021 по 29.07.2021 та за 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за період з 06.09.2020 по 05.09.2021;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області надати ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 17 календарних днів за період з 02.06.2020 по 01.06.2021, за 5 календарних днів за період з 02.06.2021 по 29.07.2021 та за 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за період з 06.09.2020 по 05.09.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №114-0 від 28.07.2021 «Про звільнення» та наказ Державної фіскальної служби України №131-о від 18 лютого 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суму середньої заробітної плати за затримку розрахунку та суму середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки по день прийняття судом рішення;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за 16.01.2021 в розмірі 557,89 грн та суму середньої заробітної плати за затримку розрахунку по день прийняття судом рішення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 позовні вимоги позивача були задоволенні частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 17 календарних днів за період з 02.06.2020 по 01.06.2021;

зобов`язано Головне управління ДФС у Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відпустки та виплати грошової допомоги від 05.07.2021, з урахуванням висновків суду;

визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області №114-о від 28.07.2021 «Про звільнення» та наказ Державної фіскальної служби України №131-о від 18.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області з 30.07.2021;

стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46942,68 грн за період з 30.07.2021 по 09.12.2021.

При цьому, представником позивача в судовому засіданні 09.12.2020 у відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України було заявлено про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10.12.2021 від представника позивача - Солошенко Л.Є. до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої представник просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 10000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу та 908,00 грн витрат зі сплати судового збору, у зв`язку з розглядом адміністративної справи №480/8391/21 (а.с.198-201).

Ухвалою суду від 13.12.2021 вказану заяву було призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд заяви без її участі.

Представники відповідачів в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, суд вважає, що дана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Стягнення витрат на правничу допомогу може стосуватись лише випадків надання такої допомоги позивачу саме адвокатом та не може стосуватись витрат на користь інших фахівців галузі.

Відповідно, під час аналізу правомірності заявлення позивачем вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, слід перевіряти чи надані такі послуги саме адвокатом та чи є відповідні документи, які підтверджують цей факт.

При цьому, доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 6, частини 1 статті 12 та статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ, є свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Частинами 3,4 ст. 134 КАС передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, зазначеними положеннями КАС України передбачені вимоги щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №5076-VІ адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду даної справи представником позивача була адвокат Солошенко Л.Є.

У якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, представник позивача надала договір про надання правових послуг адвокатом від 17.08.2021 (а.с.202), додаткову угоду №1 від 17.08.2021 (а.с.203), акт приймання-передачі виконаних робіт до вказаного договору від 10.12.2021 (а.с.204), квитанцію №543132 від 31.08.2021 на суму 10000 грн (а.с. 207).

Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правових послуг адвоката від 17.08.2021 (а.с.204), який датований 10.12.2021, сторонами засвідчено, що позивач прийняв, а адвокат передав виконанні роботи на суму оплати за вказаним договором у розмірі 100% вартості договору від 17.08.2021 в сумі 10000 грн в справі №480/8391/21, а саме:

- надання консультацій правового характеру, пов`язаних з незаконним звільненням клієнта – 5 год.;

- підготовка та направлення адвокатських запитів про надання інформації з метою звернення до суду з позовом – 5 год.;

- отримання документів, що надані на адвокатські запити, їх опрацювання – 2 год.;

- складання позовної заяви та пакету документів, подача позову до суду, прийняття участі у судових засіданнях – 24 год.;

- надання консультації правового характеру щодо виконання норм адміністративного права в адміністративному процесі в даній справі після отримання ухвали про відкриття провадження у справі – 3 год.;

- складання процесуальних документів під час розгляду справи судом – 6 год.:

- отримання відзиву на позов, його опрацювання, складання відповіді на відзив та її вручення відповідачу, складання додаткових пояснень – 3 год.;

- прийняття участі у судових засіданнях – 3 год.

Проаналізувавши перелік виконаних робіт (послуг), суд зазначає, що вище викладенні послуги адвоката мають досить загальний характер у зв`язку з чим суд зазначає, що вони у свої більшості та за своєю суттю повторюються між собою.

Окрім того, суд зазначає, що позов був задоволений тільки частково, оскільки частина позовних вимог була визнана судом не обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку що твердження позивача про наявність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є необґрунтованими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів повинен становити 3000 грн з кожного з відповідачів (загальна сума витрати на професійну правничу допомогу яка підлягає стягненню з двох відповідачів ставить 6000 грн).

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 01.09.2021.

Суд зазначає, що відповідно до змісту позовних вимог позивача, вказаний судовий збір був сплачений за частину позовних вимог до Головного управління ДФС у Сумській області, оскільки за позовні вимоги до Державної фіскальної служби України позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст додаткового рішення складено 24.01.2022.

Суддя С.М. Глазько