Рішення № 103024359, 19.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року Справа № 480/9164/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9164/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка Володимира Олександровича по закінченню виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 65610477 від 02.09.2021;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відновити виконавче провадження для продовження виконавчих дій з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2020 у справі № 480/4459/20.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.09.2021р. головний державний виконавець Діхтяренко В.О., посилаючись на п.1 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи таке рішення тим, що ним вчинено всі дії, передбачені ст. ст. 63,75 цього Закону, а саме: винесено постанови про накладення штрафу, направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також направлено до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

На думку позивача, ця постанова винесена державним виконавцем передчасно, оскільки рішення суду боржником у повному обсязі не виконано, а накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Зазначає, що спірна постанова прийнята на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 63 цього Закону. При цьому, закон не передбачає для стягувача можливості повторного звернення виконавчого документу до виконання, тобто у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі наведеної норми можливість виконання судового рішення у примусовому порядку ним буде втрачено.

Ухвалою від 20.09.2021р. провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого документа, яким зобов`язано боржника вчинити дії, позбавлений можливості застосовувати заходи примусового виконання рішень, передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», чи іншими правовими нормами, оскільки порядок виконання рішень даної категорії передбачений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» яка є спеціальною. Разом з цим, відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, встановлена ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, оскільки боржником рішення суду виконане не було, державним виконавцем 29.06.2021р., керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про накладення штрафу якою накладено на Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області штраф у розмірі 5100,00 грн. В подальшому, у зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем 21.07.2021р. винесена постанова про накладення штрафу, якою накладено на боржника штраф у розмірі 10200,00 грн. 21.07.2021р. державним виконавцем на підставі ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та 382 Кримінального Кодексу України направлено повідомлення про притягнення винних осіб до відповідальності за не виконання судового рішення.

Державним виконавцем направлялась до Сумського окружного адміністративного суду заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, проте ухвалою №480/4459/20 від 11.05.2021р., виданою Сумським окружним адміністративним судом, відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Таким чином, державним виконавцем при примусовому виконанні цього виконавчого документа вжиті всі заходи примусового виконання рішень зобов`язального характеру, а саме застосовано штрафні санкцій до боржника та направлено подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, інших заходів спрямованих на примусове виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Отже, оскаржувана позивачем постанова є правомірною, а тому скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження № 65610477 з виконання виконавчого листа № 480/4459/20 від 11.05.2021р., виданого Сумським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років на підставі довідки прокуратури Сумської області від 30.06.2020 №18-622вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.

31.05.2021р. державним виконавцем відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. Копію постанови надіслано боржнику згідно з вимогами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

25.06.2021р. на адресу відділу надійшла відповідь, в якій зазначено, що рішення суду боржником не виконано.

29.06.2021р. державним виконавцем на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100грн. Копію постанови надіслано боржнику відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом з повідомленням про вручення та встановлено новий строк виконання до 10 робочих днів.

21.07.2021р. державним виконавцем відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення штрафу в сумі 10200грн. Копію постанови надіслано боржнику згідно з вимогами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

21.07.2021р. державним виконавцем на підставі ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та 382 Кримінального Кодексу України направлено повідомлення про притягнення винних осіб до відповідальності за не виконання судового рішення.

22.07.2021р. державним виконавцем направлено до Сумського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Ухвалою №480/4459/20 від 30.08.2021р., виданою Сумським окружним адміністративним судом, відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

02.09.2021р. державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до суду разом з виконавчим документом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з матеріалами справи судове рішення, за яким відповідачем здійснювались виконавчі дії у виконавчому провадженні, носить зобов`язальний характер.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії визначений статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. ч. 1-3 наведеної норми за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень.

Спірна постанова прийнята на підставі п.11 ч. 1ст. 39 закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 63 цього Закону. При цьому закон не передбачає для стягувача можливості повторного звернення виконавчого документу до виконання, тобто у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі наведеної норми можливість виконання судового рішення у примусовому порядку стягувачем буде втрачено.

Відповідно до ст. 6 ч. ч. 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала "Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" (далі Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 ст.6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

У рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб рішення залишалось не виконаним на шкоду будь-якої із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового до виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", складовою права на справедливий суд.

Згідно зі ст. 13 ч.5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховним Судом при розгляді справ у подібних правовідносинах неодноразово, зокрема у постанові від 25.11.2020 справа № справа №554/10283/18 (адміністративне провадження №К/9901/31345/19) висловлено правову позицію, відповідно до якої невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання. Накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Такі висновки Верховного Суду є обов`язковими для відповідача який є суб`єктом владних повноважень у відносинах, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення, але при винесенні постанови, яка оскаржується не були ним враховані.

З наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем ніяких дій, крім перевірки виконання судового рішення боржником, винесення постанов про накладення на нього штрафу та звернення з повідомленням до Сумського районного управління ГУНП в Сумській області для виконання судового рішення не вчинялось. Докази фактичного повного виконання рішення суду відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.09.2021р. ВП№65610477 винесена державним виконавцем передчасно, оскільки рішення суду боржником у повному обсязі не виконане.

Отже, позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 65610477 від 02.09.2021.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) по закінченню виконавчого провадження та зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження для продовження виконавчих дій з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2020 у справі № 480/4459/20 суд відмовляє та зазначає, що належним та достатнім способом для ефективного захисту прав позивача в цьому випадку є визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 65610477 від 02.09.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином обов`язок щодо відновлення виконавчого провадження у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження покладено на державного виконаця відповідно до закону та не потребує рішення суду.

Також, суд зазначає, що подання відповідачем заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду не є належним доказом реалізації функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, передбаченої пунктом 10 частини 3 статті 18 Законом №1404-VIII.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка Володимира Олександровича про закінчення виконавчого провадження ВП № 65610477 від 02.09.2021 р.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова