Ухвала суду № 103024056, 19.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 січня 2022 року Справа № 480/12374/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 26.11.2021 до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумська обласна прокуратура про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку.

Ухвалою суду від 01.12.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 23.12.2021 позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою суду від 18.01.2022 - продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, у порядку усунення недоліків позовної заяви подано позов, в якій ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги та просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільнені в розмірі середнього місячної заробітної, що становить 21 405, 83 грн.;

2) стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 21 405, 83 грн. (середньо місячної заробітної плати), обчислення якої здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Разом з тим 23.12.2021, від представника відповідача надійшло до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем місячного строку на звернення до суду. Так, з посиланням на практику Верховного Суду, вказав, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальними чи компенсаційними виплатами (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Тому для спірних виплат передбачено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.

При цьому, зазначив, що питання законності прийняття прокурором Сумської області наказу №183к від 28.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з 04.08.2020 з посади прокурора було предметом судового розгляду у справі № 480/5544/20. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 26.08.2020, а ухвалою Сумського окружного адміністративного суду провадження у цій справі відкрито 31.08.2020.

Отже про факт свого звільнення та здійснення остаточного розрахунку ОСОБА_1 повинен був дізнатись принаймні з 26.08.2020 - дати звернення до суду із захистом своїх трудових прав. Тому саме з цієї дати повинен відраховуватись строк звернення до суду, і саме з цього дня розпочався перебіг місячного процесуального строку звернення позивача до суду із позовною вимогою про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку.

Позивач разом з позовною заявою, поданою на усунення недоліків подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з такою позовною заявою, яку мотивував тим, що наказ відповідача від 28.07.2020 ним оскаржувався до Сумського окружного адміністративного суду та у нього не було підстав вважати, що на підставі вказаного наказу, в якому зазначено провести остаточний розрахунок та виплату всіх належних ОСОБА_1 виплат, такі виплати проведені не будуть.

Водночас, про невиплату вихідної допомоги та належних виплат йому стало відомо після прийняття наказу від 19.10.2021, саме з відповіді Сумської обласної прокуратури від 03.11.2021. Тому строк звернення до суду слід відраховувати саме з 03.11.2021.

Наголосив, що згідно статті 233 Кодексу законів про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також вказав, що Верховний Суд у постанові від 11.11.2019 у справі №817/1227/17 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Дослідивши матеріали справи та подані клопотання, суд вважає, що наявні підстави для визнання поважними причин пропуску строку позивачу на звернення з даним позовом до суду, а клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Згідно із ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, дійсно, у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19) та від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) зазначив, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону, котрі визначають місячний строк звернення до суду.

За таких обставин, для звернення до адміністративного суду з вимогами щодо виплати вихідної допомоги при звільненні з публічної служби застосовується місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Предметом оскарження у даній справі є не нарахування та невиплата на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, що фактично мало місце після прийняття наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19.10.2021 №401к "Про скасування наказу від 16.04.2021 №238к "Про скасування наказу від 28.07.2020 №183к про звільнення ОСОБА_1 "

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що про порушене право щодо не нарахування та невиплату вихідної допомоги при звільнені в розмірі середнього місячної заробітної у розмірі 21 405, 83грн. після прийняття наказу від 19.10.2021, позивач дізнався з листа відповідача від 03.11.2021. З даного листа позивачу стало відомо, що вихідна допомога йому не виплачувалась і після звільнення в 2020р. До суду з позовом позивач засобами поштового зв`язку звернувся 17.11.2021 (а.с.32).

На підтвердження вказаного позивач надав копію запиту про нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку після звільнення згідно наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19.10.2021 №401к та після наказу від 28.07.2020, копію листа-відповіді Сумської обласної прокуратури від 03.11.2021 №27-260вих.-21.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що про порушене право позивач дізнався 26.08.2020 - з дня звернення до Сумського окружного адміністративного суду з позовом щодо правомірності прийняття наказу №183к від 28.07.2020, оскільки вказаний наказ був скасований наказом від 16.04.2021 №238к та позивач з 05.08.2020 був поновлений на посаді. Лише після прийняття постанови Верховним Судом від 06.01.2021 у справі №480/5544/20, наказ від 16.04.2021 №238к був скасований відповідачем вже наказом від 19.10.2021 №401к. Саме з вказаною датою позивач фактично пов`язує своє право на отримання вихідної допомоги при звільнення, що мало місце фактично, після прийняття наказу від 19.10.2021.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити, задовольнивши заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати поважною причину пропуску строку для звернення з позовом до суду та поновити позивачу даний строк.

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 480/12374/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Шевченко