Вирок № 103023102, 07.02.2022, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1334/18

Провадження № 1-кп/626/25/2022

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

07 лютого 2022 року Красноградський районний суд Харківської області

в складі: судді Гусара П.І.,

за участю прокурора Іванової І.В.,

захисника Кадуна П.В..

обвинуваченого ОСОБА_1

секретарів Івашкіної Т.В., Деревінської Л.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснограда кримінальне провадження № 12018220350000261 за обвинуваченням ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Диканька Полтавської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, освіта вища, працюючого слюсарем в Диканьському комбінаті комунальних підприємств, раніше не засудженого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 07.11.2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 30.07.2020 року вищезазначений вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

З мотивувальної частини ухвали апеляційного суду слідує, що суд першої інстанції не проаналізував досліджені ним докази в сукупності.

Так в ухвалі зазначено, що фактично суд оцінив кожний доказ з огляду на доводи сторони захисту, в той час як суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зокрема, суд не проаналізував у сукупності покази обвинуваченого ОСОБА_1 , надані ним слідчому судді під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу 02.05.2018 року (а.с. 94-96) та покази, надані ним експерту ОСОБА_2 01.05.2018 р. під час медичного огляду, а саме, що між ним і ОСОБА_3 виникла сварка, під час якої обвинувачений почав наносити удари кулаками по обличчю потерпілого, окрім того, наносив удари ногами по голові та тулубу.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не навів переконливих мотивів, чому прийняв одні докази та відкинув інші (в тому числі висновки експертиз, пояснення експертів), що не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції не надано оцінки суперечливим доказам по справі. Так, у вироку викладені покази свідка ОСОБА_4 , який з приводу походження пошкоджень потерпілого зі слів ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_3 отримав їх внаслідок падіння, так як був нетверезою людиною.

Також не враховано та не надано судом першої інстанції оцінки діям обвинуваченого, який не викликав швидку медичну допомогу потерпілому, не звернувся за допомогою до працівників залізничного вокзалу чи до інших осіб.

Вказані порушення кримінального процесуального закону на думку колегії суддів є істотними та такими, що унеможливили прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

При новому судовому розгляді судом було повторно досліджені всі докази, які надали сторони і встановлено таке формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

01.05.2018 близько 01-ї години, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_1 , маючи намір на умисне спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_3 множину ударів кулаками рук і ногами в обличчя та в ділянку тулуба.

Так, ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з субарахноїдальними крововиливами в лівій лобній та потиличній ділянках, в правій скронево-тім`яній ділянці, в правій лобній ділянці, з ділянкою забою тканини головного мозку в правій лобній області, з дрібно крапковими крововиливами в ділянці моста та довгастому мозку, з субдуральним крововиливом, розташованим на основі черепу в ділянці мозочка та потиличних ділянках мозку з обох боків, лінійними переломами кісток черепу правої скроневої кістки, що належать до тяжких тілесних ушкоджень; закритої тупої травми грудної клітини та шиї: перелому грудини в проекції прикріплення 3-х ребер, перелому 5 ребра справа по середньо-ключичній лінії, з крововиливом в ділянці 5 та 6 міжребір`їв справа, що належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; синців на правій руці, множинних саден на тулубі, на лівій руці, на правій руці, на лівій нозі, на правій нозі, крововиливу слизової оболонки верхньої губи, що належать до легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок заподіяння ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, ОСОБА_3 помер.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі, від надання показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Разом з тим в судових дебатах, ОСОБА_1 підтвердив, що переносив побитого потерпілого до залізничного вокзалу, але разом з тим, він не пояснив при яких обставинах він зустрівся та спілкувався з потерпілим.

Заслухавши показання свідків та дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що в судовому засіданні винуватість ОСОБА_1 доведена.

Так, свідок ОСОБА_4 в суді повідомив, що в ніч на 01 травня 2018 року точний час не пам`ятає, приблизно біля 01 години він йшов по вулиці Преображенській в м. Краснограді Харківської області та помітив двох чоловіків. Один лежав на тротуарі, голова була на бордюрі, а інший намагався привести його до тями. Коли він підійшов, то інший чоловік, це обвинувачений, що знаходиться в залі судового засідання, пояснив, що коли вони йшли від залізничного вокзалу, то потерпілий в зв`язку із перебування у сильному алкогольному сп`яніння падав обличчям донизу і поранив його. Потерпілий був без свідомості і обвинувачений запропонував купити в магазині води та попробувати привести його до тями. Обвинувачений був спокійний, від нього було чути запах алкоголю. Вони вдвох підняли потерпілого, підтягли до електроопори і посадили. Обвинувачений забрав його документи і вони пішли в магазин «АТБ», де купили води. Приблизно через 30-40 хвилин повернулися, потерпілий був на місці, обвинувачений побризкав водою, той прийшов до свідомості і вони відтягли його на лавку біля будинку. Обвинувачений хотів його залишити, але згадав, що у потерпілого чек від камері схову на його ім`я в якій вони залишили свої сумки, тому на його прохання він поклав потерпілого йому на спину і останній його поніс. Коли стали підходити до вокзалу, потерпілий почав блювати і вони його понесли вже вдвох, останній був без свідомості. Потім біля вокзалу поклали потерпілого на лаву, а обвинувачений забрав сумки із камери схову і на його прохання він поніс їх до електропоїзду, а обвинувачений поніс на плечах потерпілого і затяг його у вагон. Однак машиніст викликав поліцію, так як було встановлено, що потерпілий помер. Швидку медичну допомогу він не викликав, тому що вважав, що потерпілий знаходиться у сильному алкогольному сп`янінні і тому думав, що небезпеки для його життя немає.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює черговим помічником начальника вокзалу на станції "Красноград". В ніч з 30 квітня 2018 року на 01 травня 2018 року перебувала на робочому місці, її зміна розпочалася з 20-ї години. Близько 20:30 годин до неї в кабінет зайшли двоє чоловіків, один з яких був одягнений у форму охоронця, це обвинувачений, який перебуває у залі судового засідання і попросили поставити свої сумки в камеру схову. Потім інший надав паспорт на ім`я ОСОБА_3 і повідомив, що сумки поставлять на одне місце, тобто оплата буде проведена одним чеком. Залишивши сумки чоловіки до 22:00 годин перебували на вулиці, а потім перейшли до залу підвищеного комфорту і щоб не доплачувати забрали сумки. В залі ОСОБА_3 почав обіймати свого попутчика, чіплятися до нього, який злився та реагував на це болісно, але ОСОБА_3 просто насміхався над ним. Потім вони вийшли на вулицю побалакати, де обвинувачений схватив ОСОБА_3 за шию та придавив, вона із працівниками вокзалу їх заспокоїла і вони пішли вдвох до центра міста, а сумки залишили. ОСОБА_3 потрібно були їхати на електропотязі до Харкова, який відправлявся біля четвертої години ранку, а обвинуваченому на ОСОБА_6 на поїзді, який приблизно також відправлявся у цей час, в 3:40 години. Після 3-ї години до вокзалу прийшов обвинувачений із її знайомим на ім`я ОСОБА_7 і повідомив, що ОСОБА_3 дуже п`яний і він сам забере сумки. Вона бачила, як обвинувачений поніс ОСОБА_3 до електропоїзду на 4-ту платформу, а сумки передав ОСОБА_7 . Через невеликий проміжок часу чергова вокзалу їй повідомила, що ОСОБА_3 без ознак життя і вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює черговою по кімнаті відпочинку на вокзалі станції "Красноград" та з 20-ї години 30 квітня 2018 року перебувала на зміні. Двоє чоловіків залишили сумки в камері зберігання після 20-ї години, а після 22-ї години перейшли для відпочинку до платного залу, де перебували приблизно 30 хвилин. Між ними стався словесний конфлікт, бо менший намагався обійняти вищого чоловіка. Вони попросили їх вийти на вулицю та заспокоїтися. На вулиці вищий стукнув меншого, вони обоє були в стані алкогольного сп`яніння. Потім заспокоїлися і пішли вдвох в напрямку міста. Після 3-ї години ночі прийшов вищий чоловік і забрав сумки. Потім від ОСОБА_9 вона взнала, що приїхала поліція, так як менший чоловік помер.

З висновку судово-медичного експерта № 12-14/95-КР/18 від 01 травня 2018 року встановлено, що у ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження у виді садна та синця на правій руці. Дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів: синець- за механізмом удар, стискання, удар-стискання, а садно-за механізмом тертя-ковзання, не виключено, що в час і за умов, на які вказує освідуваний. По ступеню тяжкості пошкодження належить до легких тілесних ушкоджень.

Також у даному висновку експерта у частині «обставини справи» зазначено, що освідуваний ОСОБА_10 заявив, що 30.04.20218 року близько 19:00 годин, він разом з ОСОБА_11 вживали алкогольні напої (1 літр горілки), знаходячись на території залізничної станції м. Красноград. Також вони придбали квитки( ОСОБА_11 до м. Харкова) та залишили свої речі у камері схову, а приблизно о 23:30 між ними виникла сварка, освідуваний схопив ОСОБА_11 за шию та придавив, останній попрохав його відпустити, що освідуваний і зробив. Потім вони пішли до магазину «АТБ» купити продукти харчування. Однак 01.05.2018 приблизно з 00.05-00.30 по дорозі до магазину коли вони йшли по вул. Преображенській поблизу буд.17 між ними знову виникла сварка, освідуваний почав наносити удари кулаками ОСОБА_11 по обличчю, приблизно наніс 6 ударів, від яких ОСОБА_11 впав на землю. Також він наносив удари ОСОБА_11 ногами по голові та тулубу. Потім ОСОБА_11 підвівся та присів на бетонний стовп, а освідуваний пішов до магазина. Коли повернувся, до ОСОБА_11 лежав на спині та голосно «харчав». До них підійшов невідомий молодий чоловік, якому освідуваний повідомив, що його товариш «трохи перебрав». Освідуваний попросив чоловіка йому допомогти. Вони обмивали обличчя останнього напоєм, терли вуха, закривали ніс, але ОСОБА_11 до тями не приходив. Тоді освідуваний попросив чоловіка допомогти донести ОСОБА_11 до залізничної станції, оскільки йому в 4.50 необхідно було їхати до Харкова. До залізничної станції він спочатку ніс ОСОБА_11 самостійо, а потім вдвох з чоловіком. У камері схову він забрав їх сумки, переніс ОСОБА_11 до платформи, де знаходився електропотяг до м. Харкова. Однак зрозумів, що ОСОБА_11 помер і були викликані працівники поліції, які мір фізичного чи психологічного впливу до нього не застосовували ( т.1, а.с.84-85).

Відповідно висновку №12-17/102-КРт/18 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , проведеного судово-медичним експертом ОСОБА_2 , встановлено, що причиною смерті є закрита черепно-мозкова травма з множинними внутрішньочерепними крововиливами, яка супроводжувалась розвитком гострого порушення мозкового кровообігу. Смерть могла наступити за 4-6 годин до моменту огляду тіла на місці пригоди та не менше ніж за 6-12 годин до моменту дослідження тіла в секційній залі. В крові трупа знайдено етиловий спирт в кількості 1,28%0, що відносно живих осіб може відповідати алкогольному сп`янінню легкого ступеня.

На тілі виявлені тілесні ушкодження у виді : закритої черепно-мозкової травми з субарахноїдальними крововиливами (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) в лівій лобній та потиличній ділянках, в правій скронево-тім`яній ділянці, в правій лобній ділянці, з ділянкою забою тканини головного мозку в правій лобній області, наявність дрібно крапкових крововиливів в ділянці моста та довгастому мозку, з субдуральним крововиливом (крововилив під тверду мозкову оболонку), розташованим на основі черепу в ділянці мозочка та потиличних ділянках мозку з обох боків, лінійними переломами кісток черепу правої скроневої кістки, ( в ділянці середньої черепної ямки), в ділянці петушиного гребінця, лінія перелому сліпо закінчується в передній черепній ямці (стінка очниці), в лівій потиличній ділянці, скроневі м`язи на поверхні та на розрізі тотально крововиливні з обох боків, також виявлена тотальна крововиливність м`яких покривів голови з внутрішньої їх поверхні; множинні (8) синці та садна (4) на голові, крововилив слизової оболонки верхньої губи. Закритої тупої травми грудної клітини та шиї: перелому груднини в проекції прикріплення 3-х ребер, м`язи в ділянці перелому з крововиливом та наявністю синця на шкірі в цій ділянці; перелому 5 ребра справа по середньо-ключичній лінії, з крововиливом в ділянці 5 та 6 міжребір`їв справа, крововиливи навкруги щитоподібної залози та хрящів гортані з розповсюдженим шкіряним синцем на шиї (1) . Синців (4) на правій руці , множинні садна: на тулубі (4), лівій руці (5), правій руці (6), лівій нозі (10), правій нозі (2) (т.1, а.с. 86-90).

З висновку експерта №12-23/24-КРт/18 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , проведеного судово-медичним експертом ОСОБА_12 , встановлено, що всього ОСОБА_3 було спричинено не менше 44 травматичних взаємодій. Черепно-мозкова травма та травма грудної клітини з переломами груднини та 5-го ребра виникли від неодноразової дії тупих предметів з великою силою, синці та садна виникли від дії тупих предметів з незначною силою. Садна та синці, знайдені на кінцівках трупа ОСОБА_3 могли виникнути при падінні на розпростерту поверхню, виявлена черепно-мозкова травма у ОСОБА_3 не могла виникнути при падінні з висоти власного зросту. Після отримання черепно-мозкової травми ОСОБА_3 міг здійснювати самостійні дії доки був у свідомості. Місце знайдення трупа ОСОБА_3 можливо було і місцем смерті (т.1, а.с.103-106).

Згідно висновку експерта №14/1059-Дм/18 встановлено, що кров від трупу ОСОБА_3 належить до групи АВ. На кітелі ОСОБА_1 виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_3 не виключається. (т.1 а.с.97-99).

Крім того, відповідно висновку експерта №14/1061-Дм/18, на брюках ОСОБА_1 виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_3 не виключається. (т.1, а.с.101-102).

Відповідно до положень ч.1 ст.356 КПК України, за клопотанням прокурора суд викликав експерта ОСОБА_2 для роз`яснення висновків судово-медичної експертизи за № 12-17/102-КРт/18 дослідження трупа ОСОБА_3 та судово-медичної експертизи № 12-14/95-КР/18 від 01 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 .

Експерт повідомила, що за висновками судово-медичної експертизи № 12-14/95-КР/18 від 01 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 встановлено, що у освідуваного виявлено тілесне ушкодження у виді садна та синця на правій руці. Дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів: синець- за механізмом удар, стискання, удар-стискання, а садно-за механізмом тертя-ковзання, не виключено, що в час і за умов, на які вказує освідуваний. По ступеню тяжкості пошкодження належить до легких тілесних ушкоджень.

Також експерт зазначила, що дійно тільки в її присутності, освідуваний заявив, що 30.04.2018 року близько 19:00 годин знаходячись на території залізничної станціцї м. Красноград разом з ОСОБА_3 вживали алкогольні напої (1 л горілки). Вони залишили свої речі у камері схову, ОСОБА_11 придбав квиток до м. Харкова на електропотяг на 04:50 годин. Приблизно о 23:30 між ними виникла сварка під час якої освідуваний ухопив ОСОБА_11 за шию та придавив, останній почав проситися і освідуваний його відпустив. Потім вони пішли в магазин «АТБ» купити продуктів харчування. По вул Преображенській біля будинку № 17 між ними знову виникла сварка, освідуваний почав наносити удари кулаками ОСОБА_11 по обличчю (в ділянку верхньої губи), приблизно наніс 6 ударів, від цих ударів ОСОБА_11 впав на землю і освідований продовжив наносити удари ногами по голові та тулубу потерпілого. Потім ОСОБА_11 підвівся і самостійно присів на лежачий на землі бетонний стовп. Освідуваний вирішив самостійно піти до супермаркету «АТБ», а коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_11 лежить на спині та голосно «харчить». До них підійшов невідомий чоловік, запропонував свої послуги. ОСОБА_13 цьому чоловікові повідомив, що його товариш «трохи перебрав» та попросив йому допомогти. Вони вдвох намагалися привести ОСОБА_11 до свідомості, але нічого не вийшло. Тоді він взяв на плечі ОСОБА_11 і поніс до залізничної станції. Біля станції вони несли його уже вдвох. Потім він взяв речі із камери схову, відніс ОСОБА_11 на платформу, де знаходився електропотяг на м. Харків і там зрозумів, що останній не подає ознаків життя. Працівниками поліції його обуло доставлено до Красноградської ЦРЛ для проведення освідування на предмет алкогольного сп`яніння. Свідомості не втрачав, мір фізичного та психологічного впливу з боку працівників поліції не застосовувалося, скарг не було.

ОСОБА_13 добровільно давав пояснення, ніяких при цьому оперативних працівників поліції не було. Його пояснення не суперечать даним вищевказаної судово-медичної експертизи.

Експерт ОСОБА_12 , допитаний судом в порядку ч.1 ст.356 КПК України повністю підтвердив свій висновок за №12-23/24-КРт/18 від 25.06.2018 року.

Також експерт пояснив, що після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 жив деякий проміжок часу, який вимірювався годинами і мав можливість якийсь час пересуватися поки був у свідомості. Виявлена черепно-мозкова травма у потерпілого не могла виникнути при падінні з висоти власного зросту.

Таким чином, із показів працівників залізничного вокзалу слідує, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стався конфлікт спочатку в приміщенні вокзалу, а потім на вулиці. При цьому в залі вокзалу ОСОБА_3 почав обіймати ОСОБА_1 , чіплятися до нього, який злився та реагував на це болісно, але ОСОБА_3 просто насміхався над ним. Потім вони вийшли на вулицю побалакати, де обвинувачений схватив ОСОБА_3 за шию та придавив, вони їх заспокоїли і останні вдвох пішли до центра міста, а сумки залишили. Після 3-ї години до вокзалу прийшов обвинувачений і повідомив, що ОСОБА_3 дуже п`яний і він сам забере сумки.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що коли він підійшов, то інший чоловік, це обвинувачений, що знаходиться в залі судового засідання, пояснив, що коли вони йшли від залізничного вокзалу, то потерпілий в зв`язку із перебування у сильному алкогольному сп`яніння падав обличчям донизу і поранив його.

Таким чином, свідку ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_1 не зазначав, що він не причетний до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , а навпаки ОСОБА_1 підтвердив, що вони разом йшли від залізничного вокзалу, але ОСОБА_11 падав обличчям донизу.

Однак згідно вищевказаного висновку експерта №12-23/24-КРт/18 встановлено, що виявлена черепно-мозкова травма у потерпілого не могла виникнути при падінні з висоти власного зросту.

Тобто із показів свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 йшли по вул. Преображенській м. Краснограда разом до моменту зустрічі із свідком і пояснення, які ОСОБА_1 надав експерту не суперечать показам свідка ОСОБА_4 .

Крім того, експерт ОСОБА_2 пояснила, що огляд обвинуваченого проводився у відсутність сторонніх осіб. Він добровільно у вільній розповіді повідомив про обставини, за яких отримав тілесні ушкодження, пояснення обвинуваченого експертом оцінені й визнані такими, що не суперечать об`єктивним даним судово-медичного обстеження.

Також судом враховується при визнанні ОСОБА_1 винуватим у вчиненому злочині, що він не викликав швидку медичну допомогу потерпілому, не звернувся за допомогою до працівників залізничного вокзалу. Вищевикладене свідчить, що обвинувачений бажав відправити потерпілого на електропотязі з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги все вищевикладане, на думку суду винуватість ОСОБА_1 встановлена, а невизнання ним своєї вини суд сприймає, як спосіб його захисту від обвинувачення.

Клопотання адвоката Кадуна П.В. про визнання недопустимими доказами фактичних данних, які містяться у протоколі огляду місця події від 01.05.2020 року та допитів експертів у суді в частині роз`янення обставин справи про які обвинувачений ОСОБА_1 повідомив при його освідуванні експерту, не підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 86 КПК України передбачено, що доказ є допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, відповідно до положень ч.7 ст. 223 КПК України, обов`язкова участь понятих передбачена тільки для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи.

Тобто огляд місця події може бути проведений без участі понятих.

Крім того, згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Разом з тим, суд не вбачає порушення прав та свобод ОСОБА_1 , коли при освідуванні він добровільно без присутності будь-яких інших осіб пояснив експерту ОСОБА_2 обставини отримання ним тілесних ушкоджень на правій руці.

Таким чином, експерт ОСОБА_2 не проводила допит освідуваної особи, вона тільки у відповідну частину висновку внесла обставини справи про які їй повідомив освідуваний ОСОБА_1 .

Вимога захисника про визнання недопустимими доказами всіх слідчих дій, які проведені з ОСОБА_1 як зі свідком також задоволенню не підлягає.

Зокрема долучений та досліджений висновок № 12-14/95-КР/18 судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , що розпочата о 12-й годині 30 хвилин, тобто до повідомлення ОСОБА_1 про підозру за ч.2 ст.121 КК України 01 травня 2018 року о 15-й годині, задоволенню не підлягає. Вказаний висновок містить необхідні реквізити документу, вступну, дослідницьку та резолютивну частину. Недоліки цього документа, на які посилається адвокат, не свідчать про істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого доведенаі його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання суд визнає притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності вперше.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання є вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння, яке підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14

Судом вивчалися відомості про особу обвинуваченого та встановлено, що він є громадянином України, не судимий, не одружений, має вищу юридичну освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, працює.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують його покарання, які наведені вище, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в його ізоляції та поміщенні на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Також на думку суду, саме покарання у виді реального позбавлення волі буде запобігати вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Крім того, суд вважає, що обвинуваченому неможливо призначити мінімальний строк покарання за санкцією ч.2 ст. 121 КК України, так як він не висловив щирий жаль з приводу смерті потерпілої особи від його умисних дій, не осудив свою поведінку, тобто щиро не покаявся у вчиненому злочині.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до вимог ст. ст. 368, 373 КПК України, при ухваленні обвинувального вироку у резолютивній частині суд повинен зазначити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, саме визначити питання про запобіжний захід.

Статтею 131 КПК України передбачено, що запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тому, з метою забезпечення можливості апеляційного перегляду справи та виконання вироку, як складової кримінального провадження з урахуванням ризику переховування обвинуваченого від суду під тиском тягаря відбування покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Також суд вирішуючи питання про запобіжний захід, керується положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої нікого не може бути позбавлено свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні «Руслан Яковенко проти України» (яке набуло статусу остаточного 04 вересня 2015 року, заява № 5425/11) зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.

Крім того, вищевказане узгоджується із практикою Верховного Суду, яка відображена у рішеннях від 23 квітня 2019 року (№ 541/571/17), від 30 травня 2019 року (№ 754/672/18), від 20 листопада 2019 (№ 539/546/18).

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту у залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, а саме з 07 лютого 2022 року.

Зарахувати у строк покарання обвинуваченого ОСОБА_1 час перебування ним у місцях попереднього ув`язнення із розрахунку день за день, починаючи із 01.05.2018 року по 07.11.2018 року.

Речові докази : мобільний телефон Nokia 2610 з ІМЕІ НОМЕР_1 зі стартовим пакетом "Київстар", камуфльований кітель, брюки з паском, футболку, кросівки чорного кольору, що передані на зберіганння до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику ОСОБА_1 .

Речі та предмети одягу потерпілого ОСОБА_3 знищити.

Зразки нігтів та змиви з рук ОСОБА_1 , що передані на зберіганння до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, залишити при кримінальному провадженні.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд області через Красноградський районний суд. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя