Рішення № 103022726, 07.02.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/3250/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника – Гребенюка О.С., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 серпня 2019 року у розмірі 56 066 грн. 50 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 14 грудня 2020 року відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у чого виникла заборгованість у розмірі 56 066 грн. 50 коп., з яких: 48 120 грн. 06 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 946 грн. 44 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

22 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві вказав, що дійсно 16 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву № б/н від 16 серпня 2019 року та отримав кредитну карту з встановленим кредитним лімітом в сумі 4 000,00 гривень. Як вбачається з матеріалів справи заборгованість по вказаній кредитній карті виникла з 07 грудня 2019 року. 07 грудня 2019 року у відповідача була втрачена тактична сумка з мобільним телефоном, паспортом, довідкою про присвоєння ІПН, посвідчення учасника бойових дій, військовим квитком та банківськими картами «ПриватБанк». Того ж дня відповідач звернувся з відповідною заявою до поліції, дана заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій за № 100658 від 07 грудня 2019 року. В подальшому відповідач дізнався, що з його кредитної карти, без його відома, невідома особа вкрала грошові кошти в сумі 58 430,00 гривень, про що 12 грудня 2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Номер кримінального провадження 12019100100012110. Отже ОСОБА_1 не отримував кредитні кошти, а відтак не має обов`язку щодо їх повернення.

19 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 подала відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, так як 07 грудня 2019 року грошові кошти знімалися за допомогою банкомату і відповідно особа (або ж сам відповідач), яка знімала кошти, мала в наявності платіжну карту і знала ПІН-код властивий даній карті. Згідно кредитного договору клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з картою і клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Також, звертає увагу, що після зазначених операцій з кредитною карткою, здійснювалось погашення заборгованості, що ставить під сумнів всі твердження відповідача про шахрайське заволодіння коштами.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника позивача ОСОБА_2 07 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

16 грудня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2021 року залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (надалі – Анкета-заява), отримавши, як вбачається із змісту позовної заяви, кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, на підставі ст. 634 ЦК України. Він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua, пам`яткою клієнта, тарифами та отримав їх примірник (шляхом самостійного роздрукування/ в електронній формі шляхом власноручного підписання цифровим підписом та направленням повідомлення про одержання). Тип картки, яку бажає оформити ОСОБА_1 після ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифи банку, бажаний кредитний ліміт у Анкеті-заяві не зазначені.

До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 грудня 2020 року становить 56 066 грн. 50 коп., з яких: 48 120 грн. 06 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 946 грн. 44 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Запропоновані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.

У Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року процентна ставка за користування кредитом, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості та виписки за договором станом на 14 грудня 2020 року, посилається на Витяг з Тарифів Банку (надалі – Витяг з Тарифів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови.

Відповідно до п.1.1.5.1 наданого до позовної заяви Витягу з Умов та правил, зміни та доповнення до цього Договору вносяться Банком в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. Отже, умови надання послуг залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). При цьому, Тарифи, Умови та Правил надання послуг неодноразово змінювались з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності у Анкеті-заяві домовленості сторін про умови кредитування, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 16 серпня 2019 року шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Доцільність застосування цих висновків при відсутності заперечень щодо умов відповідного договору зі сторони відповідача та навіть при заочному розгляді справи підтверджена у низці постанов Верховного Суду, у т.ч.: від 09 жовтня 2019 року в справі № 180/1801/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі № 755/1907/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі № 203/3169/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі 755/13316/16-ц; від 13 листопада 2019 року в справі № 755/17260/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі №755/20484/15-ц; 21 жовтня 2019 року в справі №576/439/18; від 22 серпня 2019 року в справі № 243/515/16-ц; від 16 жовтня 2019 року в справі № 180/1706/16-ц; від 11 вересня 2019 року в справі № 753/23698/15-ц; від 30 жовтня 2019 року в справі № 355/558/18; від 04 вересня 2019 року в справі №382/1131/18.

Крім цього, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 31 серпня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Також Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

За таких обставин, враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана відповідачу, була актуальною лише до 31 серпня 2019 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Разом з тим, беручи до уваги Анкету-заяву та виходячи з положень ст.ст.626, 628, 1046 ЦК України, суд встановив, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір позики, за узгодженими умовами якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти, а останній зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж їх суму. При цьому, укладений між сторонами кредитний договір від 16 серпня 2019 року у вигляді підписання відповідачем Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов`язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред`явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі - з дня пред`явлення позову.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, що свідчить про порушення прав позивача, відтак суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 48 120 грн. 06 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не отримував кредитні кошти, а відтак не має обов`язку щодо їх повернення, оскільки 07 грудня 2019 року у відповідача була втрачена тактична сумка з мобільним телефоном, паспортом, довідкою про присвоєння ІПН, посвідчення учасника бойових дій, військовим квитком, банківськими картами «ПриватБанк» і з його кредитної карти, без його відома, невідома особа вкрала грошові кошти в сумі 58 430,00 гривень, про що 07 грудня 2019 року повідомлено поліцію, на увагу не заслуговують.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно із пунктом 14.16 статті 14 вказаного Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.

Як слідує з матеріалів справи 07 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою з приводу втрати тактичної сумки з мобільним телефоном, документами та банківськими карками «ПриватБанк», його заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що підтверджується довідкою Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2019 року. 12 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019100100012110.

Разом з тим, до позивача із заявою про повернення коштів, які були зняті з платіжної картки 07 грудня 2019 року, відповідач звернувся лише 16 грудня 2019 року (а.107).

Діючи усупереч наведеним положенням матеріального права відповідач не повідомив негайно позивача про втрату електронного платіжного засобу та платіжні операції, які він не виконував, а з заявою про повернення коштів звернувся лише 16 грудня 2019 року, тобто через 9 днів після зняття коштів, тому позивач не несе відповідальності за збитки від операцій, здійснених до цього повідомлення. Сам по собі факт порушення кримінального провадження без наявності обвинувального вироку не доводить вчинення кримінального правопорушення. Відтак підстави для звільнення відповідача від обов`язку погасити наданий кредит відсутні.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 948 грн. 27 коп. (48 120 грн. 06 коп. х 2 270 грн. 00 коп. /56 066 грн. 50 коп.).

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 серпня 2019 року у розмірі 48 120 (сорок вісім тисяч сто двадцять) гривень 06 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1 948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) гривень 27 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Першко