Ухвала суду № 103022396, 03.02.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/1842/2022

Справа № 428/1082/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: слідчого судді Комплєктової Т.О., за участю секретаря Казюк Л.Г., прокурора Ступченка О.В., слідчого Кожановського В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Толокольнікова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Кожановського В.М., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Ступченком О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 07.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017130000000061 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , статусу депутата не має, не працюючого, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло зазначене клопотання..

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України – в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі – ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_4 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина ОСОБА_5 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) – як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі – ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12 травня 2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі – «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16 вересня 2014 року визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.

До створення «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області вже функціонувало раніше утворене за не встановлених досудовим слідством обставин іррегулярне не передбачене законом збройне формування, самоідентифіковане як «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені Матвія Платова».

До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» на основі окремого іррегулярного незаконного збройного формування «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені Матвія Платова» не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР» створено структурний підрозділ – не передбачене законом збройне формування «Шостий окремий мотострілецький козачий полк імені Платова» (далі – «6 ОМСКП», місце постійної дислокації: м. Кадіївка Луганської обл.), якому доручено здійснення залякування цивільного населення та учинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів, на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «6 ОМСКП» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.

Оскільки ОСОБА_1 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому приблизно з лютого 2016 року у нього виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі – зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 приблизно з 25 лютого2016 року перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області в м. Кадіївка (колишній Стаханов), добровільно вступив до лав (був включений до штатного складу) не передбаченого законом збройного формування «6 ОМСКП» (місце постійної дислокації: м. Кадіївка Луганської обл.), узявши до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції – залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю –автомат системи Калашникова із боєприпасами до нього та військову екіпіровку.

У подальшому упродовж з 25 лютого 2016 року до 01 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_1 перебуваючи у складі гранатометного відділення 1 мотострілкової роти 1 мотострілкового батальйону «6 ОМСКП`на посаді номер рахунку мінометного розрахунку, виконуючи визначені йому у збройному формуванні функції та діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР», здійснював у повній бойовій готовності на фронті уздовж лінії розмежування (зіткнення), а саме в районі населеного пункту Калинове–Борщувате Луганської області, спільні із озброєними учасниками збройних формувань «ЛНР» та упорядковані відповідно до єдиного для них плану маневри у бойовій обстановці на місцевості, займаючи та змінюючи місця дислокації, спостереження із бойових позицій за переміщеннями сил і засобів АТО та обмін з іншими співучасниками злочину отриманою у такий спосіб інформацією, яка використовувалась «ЛНР» для координації і ведення бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО.

Отже встановлено, що ОСОБА_1 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», перебуваючи в м. Кадіївка (колишнє м. Стаханов) Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції (ООС), яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, приймавучасть у діяльності не передбачених законами України збройних формувань.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань.

02 лютого 2022 року слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного злочину та обґрунтованість оголошеної йому підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допитів свідків, які підтверджують участь останнього в діяльності НЗФ «ЛНР» та іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що 1) підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчить те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, що є тяжким злочином, а також відповідно тяжкість покарання що йому загрожує у разі визнання винним. Крім того, останній з лютого 2016 року фактично мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, суспільно-корисною діяльністю не займається, не навчається, не працює, а джерела його власних доходів не відомі.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить те, що ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування та доступу до мережі Інтернет, телефонного зв`язку може встановити контакт з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» та самостійно або за допомогою останніх знищити, сховати або спотворити будь–яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчить те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ т.зв. «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройних Сил України, в тому числі шляхом вбивства осіб, що задіяні в проведенні ООС, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення. На даний час встановлено свідків, у тому числі, з числа військовослужбовців ЗС України, які безпосередньо здійснюють відсіч збройної агресії з боку НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ на Луганщині, яких наразі не допитано

Таким чином, перебуваючи на свободі підозрюваний особисто чи у змові з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» має реальну можливість впливати на вказаних свідків.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, свідчить те, що ОСОБА_1 , знаходячись на волі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як останній своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Таким чином, знаходячись на свободі, підозрюваний має можливість скоювати інші подібні кримінальні правопорушення на виконання завдань НЗФ.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У зв`язку з цим, вважаю за необхідне визначити максимальний розмір застави, в разі внесення якої покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано в зв`язку з тим, що він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Крім того, обирати відносно підозрюваного запобіжний захід – домашній арешт недоцільно, оскільки він з лютого 2016 року фактично мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, і в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

На підставі викладеного слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання та доводи викладені в ньому та пояснили, що підозра пред`явлена ОСОБА_1 обґрунтована та підтверджується належними доказами. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням максимального розміру застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень. Ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані та підтверджуються наданими суду доказами.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю та зі змістом повідомленої підозри згоден, повідомив, що на непідконтрольній України території він здійснював службу, та отримував прибуток у сумі 24 000 рублів. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце мешкання цілодобово.

Захисник Толокольнікова С.В. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце мешкання цілодобово.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

01.02.2022 о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 308 КПК України.

02.02.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-повідомленнями про виявлення кримінального правопорушення від 01.02.2022;

-протоколом затримання підозрюваного від 01.02.2022;

-протоколом огляду від 02.02.2022 з додатками;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 02.02.2022,

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 02.02.2022 за участю свідка ОСОБА_6 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.02.2022,

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 02.02.2022 за участю свідка ОСОБА_7 ;

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, а саме в участі у діяльності не передбачених законами України воєнізованих формуваннях.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настілки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч. 1 ст.178 КПК України, свідчить: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, вагомість доказів вини у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні; той факт, що підозрюваний з лютого 2016 року фактично мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, суспільно-корисною діяльністю не займається, не навчається, не працює, а джерела його власних доходів не відомі.

Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування та доступу до мережі Інтернет або телефонного зв`язку, може встановити контакт з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» та самостійно або за допомогою останніх знищити, сховати або спотворити будь–яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, доводиться тим, що в ході досудового розслідування встановлено свідків, у тому числі, з числа військовослужбовців ЗС України, які безпосередньо здійснюють відсіч збройної агресії з боку НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ на Луганщині, яких наразі не допитано, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також приймали участь у незаконних збройних формуваннях. Таким чином, перебуваючи на свободі підозрюваний особисто чи у змові з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» має реальну можливість впливати на вказаних свідків.

Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, про що той факт, що ОСОБА_1 своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Таким чином, знаходячись на свободі, підозрюваний має можливість скоювати інші подібні кримінальні правопорушення на виконання завдань НЗФ.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_10 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров`я, а також те, що підозрюваний не працює, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб складає 2 481 гривня.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_11 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_10 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 01 квітня 2022 року включно.

Встановити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 26297948, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

– прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

– повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

– не відвідувати місця, що розташовані на тимчасово окупованій території.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на підозрюваного ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова