Рішення № 103022239, 04.02.2022, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2854/21

Провадження № 2/419/118/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю. О.,

за участю секретаря судового засідання Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є онуком позивача. Відповідач зареєстрований за вищевказаною адресою, однак фактично з 2002 року за місцем реєстрації не мешкає, не здійснює оплату комунальних послуг, його особистих речей в житлі немає. Відповідач проживає в м. Алчевськ Луганської області. У добровільному порядку відповідач не знімається з належного позивачу на праві приватної власності будинку, внаслідок чого позивач позбавлений можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, зокрема реєстрація відповідача в належному позивачу будинку є перешкодою для оформлення субсидії.

На підставі вищенаведеного, позивач вимушений звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач – ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання відповідно до положень ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Положеннями ст. ст. 319 ЦК України, 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.06.2004 року (а.с.5) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.06.2004 року (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_2 є онуком позивача та згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб №6384, яка видана 23.11.2021 року виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за вищевказаною адресою також підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в його паспорті, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10-11) та відповіддю, наданою на запит суду щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, яка надана Новоайдарською селищною радою, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з копії акту обстеження, складеного 18.11.2021 року депутатом Новоайдарської селищної ради Сосенко І.І. та сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , разом з ними зареєстрований, але фактично не проживає з 2002 року онук ОСОБА_2 , 1998 р.н., який проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїх майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідач вселився у спірний житловий будинок в якості члена сім`ї власника житлового приміщення і набув право користуванням цим житловим будинком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом достовірно встановлено, що відповідач без поважних причин не користується житлом за місцем реєстрації з 2002 року, що дає суду законні підстави для задоволення позову та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, який на час подання позову до суду складав 908,00 грн.

На підставі ст. ст. 15, 317, 319, 321, 355, 369, 383, 405, 406 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням – житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн, на наступні платіжні реквізити: «отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Новоайдарський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2022 року.

Суддя Ю.О. Глазкова