Рішення № 103020539, 31.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 р. Справа № 480/9365/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-6940-13 від 11.02.2021 року щодо визначення боргу за єдиним внеском за період січень 2020 року - січень 2021 року в сумі 8582 грн. 86 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуваною вимогою встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період, в тому числі з 24.01.2020, коли позивач перебував у трудових відносинах з ДП "Свеське лісове господарство", єдиний соціальний внесок за нього було сплачено його роботодавцем у розмірі не меншому мінімального страхового внеску за місяць.

Відтак, оскільки єдиний внесок за позивача в період 24.01.2020 - 31.01.2021 нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, то вказане виключає обов`язок позивача по сплаті у цей період єдиного внеску ще і як членом фермерського господарства.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.21-25), в якому представник ГУ ДПС у Сумській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з тим, що відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник єдиного податку, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розд. V Порядку № 1162.

Зняття з обліку члена фермерського господарства здійснюється контролюючим органом на підставі поданої ним заяви, після проведення передбачених законодавством перевірок, здійснення остаточного розрахунку платника єдиного внеску з контролюючим органом.

Заява на зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7 - ЄСВ подана позивачем 27.04.2021 за № 9760.

Відповідно до інтегрованої картки платника фізичної особи - члена фермерського господарства ОСОБА_1 станом на 13.10.2021 по коду платежу 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість в сумі 8582,86 грн., у тому числі за І квартал 2020 року по строку сплати 21.04.2020 - 1065,68 грн.; за II квартал 2020 року по строку сплати 20.07.2020 - 1039,06 грн.; за III квартал 2020 року по строку сплати 19.10.2020 р. - 3178,15 грн.; за IV квартал 2020 року по строку сплати 19.01.2021 - 3300 грн.

Відтак, з огляду на викладене, на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано та направлено позивачу вимогу від 11.02.2021 року № Ф-6940-13 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 8582,86 грн.

Позивач, не погодившись з висновками представника ГУ ДПС у Сумській області, викладеними у відзиві, подав відповідь на відзив (а.с.29-31), в якій позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав, та просив суд їх задовольнити.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 25.09.1997 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 19.12.2013 - припинив свою підприємницьку діяльність (а.с.37).

Крім того, з 13.02.2018 позивач був зареєстрований як член фермерського господарства у СФГ "ПРОМІНЬ" згідно поданої заяви за формою №12-ЄСВ від 12.02.2018 року (а.с.24), а 27.04.2021 позивачем було подано заяву за формою №7-ЄСВ від 27.04.2021 №9760/6/64 про зняття з обліку платника єдиного внеску з причини працевлаштування у ДП «Свеське лісове господарство» відповідно до наказу про прийняття на роботу від 23.01.2020 №13-П (а.с.25).

Згідно записів №№17-18 трудової книжки позивача (зворот а.с.13-14), позивач 24.01.2020 був прийнятий на посаду майстра лісу дільниці №1 у Оленське лісництво державного підприємства "Свеське лісове господарство", а 01.06.2021 - переведений на посаду маркувальника Оленського лісництва державного підприємства "Свеське лісове господарство".

При цьому, згідно індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу-позивача за формою ОК-5 від 07.10.2021 (а.с.31), державним підприємством "Свеське лісове господарство" було сплачено страхові внески за позивача як працівника за 2020 рік-червень 2021р.

11.02.2021 ГУ ДПС в Сумській області на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6940-13, якою позивача було зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 8582,86грн., в т.ч. за період за І квартал 2020 року по строку сплати 21.04.2020 р. - 1065,68 грн.; за II квартал 2020 року по строку сплати 20.07.2020 р. - 1039,06 грн.; за III квартал 2020 року по строку сплати 19.10.2020 р. - 3178,15 грн.; за IV квартал 2020 року по строку сплати 19.01.2021 р. - 3300 грн. (а.с.10).

Позивач, не погодившись із вимогою про сплату боргу від 11.02.2021, звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI та пункту 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-V в редакції чинній до 01.01.2021, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, члени фермерського господарства, водночас, за умови, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. При цьому, виходячи з приписів пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-V необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності членів фермерського господарства, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу іншого платника, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Більше того, виходячи із змісту поняття п.5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного соціального внеску є, члени фермерського господарства, за умови, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, зокрема, якщо така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС у Сумській області, щодо необхідності сплати єдиного внеску з огляду на наявність у позивача статусу іншого платника (як члена фермерського господарства), та який одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), а також у постанові від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

Матеріали справи свідчать, що з 13.02.2018 по 27.04.2021 позивач був дійсно зареєстрований як член фермерського господарства у СФГ "ПРОМІНЬ" (а.с.24-25). Вказані обставини не заперечувались позивачем.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем було сформовано оскаржувану вимогу у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 8582,86грн. за I-IV квартали 2020 року включно, зокрема, до якої увійшли: період за І квартал 2020 року по строку сплати 21.04.2020 р. - 1065,68 грн.; період за II квартал 2020 року по строку сплати 20.07.2020 р. - 1039,06 грн.; період за III квартал 2020 року по строку сплати 19.10.2020 р. - 3178,15 грн.; період за IV квартал 2020 року по строку сплати 19.01.2021 р. - 3300 грн.

Водночас, як встановлено судом, позивач згідно записів №№17-18 трудової книжки (зворот а.с.13-14), 24.01.2020 був прийнятий на посаду майстра лісу дільниці №1 у Оленське лісництво державного підприємства "Свеське лісове господарство", а 01.06.2021 - переведений на посаду маркувальника Оленського лісництва державного підприємства "Свеське лісове господарство". Тобто, за I-IV квартали 2020 року включно позивач перебував у трудових відносинах з державним підприємством "Свеське лісове господарство". При цьому, державне підприємство "Свеське лісове господарство" за спірний період (I-IV квартали 2020 року) здійснювало утримання із нарахованої позивачу заробітної плати, в т.ч. відрахування по сплаті єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 (а.с.31).

Таким чином, ОСОБА_1 мав лише статус члена фермерського господарства та, при цьому, працював у період, за який нараховано позивачу недоїмку по сплаті єдиного внеску, на державному підприємстві "Свеське лісове господарство", яке здійснювало за нього відрахування по сплаті єдиного соціального внеску із заробітку. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження отримання позивачем як членом фермерського господарства доходу від своєї діяльності доходу.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувана вимога не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43144399) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6940-13, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 8582,86грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2022.

Суддя І.Г. Шевченко