Рішення № 103020525, 13.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Справа № 480/13841/21

м. Суми

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., за участю секретаря судового засідання – Гонтаренко І.І., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Литвиненка О.О. та Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною бездіяльності.

За участю представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідачів – не прибули.

Стислий виклад позиції сторін. Заяви учасників справи. Процесуальні дії у справі.

Позивач 17.12.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною постанову № 66691457 від 07.11.2021 про результати перевірки виконавчого провадження; скасувати вказану постанову; визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень, яка полягає у втраченні контролю за діями державного виконавця; зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень повторно розглянути скаргу стягувача від 29.11.2021; зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень винести постанову про проведення перевірки з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що звернувся до державного виконавця з заявою про примусове виконання рішення суду. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження у справі. Проте під час виконавчого провадження державним виконавцем були допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження». Позивач звернувся із скаргою до начальника відділу примусового виконання рішень. За результатами скарги була винесена постанова, в якій встановлено, що дії державного виконавця відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки вона обгрунтована необ`єктивними мотивами та не була внесена до Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Крім того, на думку позивача, начальник відділу примусового виконання рішень втратив контроль за діями державного виконавця у межах виконавчого провадження, яке стосується позивача.

22.12.2021 судом було відкрито провадження у справі, про що було постановлено відповідну ухвалу. Ухвалою суду від 30.12.2021 була виправлена описка в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у виконавчої служби копії спірного виконавчого провадження.

29.12.2021 позивачем до суду було надано заяву про розгляд справи за відсутності особи.

Ухвалою суду від 30.12.2021 було відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі другого відповідача – Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Відповідач 08.01.2022 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. До відзиву було додано копії спірного виконавчого провадження.

Відділ примусового виконання рішень обґрунтовує заперечення тим, що на виконанні дійсно перебуває виконавчий лист, який стосується позивача. Державним виконавцем вживались дії для виконання рішення суду. У зв`язку з не проведенням виплат державним виконавцем на боржника двічі накладено штраф, направлено повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності. Відділ просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позов необгрунтований.

Позивач 10.01.2022 надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначаються доводи в обґрунтування позовних вимог.

Північно-Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) відзив на позовну заяву не подало.

В дане судове засідання представники сторін не з`явились.

Суд відзначає, що за ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Тому, з урахуванням поданого позивачем клопотання, беручи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Висновки суду. Мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків.

На виконанні у першого відповідача перебуває виконавче провадження № 66691457 з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/5075/21, а саме 03.09.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

29.11.2021 позивач подав скаргу до начальника відділу примусового виконання рішень про бездіяльність державного виконавця, яка полягає у порушенні строків вчинення процесуальних дій.

13.12.2021 позивачем отримано постанову від 07.11.2021 про проведення перевірки виконавчого провадження № 666914557, яка винесена за результатами розгляду його скарги.

Позивач вважає, що результати перевірки є необ`єктивними. Тому звернувся до суду з даним позовом.

Позивач стверджує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень вже перебувало виконавче провадження про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити позивачу за 2020 рік недоплачену щорічну разову грошову допомогу. Тому є два виконавчих провадження, за якими боржником вказаний зазначений департамент. Отже, державний виконавець повинен був об`єднати вказане виконавче провадження у зведене.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Суд дійшов висновку, що предметом виконавчого провадження № 66691457 є зобов`язання боржника вчинити дії, а не стягнення коштів. Тому першим відповідачем в цій частині не порушено норм Закону України «Про виконавче провадження», що правомірно враховано начальником відділу примусового виконання рішень при винесенні спірної постанови.

Позивач зазначає, що станом на 14.12.2021 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень була відсутня постанова від 07.11.2021.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів вчинення стягувачем дій, пов`язаних з ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження. В той же час, судом було досліджено спірне виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень і встановлено, що сканована копія спірної постнови знаходиться в АСВП графа "Сканкопії". Крім того, суд звертає увагу, що внесенню постанови до АСВП передує саме прийняття державним виконавцем відповідного рішення.

Позивач стверджує, що винесена начальником відділу спірна постанова містить дату 07.11.2021, в той час як із скаргою позивач звернувся 29.11.2021. Відповідач наполягає, що в документі було допущено описку, а фактично постанова була винесена 07.12.2021.

Суд розцінює вказаний факт, як описку допущену в даті документу, оскільки описка має очевидний характер. Фактичні обставини справи є логічними і свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача із скаргою 29.11.2021 і вказана скарга була розглянута держаним виконавцем вже після звернення з нею, оскільки в постанові йде посилання на її зміст.

Також, позивач зазначає, що у скарзі звертав увагу начальника на порушення державним виконавцем строків, щодо несвоєчасності винесення та направлення постанов про об`єднання та приєднання виконавчих проваджень. Суд відхиляє вказані доводи, з підстав, про які вже було зазначено вище.

Крім того, позивач стверджує, що було порушено строки винесення постанов про накладення штрафів та невчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Згідно з ст. 287 ч. 1 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права.

З наведених норм вбачається, що підставою для звернення до судовому захисту підлягає порушені діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень права, свободи, інтереси позивача.

Предметом оскарження у справі, яка розглядається, є не дії, бездіяльність, рішення державного виконавця при виконанні судового рішення на користь позивача, а постанова відповідача за результатами розгляду скарги позивача. Тобто, саме такою бездіяльністю та зазначеною постановою мають порушуватися права, свободи, інтереси позивача.

Як було встановлено судом, за скаргою позивача відповідачем проведено перевірку виконавчого провадження та винесено відповідну постанову. Сама лише незгода позивача зі змістом прийнятого відповідачем рішення не є свідченням його протиправності. Складення відповідачем постанови не у автоматизованій системі виконавчого провадження, як вказує позивач, також не є свідченням порушення прав позивача, оскільки це не позбавило його права на ознайомлення з постановою та її оскарження.

Суд звертає увагу, що Закон України “Про виконавче провадження” не передбачає постійного та безпосереднього контролю з боку начальника відділу примусового виконання рішень за кожною виконавчою дією та рішенням державного виконавця у кожному з виконавчих проваджень.

Начальник відділу примусового виконання рішень наділений повноваженнями здійснювати перевірку виконавчих проваджень за наявності до того підстав та у порядку, визначеному законом. У тому числі і за скаргою стягувача. Така перевірка за скаргою позивача і була проведена.

За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що відповідачем допущено бездіяльність у вигляді втрати контролю за діями державного виконавця у межах виконавчого провадження.

Отже, суд дійшов висновку, що дослідженими доказами не підтверджується протиправність та порушення прав позивача постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 07.11.2021. Тому позовні вимоги є необгрунтованими, неправомірними та задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору, в задоволенні позову було відмовлено, проте відповідачем не подано до суду будь-яких заяв про компенсацію судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 268-272, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Литвиненка О.О. та Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною бездіяльності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Суддя А.І. Сидорук