Рішення № 103020176, 02.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2022 року м. Рівне №460/15220/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Шангрик Тетяна Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1032917000705 від 21.10.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 21.10.2021 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1032917000705 від 21.10.2021, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за платежем фінансові санкції у формі штрафу в розмірі 34000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензії та у розмірі 10000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої. Вказує, що в ході фактичної перевірки порушення вимог постанови КМУ від 30.10.2009 за №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР не відповідають дійсності та вимогам вказаних законів. Так, згідно акту перевірки відповідачем було встановлено факт реалізації 06.10.2018 однієї пляшки вина ігристого солодкого «Салюте голд асті» ємністю 0,75 літра, за ціною 84,00 грн. Позивач вказує, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни встановлено на окремі види алкогольних напоїв, які необхідно ідентифікувати за кодами виробів згідно із УКТ ЗЕД. При цьому, вільне трактування назви виробу за вибором суб`єкта господарювання та фіксація такої назви у товарно-супровідних документах та документах первинного бухгалтерського обліку не є належним доказом правильності віднесення товару до відповідного коду УКТ ЗЕД. На думку позивача, під час перевірки перевіряючими належним чином не ідентифіковано алкогольні напої за кодами виробів згідно із УКТ ЗЕД. Крім того, позивач вказує, що перевірка чеків РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки. Таким чином, зазначене податкове повідомлення-рішення у цій частині вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Разом з тим, зазначає, що працівниками податкової служби в акті перевірки вказується про факт реалізації позивачем 14 листопада 2019 року алкогольних та тютюнових виробів на загальну суму 708 грн. без відповідної ліцензії, так як ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 17140308201800909 з терміном дії з 14.11.2018 року до 14.11.2019 року (тобто по 13.11.2019 року включно), № 17140308201803028 з терміном дії з 15.11.2019 року до 15.11.2020 року та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №17140311201800743 з терміном дії з 14.11.2018 року до 14.11.2019 року (тобто по 13.11.2019 включно) та №17140311201802508 з терміном дії з 15.11.2019 року до 15.11.2020 року. Однак з викладеним не погоджується враховуючи постанову Верховного Суду від 09.06.2020 року справа №419/1965/18 в якій вказано, що прийменник “до” з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (аналогічно постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16. від 13.06.2018 року у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 року у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 року у справі № 814/4170/15). Аналогічної позиції дотримується й Міністерство юстиції України в листі від 15.06.2020 року №26245/14036-33-20/8.1.2. Таким чином, термін дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами діяв включно по 14.11.2019 року. Враховуючи вище викладене, вважає, що оскаржуване рішення має бути визнане протиправним та скасоване повністю з підстав, що зазначені нею вище.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.12.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині ліцензування діяльності пов`язаної з роздрібним продажем алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивач 06.10.2018 року здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.1995 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Ухвалою суду від 06.12.2021 року розгляд справи відкладено на 12.01.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 року замінено первісного відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на його правонаступника Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 року у судовому засіданні оголошено перерву до 02.02.2022 року.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

27.09.2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт (довідку) фактичної перевірки (а.с. 17-19).

Із пункту 2.2.20 акту перевірки судом встановлено, що перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без отримання відповідних ліцензій, а саме факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензії 14.11. 2019 року включно, чим порушено вимоги статті 15 Закону України №481/95від 19.12.95 року. Крім того, згідно даних РРО суб`єкта господарювання ФН 1714001696, встановлено порушення державної дисципліни цін в частині недотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957, а саме ФЧ №32092 від 06.10.2018 року, вино ігристе солодке «Салюте голд асті», місткістю 0,75 л. за ціною 84,00 грн. за 1 пляшку.

Згідно висновків перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

22.10.2021 року ФОП ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 21.10.2021 року №1032917000705, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензії внаслідок порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та штрафу в розмірі 10000 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої внаслідок порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (а.с. 15-16).

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481).

Відповідно до частини 19 статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

За визначенням, наведеним у абзаці 25 статті 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачу видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями № 17140308201800909 строком дії з 14 листопада 2018 року до 14 листопада 2019 року та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 17140311201800743 терміном дії з 14 листопада 2018 року до 14 листопада 2019 року.

Відповідно до ч. 29 ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

Тобто, спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.

Згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 14.11.2019, шляхом зазначення в них прийменника "до", який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 14.11.2019" та положень Конвенції, суд дійшов висновку, що позивачем недопущено порушення вимог Закону № 481 під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій – 14.11.2019.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових стягнень за здійснення 14 листопада 2019 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без ліцензії, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 1032917000705 від 21.10.2021 слід визнати протиправним та скасувати у частині застосування фінансових санкцій на суму 34000 грн.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15.

Щодо притягнення позивача до відповідальності за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ч. 1 ст. 16 Закону №481).

За приписами статті 18 Закону №481 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 748) мінімальна роздрібна ціна на вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л. становить 89 грн.

Враховуючи норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено роздрібну торгівлю 06.10.2018 однієї пляшки вина ігристого солодкого «Салюте голд асті» ємністю 0,75 літра, за ціною 84,00 грн., тобто за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої підтверджується даними РРО суб`єкта господарювання ФН 1714001696, а саме ФЧ №32092 від 06.10.2018 року та витягом із аналітично-інформаційної системи "Податковий блок".

Відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, передбачена статтею 17 Закону №481.

Частиною 2 статті 17 Закону №481 передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

Як наслідок, податковим повідомленням рішенням Головного управління ДПС у Рівненській області від 21.10.2021 року № 1032917000705 застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн.

Щодо посилань представника позивача, що перевірка проведена із порушенням, оскільки наказ та направлення на проведення такої перевірки не були пред`явлені суб`єкту господарювання до проведення перевірки відповідно до вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення таких перевірок та оформлення їх результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваних перевірок не є такими, що порушують права позивача.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №804/263/16 від 29 травня 2019 року.

Доводи позивача з приводу неправомірності оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій, що ґрунтуються на допущених контролюючим органом недоліках, як в процесі проведення перевірки, так і в складених за її результатами документах, не спростовують факту порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та не є підставою для їх скасування, оскільки зі змісту податкового повідомлення-рішення можна чітко встановити їх зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків та суму такого зобов`язання.

Суд також відхиляє доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що відповідач не ідентифікував реалізований алкогольний напій на відповідність кодам УКТЗЕД, позаяк такі доводи правового значення не мають, адже перевіркою виявлено порушення щодо продажу за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, саме вина у скляній тарі місткістю 0,75 л, а Постановою № 957 вина у скляній тарі місткістю 0,75 л мають однакову мінімальну роздрібну ціну, незалежно від коду УКТЗЕД (2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00), а саме 89 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті даної частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і частково довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача частково відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 701,63 грн., сплачених згідно квитанції № 30 від 03.11.2021, що наявне в матеріалах справи (а.с. 21).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "С" "№ 1032917000705 від 21.10.2021 в частині застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних поноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати на суму 701 (сімсот одну) грн. 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 04 лютого 2022 року

Суддя Д.П. Зозуля