Рішення № 103020020, 02.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2022 року м. Рівне №460/153/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача щодо не переведення мене позивача на пенсію державного службовця за віком, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII із врахуванням пункту 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”; зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу з 30.11.2021 пенсію державного службовця за віком, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XI із врахуванням пункту 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” обчисливши таку пенсію виходячи із розміру 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За змістом позовної заяви позивач вказує, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV). Зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993. Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (далі по тексту - Закон №3723-ХІІ), у зв`язку з відсутністю підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту - Закон №889-VIII). Позивач вважає протиправною відмову відповідача. Також зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби період роботи на посаді сільського голови. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями і періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. На думку відповідача, робота позивача на виборній посаді не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки за вказаною посадою встановлюється ранг посадової особи органів місцевого самоврядування, а не державного службовця. З урахуванням викладеного, стаж державної служби позивача становить 2 роки 7 місяців 21 день (з 22.08.2003 по 13.04.2006). Оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування не були віднесенні до категорії посад державних службовців, визначених у статті 25 Закону № 3723-XII та на них не поширюється дія статті 3 Закону № 889, то враховуючи викладене, підстави для переведення позивача на пенсію на умовах Закону України “Про державну службу" відсутні. На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

30.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Листом від 15.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Відповідач повідомив позивача, що йому відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Також зазначив, що періоди роботи на посаді сільського голови не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не переведення на інший вид пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 1 травня 2016 року (далі - Порядок №622).

Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі – Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в редакції, чинній на час обрання позивача на посаду сільського голови, до п`ятої категорії посад органів місцевого самоврядування віднесені, зокрема, посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів.

Порядок №283 втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.

Відповідно до пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в чинній редакції, до п`ятої категорії посад органів місцевого самоврядування віднесені, зокрема, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради.

У Рішенні від 09.02.1999 у справі №1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 20.04.1977:

22.08.2003 позивачем прийнято присягу державного службовця, призначено на посаду заступника начальника управління ветеринарної медицини та присвоєно 15 ранг державного службовця;

22.12.2004 присвоєно 14 ранг державного службовця;

з 13.04.2006 обрано головою Антонівської сільської ради, прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

27.05.2008 присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

19.05.2010 присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

з 16.11.2010 обрано головою Антонівської сільської ради;

з 25.10.2015 обрано головою Антонівської сільської ради;

09.01.2020 звільнено з посади голови Антонівської сільської ради.

Отже, позивач має право на зарахування до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця, стажу роботи з 13.04.2006 по 09.01.2020 на посаді голови Антонівської сільської ради.

У відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ право на призначення пенсії державного службовця мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсій віку.

Цією ж нормою передбачено, що у осіб, які не мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, право на призначення пенсії державного службовця виникає за наявності одночасно таких умов:

досягнення пенсійного віку (для чоловіків 62 річного, для жінок - встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування");

страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років,

на час досягнення пенсійного віку перебування на посадах державних службовців.

Суд встановив, що станом на 01 травня 2016 року позивач не мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач досягла пенсійного віку визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, станом на 01.05.2016 позивач займала посаду державної служби та мала необхідний страховий стаж та стаж служби, яка дає право на призначення державної пенсії, тобто не менше 10 років, відтак має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Тому, відмова позивачу в призначенні й виплаті пенсії державного службовця за віком є неправомірною.

При цьому, суд враховує, що згідно з положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною третьою статті 45 закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, термін переведення застосовується до призначення іншого виду пенсії, передбаченого Законом №1058-IV.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернувся вперше.

Тому, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII, з 30.11.2021 з врахуванням висновків суду.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не довело обґрунтованості відмови позивачу у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням позовний вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, викладену в листі від 15.12.2021 №11914-12045/П-02/8-1700/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ починаючи з 30.11.2021, яку почислити виходячи із розміру 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 02.02.2022.

Суддя Олег ГРЕСЬКО