Рішення № 103019875, 01.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2022 р. м. Рівне №460/8422/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 460/8422/21,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 460/8422/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно оновленої довідки №38 від 05 травня 2021 року, починаючи з 01 грудня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення №38 від 05 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В ході розгляду справи позивачем, 05.07.2021, було подано заяву про компенсацію судових витрат.

28.12.2021, позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн та докази, які підтверджують їх понесення, а саме: Договір про надання правничої допомоги від 20.05.2021 № 01-20/21-04, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Бернацький і Партнери» про надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для виконання договору про надання правничої допомоги № 01-20/21-04 від 12.12.2021 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 12.12.2021 року за договором про надання правової допомоги № 01-20/21-04 від 20.05.2021 року; рахунок № 042 від 27 грудня 2021 року.

25.01.2022, відповідач подав пояснення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу в яких заперечує проти її задоволення. Свої заперечення аргументує тим, що позивачем не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат. Крім того, розмір витрат, зазначений позивачем, не є пропорційним, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним. Просить відмовити у задоволенні заяви.

31.01.2022, позивач подав додаткові пояснення в яких зазначає, що суму витрат на правову допомогу у розмірі 10000грн він має сплатити у майбутньому, а тому такі витрати підлягають до відшкодування, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена у різноманітних рішеннях. Крім того, відповідач не обґрунтував співмірність розміру витрат та не навів своїх вимог щодо їх зменшення.

Дослідивши докази, долучені до заяви позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За змістом статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із нормами частин 1, 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5).

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як наведено вище по тексту, на підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу позивач подав до суду: договір про надання правничої допомоги від 20.05.2021 № 01-20/21-04, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Бернацький і Партнери» про надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для виконання договору про надання правничої допомоги № 01-20/21-04 від 12.12.2021 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 12.12.2021 року за договором про надання правової допомоги № 01-20/21-04 від 20.05.2021 року; рахунок № 042 від 27 грудня 2021 року.

Дослідивши наданий договір судом встановлено наступне.

Предметом вказаного договору згідно п. 1.1 є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, відзивів, клопотань, претензій, позовних заяв, заяв про видачу судового наказу, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь – яких питань, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Клієнт надає Бюро наступні повноваження: бути представником Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, боржнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі право: пред`явити від імені Клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу Клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо)); представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань, передбачених Договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження - при зверненні виконавчого документа до виконання; отримувати належне Клієнтові майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати судовий збір, обов`язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чиннім законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку Бюро, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.2.3. цього Договору, Клієнт зобов`язаний оплачувати витрата, необхідні для виконання його доручень, а також винагороду (гонорар) за надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Згідно зазначеного Договору, зокрема, розділу 4 «Гонорар», розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається наступним чином: - до 10000грн під час розгляду справи у суді першої інстанції; - до 7000грн під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; до 6000грн під час розгляду справи у суді касаційної інстанції. Вартість однієї години роботи адвоката 1000грн. В разі досягнення мети позову повністю або частково додатково сплачується гонорар успіху в розмірі 2000грн за досягнення мети у суді кожної інстанції.

Приписами п. 6.1., 6.2 Договору визначено, що цей договір діє з моменту погодження Сторонами усіх істотних умов та підписання Сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг та детального опису робіт від 12 грудня 2021 року, загальна вартість послуг, наданих адвокатом, складає 8000,00грн.

Позивачу були надані наступні правові послуги: - опрацювання, надання клієнтом матеріалів, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом (2год - 2000грн); - складання позовної заяви (5год - 5000грн); - складання клопотання про звільнення від сплати судового збору при поданні позовної заяви (0,5год - 500грн); - складання заяви про підтвердження витрат на правову допомогу (0,5год - 500грн). Також у акті прийому-передачі наданих послуг від 12 грудня 2021 року зазначено, що додатково згідно п. 4.1 Договору за досягнення успіху у справі сплачується гонорар успіху в розмірі 2000,00грн.

З метою оплати за надані послуги, Адвокатським бюро «Бернацький і Партнери» наданий позивачу рахунок № 042 від 27.12.2021 року на суму 10000грн.

Дослідивши надані докази, суд зауважує, що сума гонорару встановлена сторонами у фіксованому розмірі у договорі, отже не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, тобто є визначеним.

Разом з тим, суд уважає за необхідне зазначити, що змістом позовних вимог позивача у даній справі було визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно оновленої довідки №38 від 05 травня 2021 року, починаючи з 01 грудня 2019 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення №38 від 05 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, дана справа є справою незначної складності і особливості розгляду даної категорії справ встановлений ст. 263 КАС України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окрім того, суд нагадує, що за змістом ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, з аналізу змісту статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» («Bottazzi v. Italy») [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece»), п. 55 з подальшими посиланнями).

Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути реальними та підтвердженими належними доказами, прикладом такого доказу може бути платіжне доручення, квитанція, прибутковий касовий ордер, тощо.

Однак, як вбачається із документів, поданих позивачем щодо понесених витрат на правову допомогу, останнім не надано суду жодного доказу на підтвердження сплати коштів за договором про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року № 01-20/21-04.

Щодо сплати витрат на правничу допомогу у майбутньому, як стверджує позивач, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20.

Разом з тим, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положенням ч. 1 ст. 26 даного Закону встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із вимогами ч. 1, 3 ст. 27 цього закону, договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Правилами адвокатської етики встановлено, що адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.

До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір (ст. 14 Правил).

Приписами ст. 28 Правил адвокатської етики встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 Цивільного Кодексу України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Аналіз наведених положень права дає підстави для висновку, що безпосередньо розмір, строки та порядок оплати наданих послуг встановлюються договором.

Однак, як вбачається із Договору про надання правової допомоги від 20.05.2021 № 01-20/21-04, його зміст взагалі не встановлює та не визначає будь-якого порядку та строків оплати наданих послуг для замовника. Відсутні також і умови щодо складення додаткових угод про порядок та строки оплати наданих послуг до даного Договору.

В той же час, суд наголошує, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, умови погодження сторонами оплати витрат за надання правничої допомоги у майбутньому мають бути зазначені у договорі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

Однак, із дослідженого судом Договору встановлено, таких умов останній не містить.

За наведених обставин, підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що подані заявником докази за договором про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року № 01-20/21-04, фактично понесені витрати позивача на правову допомогу не підтверджують, тому вимога про стягнення на користь позивача цих коштів задоволенню не належить.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 01 лютого 2022 року

Суддя Т.О. Комшелюк