Рішення № 103019426, 28.01.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2022 року м. Рівне №460/11047/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А 2802 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2802 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 05.03.2019 повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби та стягнення на його користь середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019 по 25.07.2021 у сумі 326369,58грн., без врахування податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення суду відповідачем 26.07.2021 було виплачено йому недоплачену суму індексації грошового забезпечення у розмірі 15,15грн., що стверджується копією виписки по картковому рахунку. А тому на думку позивача у нього виникли підстави для стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019(звільнення зі служби) по 25.07.2021 (по дату фактичної виплати) у сумі 326369,58грн. За наведених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом та просив його задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.08.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, так як з даною позовною заявою позивач звернувся 05.08.2021, що підтверджується відбитком штемпелю суду, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду. Водночас, в позовній заяві зазначає, що 19.03.2021 на його картковий рахунок було зараховано кошти в сумі 4435,66 грн. в рахунок виплати індексації грошового забезпечення та 21.08.2020 зараховано кошти у сумі 33383,13грн. в рахунок виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

На виконання вимог ухвали суду від 10.08.2021, позивачем подано заяву якою підтвердив, що йому 26.07.2021 було виплачено недоплачену суму індексації грошового забезпечення у розмірі 15,15грн., тому звернувся до суду із даним позовом 05.08.2021, тобто в місячний строк.

Зважаючи наведене та те, що позивач оскаржує дії відповідача щодо неповного розрахунку при звільненні, який відбувся лише 26.07.2021, то суд дійшов висновку про дотримання місячного строку звернення до суду.

А тому 02.09.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини А 2802 про закриття провадження у справі.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріли по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2802 Міністерства оборони України, де отримував грошове забезпечення.

Наказом командира військової частини А 2802 (по стройовій частині) №55 від 05.03.2019, старший сержант ОСОБА_1 , командир відділення управління командира батареї взводу управління батареї 1 самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту 2 підпункту "а" (у зв`язку із закінченням контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.03.2019

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №460/7328/20 зобов`язано Військову частину А 2802 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, зі встановленням базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації.

Рішення суду від 19.02.2021 у справі №460/7328/20 набрало законної сили 23.03.2021.

На виконання рішення суду відповідачем було виплачено недоплачену суму індексації грошового забезпечення 26.07.2021 у розмірі 15,15грн., що стверджується копією виписки по картковому рахунку.

Покликаючись на несвоєчасний розрахунок, позивач 05.08.2021 звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Відтак, вважаючи порушення відповідачем прав та свобод щодо проведення повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відтак, ч.1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Натомість, ч. 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

До вказаних правових висновків застосування ст. 117 КЗпП України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17.

Таким чином, враховуючи аналіз ст.117 КЗпП України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17, суд погоджується з доводами позивача про те, що в даному випадку, на відповідача покладається відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України, оскільки вказана норма є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, та відповідно до законодавчих гарантій.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої зазначеною статтею, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на наведене, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 КЗпП України, позаяк після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 05.03.2019 повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Що стосується вимоги про стягнення на його користь середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019 по 25.07.2021 у сумі 326369,58грн., без врахування податків та обов`язкових платежів, то суду необхідно вказати таке.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця по відшкодуванню передбаченому ст. 117 КЗпП України, яке спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Згідно із витягу розрахунково-платіжних відомостей, середньоденне грошове забезпечення позивача за останні повні місяці роботи становить 434,58грн.

Наказом командира військової частини А 2802 (по стройовій частині) №55 позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.03.2019.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №460/7328/20 зобов`язано Військову частину А 2802 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, зі встановленням базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації. На виконання рішення суду відповідачем було виплачено недоплачену суму індексації грошового забезпечення 26.07.2021 у розмірі 15,15грн., що стверджується копією виписки по картковому рахунку.

Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.03.2019 по 25.07.2021 (751 календарний день) становить (751*434,58грн.)326369,58 грн.

Разом з тим, в рамках зазначеної справи суду необхідно звернути увагу на п. 39 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц, де Велика Палата Верховного Суду констатувала, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За таких, обставин справи та враховуючи висновки, викладені у постановах від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.

На день виключення із списків особового складу військової частини (05.03.2019) позивач не заявляв вимогу про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з невиплатою якої позивач пов`язує право на стягнення середнього заробітку у цій справі № 460/11047/21, хоча наказом командира військової частини А 2802 (по стройовій частині) від 05.03.2019 №55, яким позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, чітко визначено перелік розрахунків, які проведено з військовослужбовцем.

У справі № 460/7328/20, розмір заборгованості відповідача, щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, а саме недоплаченої індексації грошового забезпечення (15,15грн), є істотно меншим, ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка становить 326 369,58, що є насправді неспівмірною.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд бере до уваги наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу належності позивачу індексації грошового забезпечення , який вирішувався у судовому порядку.

З огляду на вказані обставини, зокрема наявність спору з приводу належності позивачу сум на день звільнення, розмір недоплаченої суми при звільненні 15,15грн, істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.

Тому суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме критеріям визначення розміру відповідальності відповідача зазначеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, необхідність зменшення розміру стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку до 15,00грн, за весь період прострочення виплати належної позивачу при звільненні грошової компенсації.

Відтак, з врахуванням наведеного, позовну вимогу слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15,00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А тому поданий позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, позаяк, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення інших судових витрат, учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2802 щодо не проведення 05.03.2019 повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

Стягнути з Військової частини А2802 на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019 по 25.07.2021 у сумі 15,00грн., без врахування податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення з Військової частини А2802 на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019 по 25.07.2021 у сумі 326 354,58грн., без врахування податків та обов`язкових платежів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 січня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Військова частина А 2802 (проспект Героїв України, 60,м.Миколаїв,54030, ЄДРПОУ/РНОКПП 26614159)

Суддя Д.П. Зозуля