Рішення № 103019345, 28.01.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2022 року м. Рівне №460/10607/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до наданої довідки Рівненським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії відповідно до наданої довідки Рівненським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яке складається з: посадового окладу – 3810,00 грн; окладу за військовим (спеціальним званням) – 1270,00 грн; процентної надбавки за вислугу років 45% - 2286,50 грн; надбавки за особливості проходження служби 65% - 4787,90 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% - 571,50 грн та премії 70% - 2667,10 грн, а всього – 15392,40 грн;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У липні 2021 року уповноважений орган підготував та направив відповідачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019. Крім того, у липні 2021 року позивач самостійно звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії на підставі вказаної вище довідки. Однак, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з тих підстав, що Кабінет Міністрів України не приймав рішення, яке б з 05.03.2019 змінило чи встановило нові умови проведення перерахунку та виплати пенсій, призначених за нормами Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таке рішення відповідача позивач вважає протиправним, оскільки в даному випадку підставою для перерахунку його пенсії є надходження до територіального органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у зв`язку з визнанням нечинними в судовому порядку пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45. При цьому, позивач наголосив, що чинне законодавство покладає на відповідача обов`язок щодо здійснення перерахунку пенсії в разі надходження оновленої довідки про розмір грошового забезпечення колишнього військовослужбовця. Спростовуючи правомірність розтермінування відповідачем виплати перерахованої пенсії починаючи з 05.03.2019, позивач зазначив, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі №826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі її виплати. Відтак, на переконання позивача, протягом спірного періоду пенсійний орган був зобов`язаний виплачувати належну пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, а не 75% такого підвищення. З огляду на наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 01.01.2007 та отримує пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір пенсії позивача обраховано з розрахунку 20 років вислуги у розмірі 50% сум грошового забезпечення відповідно до статті 13 згаданого Закону. Вказав, що 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103, якою зобов`язано до 01.03.2018 перерахувати пенсії, призначені, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання зазначеної постанови, відповідачем було перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 та проведено її виплату у встановленому порядку. При цьому, стверджує, що законодавцем визначено правові підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначення умов та порядку проведення перерахунку, встановлення розміру проведених виплат. Оскільки після визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18 протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, Урядом не прийнято нової постанови, яка б регулювала умови проведення перерахунку пенсій та встановлювала розміри і порядок проведених виплат, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відсутні. Також, відповідач зазначив, що виплата підвищення до пенсії у розмірі 100% здійснюється на виконання відповідних постанов Кабінету Міністрів України лише з січня 2020 року. Між тим, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. З огляду на наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши заяви по суті справи, з`ясувавши усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років (20 років (календарних – 18) за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Основний розмір пенсії позивача на дату її призначення становив 50% відповідних сум грошового забезпечення.

З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Рівненського обласного військового комісаріату від 05.03.2018 №ХГ14106, оформленої на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 50% грошового забезпечення, а також визначено розмір підвищення пенсії, виплату якого встановлено у наступному порядку: з 01.01.2018 по 31.12.2018 – щомісячно 50% від підвищення; з 01.01.2019 по 31.12.2019 – щомісячно 75% від підвищення, а з 01.01.2020 – в 100% розмірі від підвищення. Відповідно до такого обрахунку і проводилася доплата до пенсії позивача у вигляді підвищення пенсії.

01.07.2021 Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направив відповідачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019, в тому числі і довідку про розмір грошового забезпечення позивача.

Так, згідно з довідкою про грошове забезпечення від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632, виданою Рівненським ОТЦКСП, розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав на дату звільнення, за нормами, чинними станом на 05.03.2019, становить: посадовий оклад - 3810,00 грн, оклад за військовим званням - 1270,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 2286,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) - 4787,90 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) – 571,50 грн, премія (70%) – 2667,00 грн, а всього – 15392,40 грн.

У липні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки Рівненського ОТЦКСП від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Листом від 20.07.2021 №6488-6634/О-03/8-1700/21 відповідач повідомив позивачу, що підстави для проведення перерахунку його пенсії згідно із наданою довідкою про грошове забезпечення від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 відсутні, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято нової постанови, яка б регулювала умови проведення перерахунку пенсій та встановлювала розміри, порядок проведених виплат, як це було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2020 №103. У зв`язку з цим, довідку від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 долучено до матеріалів пенсійної справи позивача без виконання.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ).

За змістом преамбули вказаного Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, Постановою №704 передбачено такі додаткові види грошового забезпечення, як надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абзац 4 підпункту 1 пункту 5 Постанови №704); надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 Постанови №704).

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 також надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Суд зазначає, що порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII Закону №2262-XII.

Так, за приписами частин першої, другої статті 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, саме Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

У свою чергу, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 1 якої встановив перерахувати з 1 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.

Крім того, пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до Порядку №45.

Так, абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 (у редакції Постанови №103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

При цьому, у додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено у новій редакції та у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в адміністративній справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, чинна до зазначених змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Отже, з 05.03.2019 – дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/3858/18 – виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

При цьому, суд зауважує, що обов`язок з перерахунку пенсії виникає у пенсійного органу після отримання ним належної довідки.

Водночас, порядок дій, які повинні вчинити орган, який видає довідку, та територіальне управління Пенсійного фонду України, у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 не змінився.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (пункт 3 Порядку №45).

Суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.

Таким чином, слід дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ.

Згідно із частинами другою, третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

З аналізу наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним і не може обмежуватися будь-якими строками, а передумовою для його проведення є довідка про грошове забезпечення від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632, яка видана Рівненським ОТЦКСП.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у цій же справі, у яких також зазначається, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, не впливає на обов`язок щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ та не встановлює інших умов і порядку для такого перерахунку.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2018 у справі №328/4303/16-а (2-а/328/8/17), органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами / особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

У даному випадку позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки із зазначеними основними та додатковими щомісячними видами грошового забезпечення.

Таким чином, у зв`язку з отриманням від позивача заяви про перерахунок пенсії разом з довідкою від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про грошове забезпечення, встановлене за відповідною посадою станом на 05.03.2019, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, у відповідача виник обов`язок щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019.

Однак, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що такий обов`язок відповідачем не виконано, що призвело до порушення прав позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, а тому, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки про грошове забезпечення від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 (з урахуванням раніше виплачених сум).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 05.03.2019 виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Постанови №103 передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50%; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75%; з 1 січня 2020 року – 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Разом з тим, пункт 2 Постанови №103 втратив чинність 05.03.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 (залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019).

Враховуючи вимоги частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, пункти 1 та 2 Постанови №103 втратили чинність саме з 05.03.2019.

Беручи до уваги дату втрати чинності пунктами 1, 2 Постанови №103, суд вважає, що саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19.

Стосовно посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804, то суд зазначає таке.

Статтею 1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Суд враховує, що Постановою №103 фактично змінені умови пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом №2262-ХІІ, що суперечить приписам як статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, так і статті 5 Закону №1058-IV.

Згідно з частинами першою-третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки Постанова №103 як правовий акт не відповідає Закону №1058-IV та Закону №2262-ХІІ, суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу, тобто зазначені закони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Поряд з цим, виходячи з наведених вище висновків суду щодо невідповідності Постанови №103 приписам Закону №2262-ХІІ та Закону №1058-IV й необхідності застосування до цих правовідносин (з урахуванням положень частин першої-третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України) саме положень законів, які регулюють питання пенсійного забезпечення, а не нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі №826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі її виплати.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд зазначає, що право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії визначається Законом №2262-XII, то воно підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас, обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Суд зауважує, що юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі «Кечко проти України» (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, при обранні способу відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, а способом відновлення таких прав – зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії з 05.03.2019 в розмірі 100% підвищення суми пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 (з урахуванням раніше проведених виплат).

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд вважає його необґрунтованим та відхиляє як безпідставне, з огляду на таке.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є військовим пенсіонером, на якого поширюється дія Закону №2262-ХII.

За приписами частини третьої статті 51 Закону №2262-ХII, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

За таких обставин, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХII право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що непроведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 (на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632) відбулося внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у здійсненні такого перерахунку, то у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі №806/1952/18.

Стосовно тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відзиві на позовну заяву про те, що рішення про стягнення пенсій та рішення про зобов`язання виплатити пенсії виконуються за рахунок коштів державного бюджету (за певною бюджетною програмою), при цьому, інші кошти, які б могли бути спрямовані на виконання рішення суду у відповідача відсутні, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005, заява №3134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23).

Іншими словами, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Решта аргументів та доводів учасників справи не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому, позов підлягає до задоволення повністю.

Підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про грошове забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 01.07.2021 №12/1/хг14106/1632 про грошове забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум).

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 (з урахуванням раніше виплачених сум).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 28 січня 2022 року

Суддя У.М. Нор