Рішення № 103016557, 30.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2021 року м. Рівне №460/13217/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного УПФ України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

23.09.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного УПФ України Рівненський області про визнання протиправною відмови та зобов`язання розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії з урахуванням того, що ОСОБА_1 належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту набуття права на пенсію тобто з 12.08.2021.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/13217/21. Залучено до участі в справу другого відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у строк до 27.10.2021.

Ухвалою ввід 26.10.2021 відкладено розгляд справи №460/13217/21 в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у строк до 26.11.2021. Витребувано в ГУ ДПС у Рівненській області докази на підтвердження провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підприємницької діяльності з 1999 рік по 2018 рік, зокрема, але не виключно докази подачі податкової звітності та сплати податків.

За змістом позовної заяви вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що Управлінням обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного УПФ України Рівненський області протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», з покликанням на відсутність необхідного страхового стажу (23 роки), позаяк не було врахований весь наявний страховий стаж в той період коли вона проводила свою діяльність як фізична особа – підприємець, тобто період із 17.08.1999 по 01.07.2015, в який вона сплачувала всі обов`язковій платежі до Держаного бюджету.

Згідно з відзивом на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позов не визнало. На обґрунтування своїх заперечень зазначило, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 12.08.2021 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 21 рік 7 місяців 21 день. При цьому, документами, доданими до зазначеної вище заяви, підтверджено період проживання (роботи) на території посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по даний час. Однак, відсутній необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку - 23 роки (28 років (необхідний страховий стаж при призначенні пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021) - 5 років (зменшення загального пенсійного віку та відповідного страхового стажу)). За наведеного, просило в позові відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

За даними трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 24.04.1986 навчалась в Придніпровському енергобудівельному технікумі; з 05.08.1986 по 30.05.1988 -працювала штукатуром-маляром в Управлінні будівництва Рівненської АЕС (м.Кузнецовськ); з 28.04.1988 була прийнята на посаду старшого інженера у відділ постачання Рівненської АЕС (м.Кузнецовськ); з 03.02.1992 - переведена на посаду інженера по обслуговуванню і ремонту будівель і споруд другої категорії, а з 22.03.1993 - звільнена з вищевказаної посади у зв`язку з переводом в торгово-виробничий підрозділ Рівненської АЕС (м.Кузнецовськ); 23.03.1993 по 22.06.1998 – працювала інженером по обслуговуванню споруд і комунікацій першої категорії в Торгово-виробничому підрозділі Рівненської АЕС (м.Кузнецовськ); з 19.09.1998 по 05.08.1999 - перебувала на обліку в Кузнецовському міському центрі зайнятості по безробіттю.

11.08.1999 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що доводиться витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за основним видом економічної діяльності: 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

За даними відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2018 внесено запис про рішення ФОП ОСОБА_1 щодо припинення нею підприємницької діяльності.

За повідомленням Головного управління ДПС у Рівненській області №9488/6/17-00-24-06-11 від 06.08.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.08.1999 по 30.11.2018 перебувала на податковому обліку у Вараській (Кузнецовській), як платник податків за основним місцем обліку із застосуванням загальної системи оподаткування по 01.01.2010; з 01.01.2010 по 01.07.2015 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощений системі оподаткування як платник єдиного податку з фізичних осіб другої групи.

12.08.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненський області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», подавши всі необхідні для цього документи.

19.08.2021 Управлінням обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненський області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (справа №172050002637).

Рішення мотивоване тим, що страховий стаж особи становить 21 рік 07 місяців 21 день, в той час як необхідний страховий стаж становить не менше 23 років.

Як вбачається з долученої до відзиву форми РС-право і форми ОК-5, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди: з 01.09.1983 по 24.04.1986 (навчання) - 2 роки 7 місяців 24 дні; з 05.08.1986 по 20.05.1988 - 1 рік 9 місяців 16 днів; з 21.05.1988 по 22.03.1993 – 4 роки 10 місяців 2 дні; з 23.03.1993 по 22.06.1998 – 5 років 3 місяці 0 днів; з 23.06.1998 по 18.09.1998 (догляд за дит.ЧК до 12 років) – 0 років 2 місяці 26 днів; з 19.09.1998 по 05.08.1999 (безробіття) – 0 років10 місяців 17 днів; з 06.08.1999 по 31.08.1999 (догляд за дит.ЧК до 12 років) – 26 днів; з 01.09.1999 по 30.11.1999 – 3 місяці; з 01.12.1999 по 31.12.1999 (догляд за дит.ЧК до 12 років) – 1 місяць; з 01.01.2000 по 31.12.2000 – 1 рік 0 місяців 0 днів; з 01.01.2001 по 30.01.2001 (догляд за дит.ЧК до 12 років) - 1 місяць; з 01.01.2011 по 30.06.2015 (підприємець) – 4 роки 6 місяців 0 днів, а разом 21 рік 7 місяців 21 день.

Головне управління ДПС у Рівненській області надало суду лише звіт малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку ОСОБА_1 за 2010 рік, яким підтверджується декларування виручки та сплата єдиного податку за вказаний період щоквартально.

В решті податковий орган повідомив, що надати інформацію про підтвердження провадження підприємницької діяльності, в тому числі про подану податкову звітність та сплату податків за період з 17.08.1999 по 31.12.2015 немає змоги, оскільки відповідно до Переліку типових документів, гцо утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №571/20884, строк зберігання декларацій про доходи, розрахунків сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) становить 5 років відповідно до ст. 284 та 292. В той же час податковий орган вказав, що в період з 01.01.2016 по 30.11.2018 ОСОБА_1 не сплачувала платежів до бюджету та не подавала декларації про доходи, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і станом на поточну дату нею не завершені заходи, пов`язані з припиненням підприємницької діяльності.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа – підприємець з 11.08.1999. За даними податкового органу ОСОБА_1 з 17.08.1999 по 01.01.2010 перебувала на податковому обліку як платник податків із застосуванням загальної системи оподаткування; і лише з 01.01.2010 по 01.07.2015 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощений системі оподаткування як платник єдиного податку з фізичних осіб другої групи.

Відповідно до цього, відповідач правомірно до 31.12.2003 та з 01.01.2004 зарахував позивачу до стажу лише ті періоди, в яких зафіксована сплата єдиного внеску.

Поряд з тим, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень. судом встановлено, що 27.03.20019 Рівненським окружним адміністративним судом ухвалено рішення в №460/3042/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-167 на суму 34707,92 грн. (https://reyestr.court.gov.ua /Review/80795256). Зазначеним рішенням в позові ОСОБА_1 відмовлено повністю. Однак вказане рішення набрало законної сили 30.04.2019 і ним встановлено ряд обставин, що звільнені від доказування, позаяк предметом позову була вимога про №Ф-167 від 06.11.2018 про сплату недоїмки саме з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням суду від 27.03.20019 у справі №460/3042/18 встановлено, вимога про сплату боргу (недоїмки) виставлена ОСОБА_1 , з огляду на те, що в інтегрованій картці платника податків станом на 09.01.2019 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 34707,92 грн., в тому числі: за 2011-2012 роки та І, II квартали 2013 року - 7720,78 грн. (сальдо розрахунків платника єдиного внеску отриманої з Пенсійного фонду України на 01.10.2013), за III квартал 2013 року - 1194,03 грн.; за IV квартал 2013 року - 1218,67 грн.; за І квартал 2014 року - 1267,95 грн.; за II квартал 2014 року - 1267,95 грн.; за III квартал 2014 року - 1267,95 грн.; за IV квартал 2014 року - 1267,95 грн.; за І квартал 2015 року - 1267,95 грн.; за II квартал 2015 року - 1267,95 грн.; за 2017 рік - 8448 грн.; за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за II квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за III квартал 2018 р оку - 2457,18 грн. При цьому, під час розгляду судом зазначеної справи представником ОСОБА_1 визнано правовірність виставленого позивачу боргу за період з 2017 року по ІІІ квартал 2018 року на суму 15819,54 грн.

Таким чином судовим рішенням підтверджено, як факт підприємницької діяльності ОСОБА_1 впродовж усього 2017 року та трьох кварталів 2018 року, так і наявність у ОСОБА_1 обов`язку по сплаті за вказаний період єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Такий період складає 1 рік 9 місяців.

Судом встановлено, що даний період часу органом ПФУ до стажу трудової діяльності позивача не зарахований.

Оскільки за підрахунками відповідача стаж позивача, який враховується для підрахунку стажу, що дає право на призначення пенсії складає 21 рік 7 місяців 21 день, то з урахуванням 1 року 9 місяців визначених за вищевказаним судовим рішенням, стаж ОСОБА_1 становитиме 23 роки 4 місяці 21 день.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування!», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року — не менше 28 років.

Водночас статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною другою цієї статті визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють, зокрема, у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або працювали в зазначеній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 незалежно від часу проживання в цей період. Крім того, за кожні повні 3 роки проживання чи роботи в зазначеній зоні пенсійний вік додатково зменшується на один рік. Загальне зменшення пенсійного віку за таких умов не може перевищувати 5 років.

Відповідачем в повній мірі визнається, що документами, доданими позивачем до заяви про призначення пенсії, підтверджено період проживання (роботи) ОСОБА_1 на території посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по даний час, тобто її право на зменшення пенсійного віку на 5 років.

З наведеного слідує, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для ОСОБА_1 складає 23 роки (28 років - необхідний страховий стаж при призначенні пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 « мінус» 5 років (зменшення загального пенсійного віку та відповідного страхового стажу).

Оскільки судом встановлено, що з урахуванням 1 року 9 місяців визначених за судовим рішенням в справі №460/3042/18, стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 4 місяці 21 день, то виходить, що вона має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведеного відмова Управлінням обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного Управління Пенсійного фонду України Рівненський області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах, визначених нормою ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на п`ять років, як особі, яка працювала та проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, мотивована недостатністю необхідного страхового стажу, є необґрунтованою.

Крім того, суд зазначає, що дії відповідачів при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача відповідного періоду зайняття підприємницькою діяльністю, є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені добросовісно та розсудливо.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення. При цьому, суд зауважуючи, що Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 є лише структурним підрозділом Головного Управління Пенсійного фонду України Рівненський області, і не має ні статусу юридичної особи, ні статусу окремого суб`єкта владних повноважень, задовольняє відповідні позовні вимоги, покладаючи обов`язок саме на Головне Управління Пенсійного фонду України Рівненський області.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена нею сума судового збору у розмірі 918,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного Управління Пенсійного фонду України Рівненський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах, визначених нормою ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на п`ять років, як особі, яка працювала та проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії з урахуванням того, що ОСОБА_1 належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту набуття права на пенсію тобто з 12.08.2021 та має страховий стаж 23 роки 4 місяці 21 день.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, а саме у розмірі 918,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян (сервісний центр) №2 Головного УПФ України в Рівненській області (вул. Соборна, 28,смт.Володимирець,Рівненська область,34300. ЄДРПОУ/РНОКПП 40377142) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 30 листопада 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко