Рішення № 103016227, 01.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року м. Київ Справа № 320/9526/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовом до третя особа:ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі,провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2020) просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн;

- зобов`язати відповідача сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що він як особа, яка придбала житло вперше, в силу положень абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а відтак дії відповідача, що виявились у відмові сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у наведеному вище розмірі, є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/9526/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 повернуто відповідачу без розгляду.

Від третьої особи пояснень щодо позову або щодо відзиву до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.02.2020 між позивачем - ОСОБА_1 - та фізичною особою – ОСОБА_2 - укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 606550,00 грн, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 904 (а.с. 5-6).

На підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2020 № 201871698 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.09.2020 № 226077479, з яких вбачається, що наведена вище квартира належить ОСОБА_1 на праві власності з 26.02.2020 (а.с. 7-8).

За наслідками здійснення операції з купівлі-продажу наведеного вище нерухомого майна позивачем сплачено до Державного бюджету України збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6065,50 грн (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 26.02.2020 № 0.0.1631114400.1 (а.с. 9).

У подальшому позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у наведеному вище розмірі (а.с. 13).

Листом від 09.09.2020 № 1000-0502-8/72887 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у поверненні помилково сплачених коштів у зв`язку з недостатністю поданих ним документів на підтвердження факту придбання нерухомого майна - квартири вперше та відсутністю у відповідача інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 цього Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Так, пунктом 153 Порядку № 1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (пункт 151 Порядку № 1740).

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна за винятком тих осіб, які придбають житло вперше, або осіб, які придбавають житло, перебуваючи у черзі на його отримання.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже зазначалось судом вище, позивач стверджує, що нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , за яку ним сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6065,50 грн, придбано ним вперше.

На підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2020 № 201871698 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.09.2020 № 2226077479, з яких вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач значиться в якості власника лише по відношенню до вказаного вище нерухомого майна.

Жодних доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна, представником відповідача суду не надано.

Крім того, суд наголошує, що відсутність механізму перевірки факту придбання нерухомого майна особою вперше не може ставитись в провину особі, у якої відсутній обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2018 в адміністративній справі № 819/1730/17 та 20.03.2018 в адміністративній справі № 819/1249/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування тверджень позивача про його приналежність до осіб, які в силу в силу абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у формуванні та поданні до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6065,50 грн, сплаченого за квитанцією від 26.02.2020 № 0.0.1631114400.1, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн, суд враховує наступне.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Так, пунктом 3 розділу І вказаного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Абзацом першим пункту 5 розділу І вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства (абзац другий пункту 5 розділу І Порядку № 787).

Таким чином, повернення особі помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється на підставі подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету, із зазначенням у ньому відповідної інформації про рахунки отримувача коштів, відкриті в банках або Казначействі.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах органом, що контролює справляння надходжень бюджету, є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, а отже саме на нього покладається обов`язок щодо формування та подання до територіальних органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу положень частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі стороною, яка хоче компенсувати судові витрати. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких послуг та їх вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23.04.2019 в адміністративній справі № 826/9047/16 та 12.08.2018 в адміністративній справі № 810/4749/15.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права надання позивачу правової допомоги до матеріалів позовної заяви приєднано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3293/10, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1048756 та договору про надання професійної правничої допомоги від 03.08.2020 № 0308/20-1, укладеного між позивачем та адвокатом Рибаком М.Л., відповідно до умов якого останній надає позивачу правову допомогу шляхом ведення справи щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об`єкта купівлі-продажу.

У свою чергу наявні в матеріалах адміністративної справи такі документи як копія розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 07.08.2020 (правнича допомога: зустріч з клієнтом, надання консультації – 1 год. 00 хв.; пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в суді - 4 год. 00 хв.; складання позовної заяви - 4 год. 00 хв.) та оригінали квитанцій від 07.08.2020 та 25.09.2020 на загальну суму 4000,00 грн свідчать про отримання позивачем наведених вище послуг та їх оплату в повному обсязі.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких клопотань представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність надання позивачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги категорію даної справи та предмет доказування, а також надані позивачем документи на підтвердження отримання ним правової допомоги та оплату її вартості, суд дійшов висновку, що витрати у сумі 4000,00 грн, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Судом також встановлено, що позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн за квитанцією від 30.09.2020 № 55256.

Враховуючи викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 840,80 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10), що виявились у відмові сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6065,50 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко С.В.